Постанова № 15940121, 18.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р. Справа № 2-а-4504/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі – ДПІ, відповідач) №000962301/3 від 09.03.2010р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. на 1135 422 грн..

Дане рішення винесено на підставі акту від 25.02.010р. №825/23-2/36130618 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.08р. по 31.12.08р., з 01.04.09р. по 30.04.09р., з 01.07.09р. по 31.10.09р..

Висновки акту перевірки полягають у наступному: підтверджено відображене позивачем у декларації за листопад 2009 року бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 283 748 грн.; на порушення пп.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. на 1135 422 грн.; на порушення абз. «б» пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації з ПДВ (рядок 26) за листопад 2009 року на 1135 422 грн..

Тобто, за висновками акту перевірки, який став підставою для винесення спірного рішення, позивач неправомірно включив 1135 422 грн. до бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, відобразивши цю суму у рядку 25.2 декларації з ПДВ за листопад 2009р., а ця сума за висновком ДПІ повинна була бути включена позивачем до рядку 26 декларації з ПДВ за листопад 2009р., в якому відображається залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З акту перевірки (стр.5-6) вбачається, що до такого висновку ДПІ прийшла на підставі дослідження господарських відносин позивача із ЗАТ «Херсонімпекспродукт» по придбанню основних фондів (споруди, обладнання, інше рухоме майно як цілісний майновий комплекс) в листопаді 2008 року на загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн.. ДПІ посилається на безтоварність операції ЗАТ «Херсонімпекспродукт» по придбанню на умовах товарного кредиту у ТОВ «Бест» 03 листопада 2008 року гвинтових компресорних агрегатів у кількості 23 шт. на загальну суму 24652320 грн., у т.ч. ПДВ 4108 720 грн., які 04 листопада 2008р. ЗАТ «Херсонімпекспродукт» реалізувало підприємству ТОВ «Українська компанія «Спецмонтаж» на суму 25036 512 грн.. у т.ч. ПДВ 4172 752 грн..

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням і стверджує, що формування ним бюджетного відшкодування за листопад 2009 року здійснено із дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», всі задекларовані ним суми податкового кредиту підтверджені необхідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, а заявлені до відшкодування суми ПДВ були повністю сплачені ним у складі ціни товарів та послуг у попередніх податкових періодах. Позбавлення його права на отримання бюджетного відшкодування внаслідок несплати ЗАТ «Херсонімпекспродукт» до бюджету податку на додану вартість за результатами операцій із купівлі-продажу гвинтових компресорних агрегатів, до яких позивач не має жодного відношення, позивач вважає неправомірним.

Відповідно до письмових заперечень на пояснень представників ДПІ в судовому засіданні спірне рішення є правомірним, оскільки ЗАТ «Херсонімпекспродукт», продавши позивачу у листопаді 2008 року основні фонди та рухоме майно на загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн., також у листопаді 2008 року придбало у ТОВ «Бест» гвинтові компресорні агрегати, які реалізувало ТОВ «Українська компанія «Спецмонтаж», і ці господарські операції з придбання та продажу гвинтових компресорних агрегатів визнані нікчемними. ДПІ в обґрунтування своєї позиції посилається також на те, що директором ЗАТ «Херсонімпекспродукт», яке ліквідовано як банкрот згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 08.09.09р., був ОСОБА_1, а головним бухгалтером ОСОБА_2, і саме ці особи з 18.11.08р. були призначені на аналогічні посади в ТОВ «Холод». Несплата ЗАТ «Херсонімпекспродукт» зобов’язань з ПДВ за листопад 2008 року на суму 1447466,80 грн., які визначені податковим повідомленням-рішенням ДПІ №0003872301/0 від 31.08.09р., на думку ДПІ унеможливлюють декларування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1135 422 грн. за рахунок від’ємного значення, яке виникло у позивача в листопаді 2008 року..

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Позивач, як платник податку на додану вартість, за результатами своєї господарської діяльності заявляв до відшкодування з державного бюджету ПДВ у рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів 1419170 грн.. Декларування цієї сум бюджетного відшкодування підтверджено позивачем податковою декларацією з ПДВ за листопад 2009 року..

