Постанова № 1595027, 05.06.2007, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2007р. Справа № 5/633

за позовом  Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Кременчук

до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління в Полтавській області, м.Полтава

про визнання недійсним рішення суб"єкта владних повноважень

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про визнання недійсною постанови №001210 від 10.11.2006р.

Під час розгляду справи у судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Полтавській області, позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у запереченнях без номера, датованих 29.01.2007 року, на позов по справі № 5/634 від 12.12.2006 року та по справі № 5/633 від 18.12.2006 року. На його думку, рішення суб'єкта владних повноважень є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову. При цьому просив суд залишити Постанову за № 001210 в силі, а позов -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив:

На виконання умов договору 09.09.2006 року позивач як автомобільний перевізник надавав транспортну послугу з перевезення пасажирів у нерегулярному режимі організації (на замовлення). Автобусом марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1позивач 09.09.2006 року здійснював перевезення пасажирів по замовленню з м. Харкова до м. Кременчука.

У м. Полтава (селище Розсошенці) на автодорозі сполученням Суми-Полтава-Олександрія автобус під керуванням позивача було зупинено інспектором ДАІ МВС України. Останній, не зазначаючи на порушення позивачем правил дорожнього руху, наказав позивачу передати на перевірку документи на автобус та підтвердження законності пасажирського перевезення.

Позивач передав пакет документів для проведення перевірки. Під час огляду інспектором ДАІ МВС України отриманого від позивача пакету документів до позивача підійшов чоловік у цивільному, який представився інспектором Полтавської транспортної інспекції.

Цією особою було проведено перевірку транспортного засобу. Результати проведення перевірки знайшли відображення в акті за № 000409 від 09.09.2006 року перевірки дотримання вимог законодавства про автотранспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом (надалі по тексту -Акт від 09.09.2006 року). У ході проведення перевірки перевіряючий дійшов висновку, що в належному позивачу автобусі додатковим сидінням заблоковано аварійний вихід.

Згодом, у вересні місяці 2006 року позивач отримав припис за № 000311 (надалі по тексту - Припис за № 000311). Як вбачається із його змісту на підставі Акту від 09.09.2006 року позивачу заборонено експлуатацію автобусу марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1до приведення його у відповідність вимогам діючих стандартів.

Під час перевезення пасажирів за маршрутом „Харків - Кременчук” відповідно до умов договору за № 320 від 03.11.2006 року у м. Полтаві (селище Розсошенці) 03.11.2006 року належний позивачу автобус марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1було зупинено інспектором ДАІ МВС України та проведено його перевірку особою, що назвалася державним інспектором Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

За результатом проведення перевірки належного позивачу транспортного засобу 03.11.2006 року перевіряючим складено акт № 000522 перевірки дотримання вимог законодавства про автотранспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом (надалі по тексту -Акт за № 000522). У ході проведення перевірки перевіряючий дійшов висновку, що в належному позивачу автобусі додатковим сидінням заблоковано аварійний вихід.

Як вбачається із заперечень без номера, датованих 29.01.2007 року, на позов по справі № 5/634 від 12.12.2006 року та по справі № 5/633 від 18.12.2006 року, 10.11.2006 року в ході розгляду матеріалів про порушення транспортного законодавства було встановлено не виконання позивачем Припису за № 000311.

У зв'язку із цим 10.11.2006 року було складено протокол за 001909 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт (надалі по тексту - Протокол за № 001909). При цьому датовано його було 03.11.2006 року. Крім того, у ньому зазначалось, що державним інспектором Пуголовка С. М. о 13 год. 05 хв. у селищі Розсошенці виявлено таке порушення: згідно акту № 000522 від 03.11.2006 року заблоковано аварійний вихід додатковим сидінням, що є невиконанням припису за № 311 від 15.09.2006 року.

Як вбачається із заперечень без номера, датованих 29.01.2007 року, на позов по справі № 5/634 від 12.12.2006 року та по справі № 5/633 від 18.12.2006 року, 10.11.2006 року винесено Постанову за № 001210 про застосування санкції в сумі 680 грн. 00 коп. за невиконання перевізником припису.

