Постанова № 15940951, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.04.11Справа №2а-138/11/2770 Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., при секретарі: Маненкової А.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 16.08.2010 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 6741/9/10-0 від 15.10.2010 року); представника Прокуратури міста Севастополя помічника прокурора міста Севастополя Попової А.І, (посв. № 687 від 17.03.2011 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозстрой»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозстрой»»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень. Вказує, що в період з 26.10.2010 року по 06.12.2010 року проведена виїзна позапланова документальна перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні співвідношень з ТОВ «Фірма «Севхозстрой»з ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура»та ТОВ «СтройСоюзТорг»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складений акт № 108/23-4/32213229/10/9041 від 09.12.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки керівництвом ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000380234/0 від 21.12.2010 року та № 0000390234/0 від 21.12.2010 року від 21.12.2010 року. Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 17 січня 2011 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 17 січня 2011 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду. Ухвалою від 24 березня 2011 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 щодо зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що висновки податкового органу про нікчемність договорів субпідряду про виконання будівельно-монтажних робіт, укладених між ТОВ «Фірма «Севхозстрой»та ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Стройсоюзторг»є такими, що не відповідають дійсності, оскільки ці правочини можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду. Також вказує, що ТОВ «Фірма «Севхозстрой»перерахувало грошові кошти за вказаними правочинами, що свідчить про виконання з боку позивача усіх умов укладених договорів.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що перевіркою встановлено, що TOB «Фірма «Севхозстрой»за рахунок відображення у податковому обліку витрат від імені TOB «Будструктура», TOB «Стройсоюзторг»та TOB «Западремстройсервіс ММД»в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищені валові витрати за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на загальну суму 4353315,00 грн., що, привело до заниження оподатковуваного прибутку на загальну суму 4059120,00 грн. та до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті, на суму 1014780,00 грн.; та в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включені суми ПДВ у загальному розмірі 792542,00 грн., що привело до заниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 792542,00 грн. Також вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя законно та обґрунтовано.

Представник прокуратури м. Севастополя у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити, але письмовий відзив на позов не надав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозстрой»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 27.09.2002 року, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя в період з 26.10.2010 року по 06.12.2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Севхозстрой»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Стройсоюзторг»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складений акт перевірки від 09.12.2010 року №108/23-4/32213229/10/9041 (а.с.80-134).

Вказана перевірка була проведена на виконання постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 27.09.2010 року у справі №4-1287-2010 за поданням слідчого ОВС СВ ПМ ДПА України в м. Севастополі Румянцевої А.В. про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки (а.с.51-52).

З матеріалів справи вбачається, що при складанні акту перевірки від 09.12.2010 року №108/23-4/32213229/10/9041 в якості одного з джерел доказової бази, що передбачено п.1.23 Наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», використовувались матеріали кримінальної справи №405012, порушеної Слідчим з Особливо важливих справах слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в м. Севастополі 03.08.2010 року відносно директора TOB «Фірма «Севхозстрой»ОСОБА_5 Зазначеним наказом, зокрема, передбачено, що підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти фіктивності суб'єктів господарювання, сумнівності проведених фінансово-господарських операцій, укладання нікчемних та оспорюваних правочинів, здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства, приховування фактично здійснених операцій і про результати проведених заходів повідомляють підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки, та надають відповідні документи, які підтверджують встановлені факти. Підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки, аналізують отриману від підрозділів податкової міліції інформацію (разом із доданими матеріалами), за результатами розгляду враховують отриману інформацію в матеріалах перевірок.

Перевіркою встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 10.1 ст. 10, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1014780 грн., та п.п. 7.4., п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 792542 грн.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.12.2010 року № 0000380234/0 (а.с.135) про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2038858,50 грн., у тому числі 1014780,00 грн. за основним платежем та 1024078,50 грн. штрафні санкції, та від 21.12.2010 року № 0000390234/0 (а.с.136) про донарахування ПДВ у загальному розмірі 1188813,00 грн., у тому числі 792542,00 грн. за основним платежем, 396271,00 грн. штрафні санкції.

Зі змісту акту вбачається, що перевіркою встановлений факт того, що ТОВ «Фірма «Севхозстрой»включало до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток та до складу податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість, обєми операцій і суми податку, які документально оформлені від імені ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Стройсоюзторг».

