Постанова № 15940045, 16.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 2-а-7434/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

за участю представників:

позивача Ніколащенко С.О., Пузанова Ю.В.

ДПІ у м.Херсоні Тосік Н.І., Шевченко О.А., Старюченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Одеської залізниці

до державної податкової інспекції у м.Херсоні,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

В грудні 2010 року Одеська залізниця (надалі-позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі-відповідач, ДПІ) від 18.11.2010 року №0004312301/0, яким збільшені зобовязання з податку на прибуток на 143965,2 грн., у тому числі 100907 грн. за основним платежем, та 43058,2 грн. за штрафними санкціями Херсонській службі матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці.

Спірне рішення винесено на підставі акту від 05.11.2010р. №4672/23-5/01103736 про результати планової виїзної перевірки відокремленого структурного підрозділу позивача - Херсонської служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці (надалі-структурний підрозділ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 0.01.09р. по 30.06.10р..

Відповідно до акту перевірки, порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі-Закон №334/94-ВР), яке стало підставою для спірного повідомлення-рішення, полягає у тому, що структурний підрозділ позивача в порушення пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 . ст.4 Закону №334/94-ВР та в порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. №173 «Про перелік робіт,(послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» віднесено до складу доходів по декларації, що подається до головного підприємства, доходи від оренди приміщень, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв, що не є господарською діяльністю підприємства, а також занижено обєкт оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2009р. на 49225 грн., які є заборгованістю перед ТОВ «Інноваційні технології 2005», яке знято з обліку 19.06.2009р. як банкрот (стр.5, 6 акту). За несплату структурним підрозділом податку на прибуток спірним рішенням позивачу донараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Наведена в акті перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що структурний підрозділ позивача, отримавши доходи від здачі в оренду приміщень, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв повинен був самостійно відобразити ці доходи у своїй декларації з податку на прибуток, що подається до ДПІ у м.Херсоні, а не включати ці доходи до декларації, яка подається головному підприємству (позивачу), і з цих доходів структурний підрозділ повинен був самостійно сплатити податок на прибуток. ДПІ також вважає, що структурний підрозділ зависив свої витрати за 9 місяців 2009р. на 49225 грн., оскільки ця сума є заборгованістю перед ТОВ «Інноваційні технології 2005», яке визнано банкрутом.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач вважає спірне рішенням неправомірним, а висновки ДПІ щодо самостійної сплати структурним підрозділом податку з доходів, отриманих від здачі приміщень в оренду, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв помилковими з наступних підстав: позивач сплачує консолідований податок на прибуток щодо доходів, отриманих його структурними підрозділами від здійснення всіх видів господарської діяльності; в управлінні залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, що мають статус юридичних осіб, тому єдиним платником податку на прибуток від всіх здійснених господарських операцій в системі управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу підприємств; дохід, отриманий структурним підрозділом від здачі в оренду приміщень, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв про який йдеться в акті перевірки, був задекларований позивачем в декларації з податку на прибуток на підставі декларації, отриманої від структурного підрозділу, і з цих доходів позивачем також був податок на прибуток у складі консолідованого податку від господарської діяльності як позивача, так і всіх його структурних підрозділів. Представники позивача також посилались на те, що кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» в сумі 49225 грн. була повністю погашена Одеськю залізницею 30.08.10р., і ця заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою, і не повинна збільшувати валовий дохід.

Відповідно до письмових заперечень ДПІ на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, відповідач проти позову заперечує і вважає, що відповідно до пп..2.2.1 та пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи. Відповідно до ст.132 Господарського кодексу України відокремленими підрозділами (структурними одиницями) господарської організації є філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються субєктами господарювання, що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи. На думку відповідача, оскільки Законом №334/94-ВР не передбачається такої форми сплати податку на прибуток, як централізована, тому структурні підрозділи Одеської залізниці, у тому числі і вагонне депо станції Херсон, зобовязані сплачувати податок на прибуток з доходів, отриманих від здачі приміщення в оренду окремо від головного підприємства. ДПІ вважає висновки щодо викладених в акту порушень Закону №334/94-ВР обґрунтованими, а спірне повідомлення-рішення правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Херсонська служба матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці. Структурний підрозділ не є юридичною особою, а діє від імені і за дорученням головного підприємства (позивача), здійснює свою діяльність на підставі Положення від 06.04.09р. №21/426

Відображений в акті перевірки факт отримання структурним підрозділом доходу від здачі приміщень в оренду, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв позивачем не заперечується.

Також не є предметом спору той факт, що вказаний дохід був відображений структурним підрозділом у декларації, що подається до головного підприємства (позивача), і позивач відобразив цей дохід у своїх податкових деклараціях за відповідні періоди, і з цього доходу сплатив податок на прибуток.

Даний факт в судовому засіданні підтвердив і представник ДПІ.