Як передбачено абзацом 12 ч. 1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” (надалі по тексту -Закон про автотранспорт) невиконання перевізниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства визнається одним із порушень законодавства про автомобільний транспорт. При цьому у відповідності до положень п. п. 23, 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, що затверджений постановою КМ України за № 143 від 29.01.2003 року (надалі по тексту -Порядок здійснення державного контролю, чинний на момент існування спірних правовідносин у частині, що не суперечить положенням Закону України від 23.02.2006 року „Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт”) припис вноситься виключно у разі виявлення в ході перевірки автотранспортного засобу порушень законодавства про транспорт, відповідальність за які не передбачена Законом про автотранспорт або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Із викладеного вище вбачається, що підставою для застосування до автомобільного перевізника санкції, передбаченої абзацом 12 ч. 1 ст. 60 Закону про автотранспорт, визнається порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, щодо усунення якого органом державного контролю, по-перше, вноситься припис; по-друге, яке продовжує існувати після спливу передбаченого у приписі часу на його усунення. За своєю правовою природою таке порушення повинно бути триваючим, про що можуть свідчити наступні ознаки: по-перше, його існування на момент проведення перевірки, за результатами якої вноситься припис; по-друге, існування саме цього ж порушення, а не йому тотожнього за змістом, після спливу передбаченого у приписі часу на його усунення. Тобто, при триваючому порушенні протиправна поведінка автомобільного перевізника між перевірками не припиняється.

І навпаки, якщо порушення законодавства про автомобільний транспорт не є триваючим, а лише схоже за своїм змістом тому, щодо усунення якого вносився припис, в органу державного контролю відсутні правові підстави для застосування положень абзацу 12 ч. 1 ст. 60 Закону про автотранспорт. Таке порушення визнається повторним (його вчинення охоплюється іншою виною автомобільного перевізника) і за його вчинення вноситься виключно новий припис.

Як передбачено ч. 1 ст. 29 Закону України „Про дорожній рух” до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів і пройшли державний технічний огляд. При цьому правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів (надалі по тексту -Правила проведення державного технічного огляду) визначаються постановою Кабінету Міністрів України за N 141 від 26.02.1993 року.

Як вбачається із отриманої позивачем ліцензії серії НОМЕР_2від 23.03.2005 року та наявної у матеріалах справи ліцензійної картки автобус марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1використовується позивачем для надання послуг з перевезення пасажирів. З огляду на цю обставину на позивача поширюються положення п. п. 3, 4 Правил проведення державного технічного огляду в частині проведення щоквартального державного технічного огляду автобуса марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номером НОМЕР_1.

Із талона про проходження технічного огляду за № 173785 серії ГА та довідки від 29.01.2007 року за № 973 вбачається, що у четвертому кварталі 2006 року державний технічний огляд автобуса марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1проведено позивачем 03.10.2006 року. Отримання 03.10.2006 року позивачем талона про проходження технічного огляду у відповідності до п. п. 12-14 Правил проведення державного технічного огляду свідчить про те, що станом на цю дату (03.10.2006 року) автобус марки „Mercedes-Benz” з реєстраційним номеромНОМЕР_1був справним транспортним засобом, тобто повністю укомплектованим транспортним засобом, який має задовільний зовнішній вигляд і технічний стан якого відповідає вимогам законодавства, правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Таким чином, навіть якщо і допустити, що 09.09.2006 року перевіряючим все ж було виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, то таке порушення було припинено вже до 03.10.2006 року. Як наслідок, таке порушення не могло існувати станом на 03.11.2006 року.

Крім того, із наявної у матеріалах справи довідки за № 18 від 26.01.2007 року вбачається, що в автобусі моделі MERCEDES-BENZ 312 D-ПE, категорії М2, класу В, 1998 року випуску аварійними виходами є 4-ро дверей, вікна, два люки. При цьому у відповідності до вимог п. 3.1.19 ГСТУ 60.2-00017584-011-2001. „Засоби транспортні дорожні” під аварійним виходом слід розуміти аварійні двері, аварійне вікно або аварійний люк.

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про те, які ж саме аварійні виходи були заблоковані у позивача під час кожної перевірки, якщо такі дійсно були заблоковані.

За таких обставин зроблений відповідачем у Постанові за № 001210 висновок про невиконання позивачем станом на 03.11.2006 року Припису за № 000311 не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідно до положень п. 27 Порядку здійснення державного контролю у разі, коли керівник або уповноважений представник суб'єкта підприємницької діяльності заявив про своє бажання взяти участь у розгляді справи про порушення цим суб'єктом законодавства про автомобільний транспорт, справа розглядається за його участю.