Також перевіркою встановлено, що між ТОВ «Фірма «Севхозстрой»та юридичними особами були укладені наступні договори підряду: з ТОВ «Будструктура» № 5 від 19.02.2008р., відповідно до якого підрядник зобовязується власними силами виконати роботи по розробки та вивозу ґрунту з земельної ділянки на обєкті; № 57/1 від 20.04.2008 року, згідно якого підрядник зобовязується власними силами та за рахунок власник матеріалів виконати роботи по обєкту: капітальний ремонт приміщення житлового буднику по вул. Батуріна, 6.; ТОВ «Стройсоюзторг» № 9 від 25.01.2008 року, відповідно до якого підрядник зобовязується виконати по завданню замовника будівництво торгівельного комплексу «Універсал»; з ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»№ 104/1 від 20.05.2008 року, відповідно до якого підрядник зобовязується власними силами виконати будівні роботи по вул. Колобова.

Сума валових витрат, оформлених як придбання ТОВ «Фірма «Севхозстрой»будівельних послуг за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року склала: у ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»1098334,00 грн., у ТОВ «Будструктура»3038314,00 грн., у ТОВ «Стройсоюзторг»216667,00 грн., всього на загальну суму 4353315,00 грн.

Сума податку на додану вартість, яка включена ТОВ «Фірма «Севхозстрой»до складу податкового кредиту по податкових накладних, оформлених від ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, склала 219667,00 грн., від ТОВ «Будструктура»564542,00 грн., від ТОВ «Стройсоюзторг»8333,33 грн., всього на суму 792542,00 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. ч ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 8 ст. 111 Закону № 509 позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду..

Відповідно до ст. 112 Закону № 509 Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.

На підставі вищевикладених нормативно-правових акті судом робиться висновок, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення № 88) первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. .

Згідно з п.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. .

Згідно з п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (що діяв на момент виникнення спору) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою..

На підставі вищевикладених нормативно-правових актів судом робиться висновок, що при підтверджені права платника на включення витрат до валових, першочерговими вимогами є звязок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. У разі, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Судом встановлено відсутність у підприємств-контрагентів позивача виробничих потужностей, будівельної техніки і ліцензій на виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт; розбіжностей по даним Додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість позивача та його контрагентів; пояснень та протоколів допиту співробітників ТОВ «Фірма «Севхозстрой», які відібрані посадовими особами податкової міліції у межах розслідування кримінальної справи відносно директора позивача ОСОБА_5, відповідно до яких роботи фактично виконувались силами ТОВ «Фірма «Севхозстрой»та із залученням інших субєктів, відмінних від тих, що зазначені у первісних документах. Таким чином судом робиться висновок, що господарські операції між ТОВ «Фірма «Севхозстрой»та ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Стройсоюзторг»відбулися не за тим їх змістом, який відображений в укладених договорах субпідряду, а саме: роботи за вказаними договорами здійснювалися власними силами ТОВ «Фірма «Севхозстрой»або із залученням інших виконавців, відмінних від тих, за якими позивачем віднесено витрати до складу валових та включено суми з ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до постанови Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.03.2010 року (а.с.53-54) у справі №1п-68/10 директора ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: у придбанні субєкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво).

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже факт створення фіктивного підприємства ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», внаслідок чого ТОВ «Фірма «Севхозстрой»були завищенні валові витрати та податковий кредит з ПДВ, не потребує доказування у межах даної справи на підставі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на необхідність визнання правочинів укладених між ТОВ «Фірма «Севхозстрой»та ТОВ «Западремстройсервіс-ММД», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Стройсоюзторг» недійсними у судовому порядку, наслідком чого має стати повернення сплачених за безготівковим розрахунком грошових коштів на розрахунковий рахунок та зміну податкової звітності підприємства, оскільки наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Також судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо неправомірності врахування при проведенні перевірки податковим органом матеріалів перевірки, які зібрані податковою міліцією у межах розслідування кримінальної справи, оскільки в розумінні статей 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України ці докази є належними на допустимими.

З урахуванням вищевикладеного судом робиться висновок, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Постанову складено у повному обсязі 26 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.І. Майсак