Спірним податковим повідомленням-рішенням задеклароване позивачем бюджетне відшкодування за листопад 2009 року зменшено частково на суму 1135422 грн.

Часткове зменшення відповідачем бюджетного відшкодування свідчить про те, що відповідачем не заперечується право позивача, як платника ПДВ, отримати бюджетне відшкодування за вказаний період, а спірним є підтвердження певної сум цього відшкодування.

Обґрунтування позиції ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року наведені у пункті 3.1.2 акту перевірки від 25.02.010р. №825/23-2/36130618.

Як вже зазначено вище, висновок ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2009 року ґрунтується на описаних в акті перевірки обставинах діяльності ЗАТ «Херсонімпекспродукт» по реалізації позивачу основних фондів (споруди, обладнання, іншого рухомого майна) в листопаді 2008 року на загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн., а також по придбанню ЗАТ «Херсонімпекспродукт» в листопаді 2008р. на умовах товарного кредиту у ТОВ «Бест» гвинтових компресорних агрегатів у кількості 23 шт. на загальну суму 24652320 грн., у т.ч. ПДВ 4108 720 грн., та продажу цих компресорних агрегатів у тому ж місяці підприємству ТОВ «Українська компанія «Спецмонтаж» на суму 25036 512 грн.. у т.ч. ПДВ 4172 752 грн..

За результатами вказаних господарських операцій податковим повідомленням-рішенням ДПІ №0003872301/0 від 31.08.09р. ЗАТ «Херсонімпекспродукт» були нараховані податкові зобов’язання з ПДВ за листопад 2008 року на суму 1447 466,80 грн., які залишались несплаченими внаслідок ліквідації цього підприємства, як банкрута, на підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 08.09.09р.. Згідно витягну з Єдиного державного реєстру станом на 16.03.2011р. ЗАТ «Херсонімпекспродукт» як юридична особа припинено.

Несплата ЗАТ «Херсонімпекспродукт» зобов’язань з ПДВ за листопад 2008 року на суму 1447 466,80 грн. за висновком ДПІ унеможливлює декларування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1135 422 грн. за рахунок від’ємного значення, яке виникло у позивача в листопаді 2008 року за рахунок придбання позивачем у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» основних фондів та рухомого майна на загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн..

Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Обставини, за яких позивач у декларації за листопад 2009 року задекларував до відшкодування ПДВ в сумі 1419170 грн., пов’язані з тим, що позивач, як новостворене підприємство, яке зареєстровано як юридична особа 22.10.08р., взято на облік в ДПІ як платник податків 22.10.08р., а зареєстровано як платник ПДВ з 28.10.08р., протягом 12 календарних місяців з дня реєстрації до бюджетного відшкодування ПДВ не заявляв, мав обсяги оподатковуваних операцій на суму 2449 140 грн., здійснював придбання основних фондів, рухомого майна, обладнання, автомобілів, будівельних матеріалів, послуг з виконання ремонтних робіт та інших послуг.

Згідно з поданими позивачем деклараціями з ПДВ від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту становило у листопаді 2008р. – 1299 117 грн., в грудні 2008р. – 122 031 грн., в квітні 2009р. – 43 622 грн., в липні 2009р. – 27 345 грн., в серпні 2009р. – 41 686 грн. у вересні 2009р. – 14 930 грн., в жовтні 2009р. - 34 134 грн., у листопаді 2009р. – 36 677 грн..

Слід зазначити, що відповідно до пп.7.7.11. п.7.7 ст. 7 Закону 168/97 не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації в якості платника на додану вартість (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення такого від'ємного значення (наприклад, в зв'язку з будівництвом або спорудженням основних фондів).

Право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) такий платник отримає лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію у якості платника податку на додану вартість (за умови виконання усіх інших умов пункту 7.7 статті 7 Закону).

Таким чином, оскільки позивач був зареєстрований як платник ПДВ 28.10.2008р., то право заявляти до відшкодування з бюджету ПДВ у позивача виникло в листопаді 2009 року, а тому є правомірним декларування позивачем за листопад 2009р. до бюджетного відшкодування з ПДВ за рахунок від’ємного значення, яке виникло у позивача в попередніх періодах, починаючи з листопада 2008 року.

З’ясовані судом причини виникнення у позивача такого від’ємного значення у 2008 та 2009 роках, пов’язані із придбанням позивачем у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» нерухомого та рухомого майна, автотранспорту, а також у інших суб’єктів господарювання обладнання, будівельних матеріалів та послуг з виконання ремонтних робіт є цілком економічно виправданими та узгоджуються із господарською діяльністю, якою займається позивач.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, які виписані ЗАТ «Херсонімпекспродукт» ті іншими контрагентами позивача, за якими позивач формував податковий кредит, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем ЗАТ «Херсонімпекспродукт» у складі ціни придбаних товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям із ЗАТ «Херсонімпекспродукт» в листопаді 2008 року.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем податкові накладні ЗАТ «Херсонімпекспродукт» від 12.11.2008р. №614, №615, від 28.11.2008р. №644, а також інші документи по поставці товару за цими накладними – договіри між позивачем та ЗАТ «Херсонімпекспродукт» від 12.11.08р. про придбання будівель та споруд за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе, 25, договір від 12.11.08р. про придбання нежилих приміщень у м.Херсоні по вул.. Червонопрапорна, 114, банківські виписки, видаткові касові ордери, квитанції ЗАТ «Херсонімпекспродукт» до прибуткових касових ордерів, суд встановив, що в листопаді 2008 року позивач придбав у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» та повністю оплатив останньому придбане майно на загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн..

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, платіжних документів, свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по постачальнику ЗАТ «Херсонімпекспродукт», та правомірність формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням ПДВ по операціям з цими контрагентом у листопаді 2008 року.

Слід окремо зазначити, що відображені в п.3.3.2 акту перевірки операції позивача з придбання у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» в квітні 2009 року легкових та вантажних автомобілів на загальну суму 64 949 грн.. у т.ч. ПДВ 10 824,83 грн., які включені позивачем до податкового кредиту квітня 2009 року, відповідачем не ставляться під сумнів, і бюджетне відшкодування листопада 2009р. на суму податкового кредиту квітня по операціям з ЗАТ «Херсонімпекспродукт» не зменшено.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та ЗАТ «Херсонімпекспродукт».

Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем основних засобів та рухомого майна у ЗАТ «Херсонімпекспродукт» в листопаді 2008 р. загальну суму 7887 084 грн., у т.ч. ПДВ - 1314 514 грн., вказує на повну оплату позивачем придбаного у цього контрагента майна протягом грудня 2008р. – червня 2009р.

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ЗАТ «Херсонімпекспродукт», то зміст цих обставин не дає суду підстав для висновку, що діяльність цього контрагенту має ознаки фіктивності, які визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України.

В будь-якому випадку вплив дефектів статусу контрагентів позивача на його право на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Факт того, що ЗАТ «Херсонімпекспродукт» на момент проведення операцій з позивачем було зареєстровано як юридична особа та мало свідоцтво платника ПДВ відповідачем не заперечується.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ЗАТ «Херсонімпекспродукт» не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Також не може бути причиною для зменшення позивачу бюджетного відшкодування факт працевлаштування позивачем на посади директора та головного бухгалтера осіб, які раніше працювали на аналогічних посадах в ЗАТ «Херсонімпекспродукт».

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач підтвердив той факт, що до відшкодування з бюджету за листопад 2009 року ним заявлена сума ПДВ, яка не перевищує суму цього податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп.7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право включити до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 1135 422 грн. по операціям із ЗАТ «Херсонімпекспродукт» в листопаді 2008р. лише при встановленні факту надмірної сплати цієї суми податку до бюджету цим контрагентом в листопаді 2008р., суд вважає такими, що не ґрунтуються на Законі №168/97.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року є правомірними, а вчинені ним господарські операції із ЗАТ «Херсонімпекспродукт» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні бюджетного відшкодування за листопад 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000962301/3 від 09.03.2010р..

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод»до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні №000962301/3 від 09.03.2010р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонхолод» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 травня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1