З метою унеможливлення прийняття відповідачем без участі позивача будь-якого рішення стосовно останнього за результатом проведення 03.11.2006 року перевірки позивач заявою від 06.11.2006 року повідомив відповідачу про бажання взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, якщо такі було виявлено, та просив розглянути справу за його участю, якщо така буде розглядатися. З огляду на це позивач також просив повідомити про місце, дату та час розгляду справи, якщо така буде розглядатися, а також забезпечити можливість до розгляду справи по суті ознайомитись із усіма документами цієї справи.

Не зважаючи на звернення до відповідача із відповідною заявою, до відому позивача так і не було доведено відомості про місце, дату, час розгляду справи і ознайомлення із усіма її документами. На адресу позивача надійшла виключно Постанова за № 001210.

Разом із тим, із долучених до матеріалів справи заперечень на позов від 29.01.2007 року, вбачається, що відповідач навіть не повідомляв позивача про місце, дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацем 12 ч. 1 ст. 60 Закону про автотранспорт.

Внаслідок недоведення відповідачем до відому позивача інформації про місце, дату та час розгляду справи позивач був позбавлений можливості взяти участь у процесі прийняття спірного рішення. Розгляд справи без повідомлення позивача про місце, дату та час розгляду справи мав наслідком прийняття спірного рішення без аналізу інших доказів, норм права та без урахування позиції позивача.

Крім того, згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ст. 6 Закону про автотранспорт перевірка виконання припису про порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснюється виключно в ході проведення позапланової перевірки. Із даною нормою узгоджуються положення п. 6 Порядку здійснення державного контролю. При чому, позапланова перевірка проводиться виключно за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, а її результати оформляються актом за формою згідно з додатком 2 або протоколом за формою згідно з додатком 3 до Порядку здійснення державного контролю.

Однак, у матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про перевірку відповідачем виконання позивачем припису про порушення законодавства про автомобільний транспорт в процесі проведення позапланової перевірки.

Акт від 09.09.2006 року та Акт за № 000522 складено перевіряючим за формою, передбаченою додатком № 5 до Порядку здійснення державного контролю. Дана обставина у контексті п. 23 Порядку здійснення державного контролю свідчить про те, що 09.09.2006 року та 03.11.2006 року проводилась перевірка автотранспортного засобу. Однак, станом як на 09.09.2006 року, так і на 03.11.2006 року, тобто на дати проведення перевірок, відповідач, не мав правових підстав для проведення перевірки автотранспортного засобу з огляду на таке.

Законом України від 23.02.2006 року «Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" викладено у новій редакції Закон про автотранспорт. Даний нормативний акт набрав чинності 07.04.2006 року.

Відповідно до положень ст. 6 Закону про автотранспорт у редакції закону від 23.02.2006 року державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення виключно планових, позапланових і рейдових перевірок. При цьому порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом як на 09.09.2006 року, так і на 03.11.2006 року, тобто на дати проведення перевірок, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначався постановою КМ України за № 143 від 29.01.2003 року „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування”. Згідно даного нормативного акту, що приймався у відповідності та спрямовувався на виконання положень Закону про автотранспорт у чинній до 07.04.2006 року редакції, державний контроль на автомобльному транспорті загального користування здійснювався шляхом проведення перевірок 3-х видів, а саме: планова, позапланова і перевірка автотранспортних засобів.

Законом про автотранспорт у редакції закону від 23.02.2006 року із числа перевірок було виключено такий їх вид як перевірка автотранспортних засобів.

Як передбачено п. 2 прикінцевих положень Закону про автотранспорт у редакції закону від 23.02.2006 року до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Очевидним є, що положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, який затверджений постановою КМ України за № 143 від 29.01.2003 року, в частині здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування шляхом проведення перевірок автотранспортних засобів суперечать положенням Закону про автотранспорт у редакції закону від 23.02.2006 року.

Таким чином, дані, наче встановлені під час проведення перевірок 09.09.2006 року та 03.11.2006 року належного позивачу автотранспортного засобу, як одержані з порушенням закону, взагалі не могли бути використані відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та не могли бути покладені ним в основу спірного рішення.

Крім того, повноваження проводити перевірку автотранспортного засобу було надано відповідачу з метою перевірки у ході її проведення обставин, передбачених виключно п. 21 Порядку здійснення державного контролю. Даним переліком не передбачено таку обставину як перевірка виконання автомобільним перевізником припису щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як вже зазначалось вище, з метою перевірки виконання припису щодо усунення порушень суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства про автомобільний транспорт проводиться виключно позапланова перевірка.