Відсутність у позивача заборгованості по податку на прибуток станом на 01.06.09р., на 01.09.09р., на 01.12.09р., на 01.03.2010р., на 01.06.2010р., на 01.09.2010р. підтверджена листом спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одеса від 30.11.2010р. за №39302/10/19-0044.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відображені в акті перевірки доходи від здачі структурним підрозділом приміщень в оренду, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв були враховані позивачем при визначені обєкту оподаткування цим податком, і з цих доходів позивачем вже сплачений податок на прибуток.

Спір полягає у тому, за висновком ДПІ податок на прибуток від вказаних доходів повинен був сплатити структурний підрозділ за місцем свого розташування, а не позивач шляхом сплати консолідованого податку.

Відповідно до Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами (пп.2.1.1 Закону).

Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій (пп.2.1.3 Закону).

Законом №334/94-ВР встановлено особливий порядок сплати податку на прибуток підприємствами залізничної галузі. Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

За приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. №173 «Про перелік робіт, (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» основна діяльність залізничного транспорту є складовою частиною загальної господарської діяльності і означає діяльність усіх взаємопов'язаних підприємств та структурних підрозділів галузі, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу. Основна діяльність залізниць - діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов'язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності. Експлуатаційна діяльність - діяльність відокремлених підрозділів, безпосередньо пов'язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо. Підсобно-допоміжна діяльність - діяльність відокремлених підрозділів, пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.

З наведеного вбачається, що доходи від оренди приміщень, продажу ТМЦ, запорно-пломбірувальних пристроїв не відносяться до доходів господарської діяльності залізничного транспорту, а тому платниками податку на прибуток щодо цих доходів можуть бути як підприємства залізничного транспорту, так і їх структурні підрозділи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як головне підприємство по відношенню до всіх своїх відокремлених структурних підрозділів, наказом від 27.06.2002р. №292/Н встановив, що Одеська залізниця відповідно до п.п.2.2.2 п.2.2 ст. 2 Закону №334/94-ВР буде сплачувати податок на прибуток з 01.07.2002р. загальною сумою за всі структурні підрозділи від усіх видів господарської діяльності.

10.07.2002р. позивач листом повідомив ДПІ у м.Херсоні про такий порядок сплати податку на прибуток структурними підрозділами позивача, що розташовані у м.Херсоні.

Також листом від 10.07.2002р. за №556 структурний підрозділ на виконання наказу Одеської залізниці від 27.06.2002р. №292/Н просив відповідача виключити його з реєстру платників податку на прибуток.

Про відповідність вимогам Закону №334/94-ВР встановленого позивачем наказом від 27.06.2002р. №292/Н механізму сплати податку на прибуток від усіх видів господарської діяльності структурних підрозділів позивача, що не є юридичними особами, ДПА України повідомила позивача листом від 10.07.02р..

Відповідач при розгляді заперечень позивача на висновки акт перевірки від 05.11.2010р. №4672/23-5/01103736 повідомив позивача, що зобовязання з податку на прибуток у сумі 100907,0 грн. структурному підрозділу визначені виходячи з незадекларованих цим платником податку доходів від оренди приміщень, продажу ТМЦ, продажу запорно-пломбувальних пристроїв на суму 354402,0 грн. та безповоротної фінансової допомоги у сумі 49225,0 грн., яка є безнадійною заборгованістю перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» (354402,0 + 49225,0) *25% = 100907,0).

Як видно із матеріалів перевірки, ТОВ «Інноваційні технології 2005» постачало товари (роботи, послуги) структурному підрозділу для потреб основного виду діяльності Одеської залізниці. При проведені поставок передбачалась компенсація вартості поставлених товарів (робіт послуг) позивачем у наступних податкових періодах.

Відповідно до Закону №334 вартість отриманих від ТОВ «Інноваційні технології 2005» товарів (робіт, послуг) Одеською залізницею повинна була бути включена до складу валових витрат діяльності залізничного транспорту. Подальша зміна статуту кредиторської заборгованості перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» може впливати на показники валового доходу та валових витрат саме головного підприємства у його декларації по податку на прибуток.

Підтвердженням того, що по кредиторській заборгованості перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» на суму 49225 грн. були нараховані податкові зобовязання з податку на прибуток саме Одеській залізниці, є надана позивачем копія адміністративного позову Одеської залізниці до Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.11р., за яким позивач оскаржує нараховані йому спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одеса податковим повідомленням-рішенням №0000161510 від 08.02.11р. зобовязання по податку на прибуток, які визначені з урахуванням вказаної суми кредиторської заборгованості.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що встановлений позивачем наказом від 27.06.2002р. №292/Н механізм консолідованої сплати податку на прибуток від усіх видів господарської діяльності його структурних підрозділів, які не є юридичними особами, відповідає вимогам Закону №334/94-ВР, у звязку з чим суд вважає безпідставними висновки ДПІ про заниження структурним підрозділом позивача обєкту оподаткування та заниження податку на прибуток на суму 100907 грн..

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.11.2010 року №0004312301/0.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги Одеської залізниці до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 18.11.2010 року №0004312301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (код ЄДРПОУ 01071315) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.6