Постанова № 15938341, 28.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28.04.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-1690/11/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Снігурівський комбінат хлібопродуктів", вул. Леніна, 14, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 доСнігурівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області, вул. Леніна, 3, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 проскасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000222301/0 від 18.10.2010 року, №0000222301/1 від 15.11.2010 року, №0000222301/2 від 16.12.2010 року та №0000222301/3 від 28.02.2011 року про зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 23613,00грн., посилаючись на невмотивованість обставин (висновок про нікчемність правочинів з контрагентом ТОВ «Холес Трейд», в зв’язку з безтоварністю господарських операцій, проведених в порушення ТОВ «Холес Трейд» ст.ст.203, 207, 208, 215, 228 ЦК України, вчинення позивачем правочинів без належної обачності), з якими контролюючий орган пов'язує можливість зменшення суми бюджетного відшкодування. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на формування податкового бюджетного відшкодування по податковим накладним, що виписані суб’єктом господарювання (ТОВ «Холес Трейд»), який при вчинені правочинів порушив ст.ст. 203, 207, 208, 215, 228 ЦК України, крім того, не має достатніх ресурсів (транспортних засобів, технічного персоналу, складських приміщень), що вказує на відсутність адміністративно-господарських можливостей ТОВ «Холес Трейд»для виконання господарських зобов’язань і безтоварність господарських операцій. При цьому,представник відповідача не заперечував фактичну поставку соняшника позивачу від імені ТОВ «Холес Трейд»в травні 2010 року, зазначивши, що вказані господарські операції проведені іншими суб’єктами господарювання з використання печатки та товарно-транспортних накладних ТОВ «Холес Трейд».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

          Згідно пп.7.7.1. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою одаткового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Снігурівській міжрайонній державній податковій інспекції.

В період з 17.09.2010 по 30.09.2010 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів», за підсумками якої контролюючим органом складено акт перевірки за №360/23/32199304 від 05.10.2010 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок майбутніх платежів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травня 2010 року» (надалі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою (далі відповідно до тексту акта перевірки - розділ «висновки») встановлено:

порушення позивачем

п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ЗУ «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»було завищено податковий кредит на суму 23613,00грн.;

п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.п.5.12.2, 5.12.3, 2.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану варітсь, затвердженого Наказом ДПА України від 17.03.2008 №159, внаслідок чого ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів на суму 23613,00грн..

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301/0 від 18.10.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 23613,00грн..

За наслідками розгляду скарг, позивачеві відмовлено в скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000222301/0 від 18.10.2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000662301/1 від 20.12.2010, податкове повідомлення-рішення №0000222301/2 від 16.12.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0000222301/3 від 28.02.2011 року, якими підтверджено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 року №0000222301/0.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000222301/0 від 18.10.2010 року є висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів» з контрагентом ТОВ «Холес Трейд»на виконання договірних зобов’язань про поставку соняшника. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на судженнях про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Холес Трейд», які в свою чергу умотивовані тим, що контрагенти постачальника (ТОВ «Холес Трейд») є недобросовісними учасниками господарських відносин та платниками податків, які не мають достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (відсутні складські приміщення, транспортні засоби, управлінський та технічних персонал), а тому не мають можливості виконувати господарські зобов’язання, що вказує на порушення ТОВ «Холес Трейд»та його контрагентами приписів ст.ст.203, 207, 208, 215, 228 ЦК України. Крім того, контролюючим органом, як однією з підстав прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, позивачеві інкримінується вчинення правочинів з ТОВ «Холес Трейд»без належної обачності та відсутність ТОВ «Холес Трейд»за юридичною адресою. Висновки відповідача, , як слідує із акта перевірки, та як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, базуються на листі заступника начальника ДПІ у Заводському районі «Про надання інформації»щодо ТОВ «Холес Трейд».

В судовому засіданні також встановлено, що на реалізацію договірних відносин по придбанню позивачем соняшнику (договір №84 від 07.05.2010, договір №88 від 18.05.2010, договір №87 від 14.05.2010 ) в 2010 році між ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»(покупець) та ТОВ «Холес Трейд»(продавець) були проведені господарські операції по купівлі соняшника, що засвідчено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, товарно-транспортними накладними з відмітками ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»про відібрання зразків для аналізів, результатів аналізів продукції та результатів зважування соняшника (брутто, нетто), а також з відмітками охорони при в’їзді (виїзді) транспортного засобу з території підприємства (ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів»), актами приймання-передачі насіння соняшника, складськими квитанціями, реєстрами накладних на прийняте зерно (насіння соняшника), свідченнями ОСОБА_1 (старшого майстра виробничої дільниці) про реальність господарських операцій з ТОВ «Холес Трейд», які в повному обсязі підтверджують фактичне виконання господарських операцій і право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між позивачем та його першим прямим постачальником –ТОВ «Холес Трейд».