Тобто, проведення перевірки автотранспортного засобу з метою виконання припису щодо усунення порушень суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства про автомобільний транспорт є свідченням використання відповідачем наданих йому повноважень з іншою метою, ніж та, з якою це повноваження надавалось.

Крім того, як вбачається із положень п. 32 Порядку здійснення державного контролю посадові особи, що здійснюють державний контроль, мають право проводити перевірку автотранспортного засобу згідно з установленим завданням. Відповідно до положень п. 34 зазначеного вище нормативного акту посадові особи, що здійснюють державний контроль, зобов'язані під час проведення перевірки в автотранспортних засобах пред'являти завдання на перевірку.

У судовому засіданні по даній справі, що відбулось 30.01.2007 року, представник відповідача прямо визнав, що інших документів, які були б пов»язані із проведенням перевірки та розглядом справи, окрім вже поданих ним та долучених до матеріалів справи, у відповідача не має .

Серед наявних на той момент у матеріалах справи документів завдання на перевірку було відсутнє.

Відсутність завдання на момент проведення перевірки підтверджується і письмовими поясненнями позивача від 01.03.2007 року. Із них вбачається, що автобус для перевірки зупинив інспектор ДАІ, а транспортний інспектор завдання на перевірку не пред»являв. Однак у відповідності до Порядку здійснення державного контролю, як зазначалось вище, пред”явлення завдання є обов”язком перевіряючого.

Не спростовує висновку суду про відсутність завдання на перевірку на момент її проведення і завдання на перевірку за № 013936 від 30.10.2006 року, що долучено судом до матеріалів справи за клопотанням відповідача у судовому засіданні 29.03.2007 року.

Так, Порядком здійснення державного контролю, яким затверджено форму завдання на перевірку, передбачено, що у завданні на перевірку обов'язково зазначається найменування суб'єктів підприємницької діяльності та маршрути руху автотранспортних засобів, що будуть перевірятись.

Однак, із завдання на перевірку за 013936 від 30.10.2006 року вбачається, що видане воно для проведення перевірки не позивача під час руху автобуса за маршрутом Харків-Кременчук, а для проведення перевірки конкретно невизначеного кола перевізників та транспортних засобів по м. Полтава та Полтавській області.

Отже, дане завдання не надавало уповноваженим особам відповідача право здійснювати перевірку автотранспортного засобу позивача.

Більш того, перевірка факту виконання позивачем припису за № 000311 від 15.09.2006 року не проводилась взагалі. Дана обставина підтверджується поясненнями позивача від 01.03.07 року, дорожнім листом. Із них не вбачається, що проводилась перевірка виконання припису. Хоча згідно із положеннями п. 22 Порядку здійснення державного контролю про проведення перевірки автотранспортного засобу посадова особа, що здійснює державний контроль, робить відмітку у дорожній документації із зазначенням, з-проміж іншого, стислого змісту результатів перевірки.

Більш того, у долучених до матеріалів справи запереченнях на позов від 29.01.2007 року, відповідач прямо визнав, що невиконання припису за № 000311 від 15.09.2006 року було встановлено лише в ході розгляду матеріалів про порушення трансопртного законодавства, тобто 10.11.2006 року. До висновку про невиконання припису відповідач дійшов на тій підставі, що 03.11.2006 року було повторно складено акт про блокування аварійного виходу.

Відповідно до положень п. 24 Порядку здійснення державного контролю протокол за формою згідно із додатком 4 складається перевіряючими виключно у разі виявлення під час перевірки автотранспортного засобу порушень, відповідальність за які передбачена п. п. 1-6 ст. 69 Закону про автотранспорт. Однак, під час проведення 03.11.2006 року перевірки уповноваженими відповідачем особами, як вбачається зокрема з Постанови за № 001210, виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацем 12 ч. 1 ст. 60 Закону про автотранспорт.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав навіть для складання протоколу за № 001909 за формою згідно із додатком 4 до Порядку здійснення державного контролю.

У відповідності до положень ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.

Як передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Полтавській області як заперечуючим проти адміністративного позову відповідачем під час же вирішення справи у суді не доказано правомірність спірного правового акта індивідуальної дії.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 71, 159, 160, 161, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову за № 001210 від 10.11.2006 року про застосування фінансових санкцій в сумі 680 грн. 00 коп. до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3) 3 грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через господарський суд Полтавської області заяви про апеляційне оскарження даної постанови протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання через господарський суд Полтавської області апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. У разі, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяв про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гетя Н. Г.