Постанова № 15939878, 28.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28.04.2011 р. №2а-2181/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представника позивача - Серкової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення, -

встановив:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача вартість матеріального забезпечення на свою користь в розмірі 4059,48 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

22.01.2007 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міськрайонного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки як шукаючий роботу. Згідно поданої заяви відповідача, наказом від 29.01.2007 року №НТ070129 йому надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стражу з 29.01.2007 року по 23.01.2008 рік. 16.11.2007 року ОСОБА_2 знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до п.п.1 п.1 ст.31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з 01.11.2007 року. Загальна сума нарахованої та виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період з 29.01.2007 р. по 01.11.2007 р. складає 4059,48 грн. Позивачем 15.10.2010 року проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, шляхом звіряння з відомостями державного реєстратора, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 в період з 29.01.2007 р. по 01.11.2007 р. зареєстрований в центрі зайнятості як безробітний, та водночас зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 24.09.2003 року, а включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб відбулося 02.09.2005 року. Таким чином, позивач зазначив, що на момент отримання статусу безробітного встановлена належність відповідача до категорії зайнятих осіб, виплата відповідачу нарахованої та виплаченої допомоги по безробіттю становить 4059,48 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплатив.

Представник позивача - Серкова І.І. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження, згідно довідки органу реєстрації. Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником. Таким чином, відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, його повторне неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

На підставі ч.4 ст.128 КАС України, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючи повторне неприбуття у судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Суд, вислухавши представника позивача Серкову І.І., дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

22.01.2007 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міськрайонного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки як шукаючий роботу НОМЕР_2 (а.с.6). Згідно поданої заяви відповідачу, наказом від 29.01.2007 року №НТ070129 йому надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стражу з 29.01.2007 року по 23.01.2008 рік, та розпочато її виплату.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Наказом від 16.11.2007 року № НТ 071116 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю, знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до п.п.1 п.1 ст.31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з 01.11.2007 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с.10) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 02.09.2005 року за №24800170000025986 включено відомості щодо внесення рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, проте державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням здійснено 20.02.2007 року.

Згідно ч.3 ст.46, ч.15 ст.47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Тобто, внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності не є підставою вважати таку фізичну особу позбавленою статусу підприємця.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки на момент отримання статусу безробітного ОСОБА_2 належав до категорії зайнятого населення та отримав матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 4059,48 грн. без достатніх правових підстав.

Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення”, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Виходячи з аналізу зазначених норм, а також враховуючи встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідач на час звернення за працевлаштуванням до центру зайнятості 22.01.2007 р. в розумінні Закону України “Про зайнятість населення” фактично належав до категорії зайнятого населення та не мав статусу безробітного.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року (далі Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Позивачем 15.10.2010 року проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, шляхом звіряння з відомостями державного реєстратора, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 в період з 29.01.2007 р. по 01.11.2007 р. зареєстрований в центрі зайнятості як безробітний, та водночас зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 24.09.2003 року, а державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням здійснено 20.02.2007 року.

Згідно довідки (а.с.11), та даних про виконані платежі (а.с.12-13), сума, яка виплачена безробітному ОСОБА_2 за період з 29.01.2007 р. по 01.11.2007 р. складає 4059,48 грн., та підлягає поверненню.

15 жовтня 2010 року відповідачу направлена претензія за №14064 про вирішення питання повернення коштів, отриманих незаконним шляхом, як допомогу по безробіттю (а.с.9).

Відповідно до п.7 зазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Згідно ч.3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки у судовому засіданні встановлено факти подання недостовірних даних, яке мало місце під час одержання соціальної послуги, що є невиконанням відповідачем своїх обов'язків застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, а позивачем надано належні та допустимі докази невиконання відповідачем ОСОБА_2 таких обов'язків, суд дійшов висновку про наявність підстав та обґрунтованість прийнятого директором Харківського міського центру зайнятості наказу №972 від 15.10.2010 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та оплата наданих соціальних послуг по безробітним у розмірі 4059,48 грн.

Відповідачем вартість матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю не відшкодовано, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість матеріального забезпечення в розмірі 4059.48 грн. (чотири тисячі п'ятдесят дев'ять гривень 48 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 04.05.2011 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко