Постанова № 15939744, 23.05.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р. Справа № 2а-1870/420/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представників відповідача - Волинцева І.В., Рибкіної Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Червоний металіст" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, Конотопського відділення Державного казначейства в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (відповідач -1), Управління державного казначейства в Сумській області (відповідач - 2), в якому з урахуванням уточнень просить стягнути з державного бюджету заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 608708,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2009 р., березень, квітень, травень та серпень 2010 р. за результатами господарської діяльності товариства загальна сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку становила 1001772,00 грн.

За приписами пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. Відповідно до пп.. 7.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Враховуючи зазначені положення Закону про ПДВ, розмір вказаного в деклараціях від'ємного значення ПДВ та норми п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», - відповідачем-1 були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку. В процесі перевірок відповідач -1 не встановив порушень Закону про ПДВ при формуванні сум податкового зобов'язання і податкового кредиту та визначенні від'ємного значення в порядку, передбаченому пп. 7.7.1 даного Закону. Згідно з абзацом 2 пп. 7.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 ст. 7 Закону про ПДВ). Однак, належні позивачу кошти відповідачем-2 були перераховані не повністю.

Позивач вважає, що неправомірне зволікання з боку відповідача-1 та відповідача-2 з вчиненням дій, передбачених абзацом 2 пп. 7.7.5 та пп. 7.7.6 ст. 7 Закону про ПДВ з відшкодування ПДВ на поточний банківський рахунок порушило право на законну можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з боку позивача будь-яких порушень.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача -1 проти позовних вимог заперечувати та просили у задоволенні позову відмовити виходячи з наступного.

Залишок бюджетної заборгованості не перерахований позивачу у зв'язку з тим, що тривають перевірки по ланцюгах постачання.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168\07-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Отже, Законом №168\07-ВР встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів, що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що серед основних завдань органів ДПС є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повторною і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів. Дії органів державної податкової служби спрямовані на запобігання безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань із цього податку.

У разі, якщо головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність, то у визнанні обґрунтованості одержання такої вигоди має бути відмовлено. У цьому разі наявність у позивача виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Про необґрунтованість податкової вигоди свідчить наявність таких обставин: неможливість проведення перевірки в звязку з відсутністю платників за місцем державної реєстрації, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості персоналу, виробничих активів.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є безпідставними.

Відповідач 2 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пунктом 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., передбачено, що для органів Державного казначейства законними підставами проведення відшкодування податку на додану вартість з бюджету на користь платників податку є висновки податкових органів, підтверджені реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, або рішення суду. Таким чином, Головне управління Державного казначейства як орган державної виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо проведення відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Суд, заслухавши, представників відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2009 р., березень, квітень, травень та серпень 2010 р. за результатами господарської діяльності позивача загальна сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок у банку становила 1001772,00 грн., а саме: в 2009 р. за декларацією за листопад -251703,00 грн.; в 2010 р. за деклараціями: за березень - 159122,00 грн., за квітень - 115583,00 грн., за травень - 111592,00 грн. та за серпень - 363772,00 грн. (т.1 а.с. 7-58).

Відповідачем-1 були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку, за результатами цих перевірок було складено довідки від 22.01.10 №15/23-5/34880895, від 11.06.10 №237/23-5/34880895, від 14.07.10 №293/23-5/34880895, від 03.09.10 №363/23-5/34880895 від 26.11.10 №497/23-5/34880895, в процесі перевірок відповідач -1 не встановив порушень Закону про ПДВ при формуванні сум податкового зобов'язання і податкового кредиту та визначенні від'ємного значення податку на додану вартість (т.1. а.с. 59-60)

Як вбачається з матеріалів справи, залишок суми бюджетної заборгованості з ПДВ в загальному розмірі 608708,50 грн. позивачу не відшкодований, а саме: за декларацією за листопад 2009 р. - невідшкодована сума становить 15051,50 гри., за березень 2010 р. - 111592,00 грн., квітень 2010 р. -69569,00 грн., травень 2010 р. - 115583,00 грн., серпень 2010 р. - 296913,00 грн.

Твердження відповідача 1 про те що залишок бюджетної заборгованості в розмірі не перерахований позивачу у зв'язку з тим, що тривають перевірки по ланцюгах постачання суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з довідок перевірок, вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"- видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податного кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з матеріалів справи податковий орган не довів суду навіть факт несплати податку на додану вартість контрагентами в ланцюгу постачання, а лише посилається на неможливість здійснити відповідні перевірки. Також податковий орган не надав суду доказів і того що вказані операції по придбанню мали фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

В підтвердження фактів поставки товарів та послуг, у відповідності з вимогами пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач отримав податкові накладні. Оплата за поставлений товар, з урахуванням ПДВ, була здійснена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Червоний металіст" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, Конотопського відділення Державного казначейства в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Червоний металіст" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Червонозаводська, 5, код ЄДРПОУ 34880895) суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 608708,50 грн., а саме: за деклараціями - за листопад 2009 р. - 15051 грн. 50 коп., за березень 2010 р. - 111592 грн. 00 коп., за ківтень 2010 р. - 69569 грн. 00 коп., за травень 2010 р. - 115583 грн. 00 коп., за серпень 2010 р. - 296913 грн. 00 коп.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Червоний металіст" 1700,00 грн. судових витрат понесених позивачем у зв'язку зі зверненням до суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 27 травня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек