Постанова № 15940374, 24.05.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року Справа № 2а/2370/3086/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача Різника В. С.,

відповідача Мельника А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Ватутіне Черкаської області до Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у місті Ватутіне Черкаської області подала позов про стягнення з Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 65341 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що станом на 13.04.2011р. відповідач має податковий борг в розмірі 65341 грн., який виник на підставі поданої податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Оскільки сума податку на додану вартість самостійно визначена відповідачем у вказаній декларації до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду не була сплачена останнім у встановлені строки, тому позивач просив стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що часково сплатив податковий борг з податку на додану вартість за лютий 2011 року, а позивач незаконно зарахував ці платежі в рахунок погашення боргів минулих періодів. Крім того, позивач не дотримався спеціальної процедури стягнення з комунальних підприємств зазначеної заборгованості передбаченої новим Податковим кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Ватутінське комунальне виробниче підприємство “Водоканал”, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 24359125, зареєстрований 12.08.1996р. та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в державній податковій інспекції у місті Ватутіне. Відповідно до пункту 1.1 статуту Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” зареєстрованого 30 липня 2009 року державним реєстратором виконавчого комітету Ватутінської міської ради Дайнегою Л. М. за № 10211050006000120, це підприємство засноване Ватінською міською радою, знаходиться в міській комунальній власності, діє на основі самоврядування і забезпечує комунальне та побутове водопостачання та водовідведення, з статутним фондом в сумі 1480499 грн. 00 коп. у вигляді комунального майна.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

17 березня 2011 року відповідачем до державної податкової інспекції у місті Ватутіне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року із самостійно визначеною сумою податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 65341 грн.

Відповідно до частини 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таке ж положення міститься в пункті 203.2 статті 203 Податкового кодексу, згідно якого платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як свідчать матеріали справи, відповідач самостійно визначену суму податку на додану вартість в розмірі 65341 грн., зазначену в декларації за лютий 2011 року, сплатив лише частково в розмірі 11360 грн. з порушенням строків сплати. Сплачена сума була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості по пені, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобовязання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу передбачено спеціальний порядок досудового врегулювання спору щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, яким є відповідач. В цьому пункті статті передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Будь-які докази надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм саме Податкового кодексу позивач не надав, так само як не надав доказів продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, доказів відсутності власного майна у відповідача, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а тому в даному випадку у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача за лютий 2011 року.

Крім того, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

В цьому випадку суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення можливе стосовно податкового боргу, який виник на підставі норм Податкового кодексу України, тобто після 1 січня 2011 року, а тому зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобовязання, яке виникло після вказаної дати, в рахунок податкового боргу, який виник до 1 січня 2011 року суд вважає помилковим.

При цьому суд підкреслює, що в матеріалах справи містяться перша та друга податкові вимоги за 2001 рік, які були надіслані податковим органом відповідачу на підставі норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Цей закон втратив чинність з 1 січня 2011 року, а, отже не регулює питання погашення податкового боргу платника податку, який виник після вказаної дати.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.О. Гаврилюк