На час вчинення господарських операцій ТОВ «Холес Трейд»зареєстровано платником податку на додану вартість та не було обмежене у цивільній, господарській дієздатності.

          З урахуванням досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, всановлення фактичного проведення господарських операцій з ТОВ «Холес Трейд», суд приходить до висновку про невмотивованість суджень контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Холес Трейд».

При розгляді справи встановлено, що причиною умовиводу відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є, в тому числі, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, що не стосується позивача, про фактичне нездійснення ТОВ «Холес Трейд»підприємницької діяльності з іншими контрагентами (не позивачем).

Положення п.1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку.

З врахуванням викладеного, доводи представника контролюючого органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту в зв’язку з недобросовісністю позивача (ТОВ «Холес Трейд») та його контрагентів, які не виконали (не сплатили до бюджету) податкові зобов’язання, визнані судом необґрунтованими.

Інкримінування позивачеві вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий стан ТОВ «Холес Трейд»та доводи відповідача про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень в зв’язку з встановленням порушення податкової дисципліни ТОВ «Холес Трейд», яке не відобразило в декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року зобов’язання по господарським операціям з ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів», були предметом судового дослідження та визнанні судом безпідставними, оскільки, не ґрунтується на чинному законодавстві і є здогадом, який не може бути використано як доказ у справі, виходячи з наступного.

Суб’єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) навіть за власною ініціативою не наділений можливістю з’ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг)) та контролю за сплатою податків іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України).

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Холес Трейд»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право виписувати (видавати) податкові накладні. В свою чергу, покупець (позивач) мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

ЗУ «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб’єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку постачальником в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту добросовісним покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Судження відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового бюджетного відшкодування по податковим накладним, виписаним суб’єктами господарювання, у ланцюгах постачання яких є підприємства, що мають ознаки фіктивності, були предметом судового дослідження та визнанні судом необґрунтованими з наведених вище підстав.

Право на податковий кредит та отримання відшкодування ПДВ з бюджету залежить від взаємовідносин з першими контрагентами–постачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД –фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених господарських операцій з ТОВ «Холес Трейд».

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повною мірою підтверджують проведення господарських операцій позивачем з першим прямим постачальником –контрагентом.

Крім того, будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження умовиводів про наявність ознак фіктивності суб’єктів господарювання в ланцюгу постачальників, в тому числі рішень судів в кримінальному, цивільному, господарському або адміністративному судочинстві, відповідачем не надано.

Припущення контролюючого органу про те, що соняшник який був поставлений позивачу від імені ТОВ «Холес Трейд», фактично належав іншим суб’єктам господарювання, котрими були використані документи (товарно-транспорті накладні) та печатки ТОВ «Холес Трейд», не можуть бути взяті в обґрунтування правомірності дій контролюючого органу, оскільки ґрунтуються тільки на здогадах, що не підтверджені фактичними даними.

Зазначення представником відповідача про відсутність у контрагента позивача (ТОВ «Холес Трейд») –продавця товару достатніх транспортних засобів, трудових ресурсів, як на підставу неможливості проведення господарських операцій, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного виконання зобов’язань та перевезення товару за рахунок покупця третіми особами –суб’єктами господарювання-перевізниками, не має правового значення, оскільки чинне законодавство, що регулює правовідносини в сфері купівлі-продажу (поставок), не містить обмежень щодо отримання та транспортування товару від продавця до покупця за рахунок останнього з залученням інших суб’єктів господарювання –перевізників, що мало місце в даному випадку. Незнаходження ТОВ «Холес Трейд»за юридичною адресою станом 07.07.2010 (після вчинення господарських операцій з позивачем в травні 2010 року) не є підставою для визнання правочинів недійсними.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Холес Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення –придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Холес Трейд»та ДП «Снігурівський комбінат хлібопродуктів», та, відповідно порушення вимог ст.ст. 203, 205215, 218 ЦК України, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, оскільки відповідачем - суб’єктом владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про нікчемність правочинів (в зв’язку з безтоварністю господарських операцій), укладених між позивачем та ТОВ «Холес Трейд», є бездоказовими.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України,

           П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000222301/0 від 18.10.2010 року, №0000222301/1 від 15.11.2010 року, №0000222301/2 від 16.12.2010 року, №0000222301/3 від 28.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Снігурівський комбінат хлібопродуктів» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний