Постанова № 15940059, 16.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.

13 год.25 хв.Справа № 2-а-6522/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача Вахрушевої Т.М., Ігнатова Д.І., представника відповідача Горбунової К.О. (в засіданні 07.02.11),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Агродія"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Агродія" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 10.09.10 №№ 0003652301/0, 0003662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішення прийняті на підставі акту № 3857/23-4/33590561 від 01.09.2010 документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Агродія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Кібер-Юг" за період з 01.10.07 по 31.12.08. Вважаючи повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд таких рішень в адміністративному порядку, скарга залишена без задоволення. ДПА у Херсонської області рішенням від 10.11.10 № 4892/10-25-014 залишила без задоволення повторну скаргу. Позивач вказує на те, що посилання податкового органу на неправомірність відповідних договорів з ТОВ "Кібер-Юг" є лише припущенням і не може вважатися офіційно встановленим фактом. Позивач вважає, що до компетенції податкової служби не входять питання встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів, або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією сторін по договору і суду. Застосовуючи тлумачення змісту договорів, роблячи висновок про їх неправомірність (недійсність), податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні". ДПІ не зверталось до суду з позовом про визнання нечиними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Кібер-Юг". Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2009 року про скасування реєстраційних документів ТОВ "Кібер-Юг" не є доказом наявності протиправного умислу при укладанні та виконанні договорів, до того ж воно було скасовано апеляційним судом. Юридичним наслідком припинення державної реєстрації підприємства мало бути здійснення ліквідаційної процедури, ця обставина не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту їх державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру. Позивач звертає увагу суду на те, що судове рішення прийнято 25.03.2009 року, а операції з зазначеним контрагентом були виконаними за період 2007-2008 рр., Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" не передбачають обов'язку підприємства зняти з обліку витрати та зменшити податковий кредит, отриманий під час реалізації угод з підприємствами, чия державна реєстрація була у подальшому скасована за рішенням суду.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов, вважають спірні повідомлення-рішення такими, що не відповідають фактичним обставинам, суперечать нормам цивільного, господарського та податкового законодавства, що є підставою для визнання їх нечинними.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, посилається на те, що в ході проведення перевірки було встановлено здійснення діяльності, спрямованої на отримання податкової вигоди, але всі операції по експедируванню не мали реальний товарний характер, ТОВ "Кібер-Юг" видавались податкові та видаткові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Угоди позивача з даним підприємством відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Якщо постачальника послуг неможливо перевірити внаслідок відсутності його за місцезнаходженням, або ліквідацією, податкова інспекція не має можливості встановити факту надмірної сплати податку на додану вартість та правильності формування валових витрат позивачем.

Представник відповідача не прибув в судове засідання 16.05.11, в попередніх засіданнях проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

Приватне підприємство "Агродія" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, займається оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами, посередництвом у торгівлі сільгоспсировиною, тощо.. Предметом спору є законність та обґрунтованість прийняття Державною податковою інспекцією у м. Херсоні податкових повідомлень - рішень від 10.09.10:

- № 0003652301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 439483.54 грн. та застосування 219741,77 грн. штрафних санкцій,

- № 0003662301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 351586,68 грн., та 175793.34 грн. штрафних санкцій.

ДПІ встановила порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 439483,54 грн., у тому числі: за 2007 рік в сумі 152816,87 грн.; перший квартал 2008 року в сумі 218749,97 грн.; за перше півріччя 2008 року у сумі 286666,67 грн.; за третій квартал 2008 року в сумі 2888666,67 грн.; за 2008 рік в сумі 286666,67 грн. Також були встановлені порушення пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну сум 351586,68 гри. в тому числі: за листопад 2007 року в сумі 103347,07грн.; за грудень 2007 року в сумі 18906.26 грн.; за лютий 2008 року в сумі 83333,31грн.; за березень 2008 року в сумі 91666.67 грн.; за квітень 2008 року в сумі 54333,36грн.

ПП "Агродія" мало господарські стосунки з ТОВ "Кібер-Юг" з жовтня 2007 року по квітень 2008 року та документувало придбання послуг експедирування зернових для позивача, виконання робіт підтверджено актами здачі-прийняття робіт. Позивач включив до валових витрат позивача 1757 933 грн. 18 коп. оплати послуг з експедування зернових, наданих позивачу ТОВ "Кібер-Юг", та включив до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при оплаті послуг ТОВ "Кібер-Юг" 351586,68 грн. ДПІ в акті перевірки посилається на рішення Заводського районного суду м. Миколаїв від 25.03.2009 у справі № 2-2636/09, відповідно до якого було визнано недійсними установчі документи ТОВ "Кібер-Юг" з дати реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість з дати реєстрації; всі первинні бухгалтерські та податкові документи з дати видачі. ДПІ зроблено висновок про неможливість зарахування до складу валових витрат підприємства сум, сплачених даному контрагенту, шодо якого судовим рішенням встановлено недійсність установчих документів, оскільки метою реєстрації ТОВ "Кібер-Юг" було не здійснення підприємницької діяльності, а використання даного товариства для здійснення фіктивного підприємництва. ТОВ "Кібер-Юг" з березня 2008 року не звітувало по податку на додану вартість, ПДВ до бюджету не сплачувало, реєстрація ТОВ як платника ПДВ анульовано 14.04.09. ДПІ вважає угоди між цими суб'єктами нікчемними з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. ТОВ "Кібер-Юг" не мав статусу платника податку на додану вартість і відповідно не мав права видавати покупцеві податкові накладні. Позивач відмовився надавати первинні податкові та бухгалтерські документи податковій інспекції, про що зазначено в акті перевірки.

Суду надано копію рішення Заводського районного суду м. Миколаїв від 25.03.2009 у справі № 2-2636/09, з якого вбачається, що засновником ТОВ "Кібер-Юг" є громадянин ОСОБА_4, який погодився стати засновником на прохання свого знайомого за винагороду, Після реєстрації підприємства фінансово-господарською діяльністю ОСОБА_4 не займався, бухгалтерських та податкових документів та печатки не мав.

Позивач надав також копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.10, яким скасована постанова Заводського райсуду м Миколаєва від 25.03.09, закрито провадження у справі з підстав непідвідомчості спору адміністративному суду.

З листа ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 18.03.11 № 1611/7/152-11/1 вбачається, що декларації ТОВ "Кібер-Юг" з податку на прибуток за спірний період не були визнані податковою інспекцією податковою звітністю, за 2007-2008 рр. сплачено 16,2 тис. грн. податку на додану вартість, 9,4 тис. грн. податку на прибуток.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також у п. 5.11 ст. 5 Закону зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Для точнішого визначення вимог, що предявляються до первинних документів, крім Закону про бухоблік, слід керуватися Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якою складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа. Тобто, факт виконання робіт (надання послуг, тощо) повинен бути оформлений відповідним первинним документом, та для набуття статусу первинного документа, повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені законодавством.

Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню послуг експедирування до валових витрат. Наданий суду договір, укладений між позивачем та ТОВ «Кібер Юг», не відповідає вимогам Закону України від 01.07.2004, № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (ст. 9 ), оскільки не містить всіх істотних умов, як наприклад, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, такими документами можуть бути: накладна, вантажна відомість або інші. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Таких документів ні при перевірці, ні суду не надано.Акти здачі приймання робіт не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних бухгалтерських документів, вони містять тільки найменування робіт, вагу сільгосппродукції, яка експедирувалась, та загальну вартість послуги, вказано з якого району експедирувалось продукція, та назву вантажоодержувача. В актах здачі-приймання робіт не вказано прізвище, ініціали, посада особи, яка підписала акти зі сторони ТОВ "Кібер-Юг", відсутні відомості про вантажовідправника, а в частині актів і про вантажоодержувача. В деяких актах взагалі не зазначено пункти відвантаження та отримання, тільки вага зернових, які експедирувались, та загальна вартість послуг. З актів приймання-здачі робіт, рахунків-фактур неможливо встановити вартість послуг експедирування та залежність розміру цих послуг від будь-яких факторів, як, наприклад, відстань або вид сільгосппродукції чи інше, вартість експедирування однієї тони сільгосппродукції коливається від 20 грн. за тону до 150 грн. (без ПДВ). Отже, такі документи є неналежними доказами отримання послуг, а тому не є підставою для віднесення сплачених сум до валових витрат.

Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання ТОВ "Кібер-Юг" робіт по експедируванню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця), документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документи, з яких можна встановити осіб, які безпосередньо експедирували вантаж та коло обов'язків самого експедитора. Наявність лише актів виконаних робіт, рахунків-фактур, та податкових накладних не може бути беззаперечним доказом проведення самої господарської операції.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Факт реальності надання послуг експедирування товариством з обмеженою відповідальністю "Кібер-Юг" контрагенту позивача є недоведеним, оскільки в ході розгляду справи було з'ясовано, що від імені товариства діяли невідомі особи, податкові накладні підписані гр-м ОСОБА_4, який не займався підприємницькою діяльністю, а зареєстрував підприємство за винагороду, та податкові накладні не підписував. Хоч рішення райсуду, яке підтверджує дані обставини, скасовано, апеляційний суд не досліджував обставин реєстрації ТОВ "Кібер-Юг" і не встановив будь-яких інших обставин створення даного товариства. Тому суд вважає доводи відповідача про реєстрацію підприємства за винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю обгрунтованими.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі встановлення факту протиправних дій платника податків, невизнання судами недійсними правочинів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову. Твердження позивача про те, що правочини з ТОВ "Кібер-Юг" породжують для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним.

Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Виняток із зазначеного правила становлять випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України). У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з підприємством, яке має ознаки "фіктивності" та ухилялось від сплати податків. Крім того, суд приймає до уваги відомості акту планової виїзної перевірки ПП "Агродія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.07 - 31.12.08 про те, що загальна сума валового доходу склала 265 958917 грн., валових витрат 265724209 грн., натомість суми податку на прибуток щокварталу складали від 6000 грн. до 39 тис. грн., податкові зобов'язання по ПДВ задекларовані в загальному розмірі 53297309 грн., податковий кредит 53131570 грн., до бюджету позивач сплатив тільки 75739 грн. за весь період. Отже, при великих обсягах господарської діяльності позивач сплачував мінімальні податки, що також може бути наслідком придбання послуг у ТОВ "Кібер Юг".

За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість. В задоволенні позовних вимог відмовляється.

Судові витрати відносяться на позивача. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити приватному підприємству "Агродія" в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0003652301/0, 0003662301/0 від 10.09.10.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 травня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6