Постанова № 15938673, 23.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3597/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь - Спецтехнологія"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь - Спецтехнологія"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001251502/0/883 від 24.03.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за грудень 2010 року, що є наслідком порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договором постачання, який має ознаки фіктивності. Позивач зазначає, що на момент вчинення фінансово-господарських операцій між ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія" та його контрагентом ПП"Нафта-Капітал" останній був існуючим субєктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ПП "Нафта-Капітал", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договору постачання, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цим договором до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ він вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Нафта-Капітал", який не має технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія" (ідентифікаційний код 36503838) 23.04.2009 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 006780. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, діяльність готелів, діяльність ресторанів, діяльність по забезпеченню фізичного комфорту.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 19.01.2011 по 25.02.2011 проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за грудень 2010 року.

За результатами перевірки 28.02.2011 складено акт №872/15-322/36503838, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті за грудень 2010 року на суму 7889,33 грн.

На підставі акта перевірки №872/15-322/36503838 від 28.02.2011 податковим органом 24.03.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001251502/0/883, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9861,66 грн, в тому числі за основним платежем на суму 7889,33 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1972,33 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.12.2010 між позивачем (Покупець) та ПП "Нафта-Капітал" (Постачальник) укладено договір на поставку товару №НК 46, згідно якого постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити запасні частини в асортименті і оплатити його вартість.

На виконання умов договору на поставку товару №НК 46 від 01.12.2010 ПП "Нафта-Капітал" виписано податкові накладні від 01.12.2010 №876 на загальну суму 15000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн, від 03.12.2010 №877 на загальну суму 10766,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1794,33 грн, від 16.12.2010 №878 на загальну суму 21570,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3595,00 грн; видаткові накладні від 01.12.2010 №50231, від 03.12.2010 №50276, від 16.12.2010 №50330; а також рахунки від 01.12.2010 №НК 50231, від 03.12.2010 №НК 50276, від 16.12.2010 №НК 50330 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкові накладні від 01.12.2010 №876, від 03.12.2010 №877, від 16.12.2010 №878, виписані ПП "Нафта-Капітал" для документального оформлення виконаного договору, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, накладні містить адресу місцезнаходження покупця, продавця, кількість проданих товарів, одиницю виміру, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Нафта-Капітал".

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок за 03.12.2010, 10.01.2011, 11.01.2011 та 20.01.2011, згідно яких позивачем перераховано на рахунок ПП "Нафта-Капітал" грошові кошти в сумі 15000,00 грн, 1300,00 грн, 9800,00 грн та 10470,00 грн, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі виконав умови договору на поставку товару №НК 46 від 01.12.2010 в частині належної оплати товару.

В судовому засіданні також було встановлено, що 21.07.2010 між ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія" (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладений договір оренди транспортного засобу, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, моделі LT 35, випуску 1988 року, шасі (кузов, рама, коляска) №НОМЕР_2, колір - синій, тип ТЗ - вантажний бортовий, реєстраційний номер №НОМЕР_1, з метою використання орендарем вказаного транспортного засобу в процесі здійснення господарської діяльності і виключно у відповідності до його цільового призначення та технічних характеристик.

Вказана обставина підтверджує можливість позивача самостійно, на виконання пункту 8 договору на поставку товару №НК 46 від 01.12.2010, здійснювати транспортування придбаного ним товару.

Крім того, фактичне транспортування позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме, товарно-транспортними накладними №1/12 від 01.12.2010, №3-12 від 03.12.2010, № 10/12 від 16.12.2010, а також подорожніми листами №0038852 від 01.12.2010, №0038854 від 03.12.2010, №0038861 від 16.12.2010.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався безпосередньо керівником ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія" ОСОБА_4 на підставі довіреності №103 від 01.12.2010.

Крім того, із наданих в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_4 встановлено, що придбаний у ПП "Нафта-Капітал" товар зберігався в недобудованому приміщенні, що знаходиться на території земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Новоселівська, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область та належить одному із учасників ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія", а саме, ОСОБА_3

Належність даної земельної ділянки та недобудованого приміщення ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.06.2007, рішення 40 сесії 4 скликання Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.03.2006, паспорта забудовника від 25.05.2006, дозволу на виконання будівельних робіт №114 від 30.06.2006, акту виносу в натурі земельної ділянки і розбивки будівель, проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, а також висновку №19/06 від 19.06.2006.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, в подальшому даний товар було реалізовано ТОВ "Транзит Авто Комплект", ТОВ "Автотехцентр - 3000", МПП "Простір", ТОВ "Автокомплект", ТОВ "Альфа-запчастини", СПД-ФО ОСОБА_6, ТОВ "Фірма "Техномир", ТОВ "ТРАНССІС", ПП "Техагроснаб", ФГ "Берегиня-Агро-1", ТОВ "Мить", ТОВ "Техцентр КРАЗЗІЛ", ТОВ "Краз-Сервіс-Корпорейшн" та іншим господарюючим суб'єктам, що підтверджується накладними, податковими накладними та довіреностями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Твердження представника відповідача про відсутність ПП "Нафта-Капітал" за юридичною адресою не приймається судом до уваги з огляду на те, що акт обстеження № 18 від 17.01.2011 складений більш як через місяць після виконання угоди між позивачем та ПП "Нафта-Капітал".

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Нафта-Капітал" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. У зв'язку з цим, посилання в акті перевірки на анулювання реєстрації контрагента позивача як платника податку на додану вартість 20.01.2011 суд вважає безпідставним.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилався на протокол співбесіди від 18.01.2011, відповідно до якого робочою групою ВПМ Кременчуцької ОДПІ проведено бесіду з керівником ПП "Нафта-Капітал" ОСОБА_7 В ході цієї бесіди встановлено, що останній не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність ПП "Нафта-Капітал", про бухгалтерський та податковий облік на підприємстві, не надав відповіді на питання щодо юридичної адреси підприємства, контрагентів, з якими відбувалися фінансово-господарські відносини, обсяг операцій з придбання та реалізації ТМЦ, послуг за звітний місяць (листопад 2010 року).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що протокол співбесіди від 18.01.2011 ОСОБА_7 не підписаний, що ставить під сумнів правдивість викладених у ньому відомостей.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні пояснення за підписом ОСОБА_7 від 18.01.2011, в яких він зазначає, що в даний момент увесь перелік підприємств з якими відбувалися взаємовідносини ПП "Нафта-Капітал" він не пам'ятає, проте зможе надати список даних підприємств, а також копії документів по взаємовідносинах з ними на офіційний запит податкового органу, відповідно до діючого законодавства.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що у ПП "Нафта-Капітал" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, а наявність основних фондів не є обов'язковою умовою при здійсненні такого виду діяльності як оптова торгівля паливом.

Крім цього, суд зазначає, що ПП "Нафта-Капітал" подано до Кременчуцької ОДПІ декларацію з додатками за грудень 2010 року 20.01.2011 (копія податкової декларації з відміткою про отримання наявна в матеріалах справи). При цьому зазначена у рядку 95 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до вказаної декларації сума податкових зобов'язань ПП "Нафта-Капітал" ідентична сумі податкового кредиту ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія" за грудень 2010 року.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності договору між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Нафта-Капітал" на виконання договору постачання.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 01.12.2010 №876, від 03.12.2010 №877, від 16.12.2010 №878 та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ у розмірі 7889,33 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору на поставку товару №НК46 від 01.12.2010 взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Кремінь - Спецтехнологія", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.03.2011 №0001251502/0/883.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь - Спецтехнологія" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 24.03.2011 №0001251502/0/883.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь - Спецтехнологія" (ідентифікаційний код 36503838) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава