Постанова № 15938190, 21.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21.04.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-7726/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "НАДРИ", вул. Петровського, 225, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000 доНовобузької МДПІ в Миколаївській області, вул. Миру, 183, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000 провизнання протиправними дій, скасування податкове повідомлення рішення № 0000212301/0 від 26.10.10 р., В С Т А Н О В И В: Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000212301/0 від 26.10.2010 про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 589002,98грн., із яких 392668,65грн. –за основним платежем та 196334,33грн. –за штрафними санкціями. На обґрунтування вимог позивач вказав, що підставою для постановлення спірного повідомлення-рішення слугував невмотивований висновок контролюючого органу, викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 20.10.2010, проведеної з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2009, про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл»за договором №02/03-01. Обґрунтовуючи доводи про неправомірне визначення контролюючим органом податкового зобов’язання, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання обладнання у ТОВ «Центр Стайл»у податковому обліку з податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що з придбаним майном підприємство проводило господарську діяльність, в тому числі здавало в оренду та реалізовувало, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність проведеної перевірки позивача та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в зв’язку з безтоварністю господарських операцій між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл», оскільки відсутні документи, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей від поставщика покупцю (товарно-транспортних накладних), та порушенням податкового законодавства ТОВ «Центр Стайл»(недобросовісним платником податків).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що 20.10.2010 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НАДРИ»з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2009.

За наслідками перевірки контролюючим органом 20.10.2010 складено акт №434/23-01/13864162 «Про результати документальної невиїзної перевірку ТОВ «НАДРИ»(код ЄДРПОУ 13864162) з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2009»(надалі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до акта перевірки позивачеві інкримінується (далі по тексту розділу 5(висновки) акта перевірки): 1. Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.4, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 392668,65грн., в тому числі за квітень 2009 року - 392668,65грн..

26.10.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000212301/0 про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 589002,98грн., із яких 392668,65грн. –за основним платежем та 196334,33грн. –за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення є висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл», в зв’язку з непідтвердженням їх (господарських операцій) документами про транспортування товарно-матеріальних цінностей від поставщика покупцю (товарно-транспортних накладних та ін.).

Судом також встановлено, що 02.03.2009 року між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл» укладено договір поставки за №02/03-01, відповідно до умов якого ТОВ «Центр Стайл»поставляє позивачеві обладнання, комплектуючі, інструменти, матеріали згідно Специфікації.

На виконання домовленості покупець отримав від продавця: плити залізобетонні в кількості 100 шт., підп’ятники залізобетонні в кількості 50 шт., сітку «рабіца»(видаткова накладна №2-8 від 02.03.2009, податкова накладна №2-8 від 02.03.2009); вібропітатель, лєнточний конвеєр В650х14, лєнточний конвеєр В650х21, відброгрохот, возвратний лєнточний конвеєр, лєнточний конвеєр В500х15 (видаткова накладна №5-4 від 05.03.2009, податкова накладна №5-4 від 05.03.2009); плити залізобетонні в кількості 100 шт., підп’ятники залізобетонні в кількості 50 шт., сітку «рабіца»(видаткова накладна №16-7 від 16.03.2009, податкова накладна №16-7 від 16.03.2009).

В акті перевірки на підтвердження вказаних господарських операцій контролюючим органом зазначено про наявність видаткових накладних, податкових накладних та банківських платіжних документів на перерахування грошових коштів через установи банку поставщику. На вказану поставку товарів контрагент виписав податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ була внесена позивачем до складу податкового кредиту.

Реальність (дійсність) вказаних господарських операцій підтверджена, в тому числі договором поставки товарів від 02.03.2009 за №02/03-01, специфікацією до угоди, видатковими накладними, податковими накладними, договором оренди придбаного майна, актом перевірки наявності та стану майна, що передано в оренду, розпорядженням на відвантаження товарно-матеріальних цінностей, актом інвентаризації матеріальних цінностей станом на 15.09.2009.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних поставщик був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

При розгляді справи встановлено, що в подальшому частина вказаного обладнання була здана в оренду ТОВ «ПЛАТО»(складові частини дрібно-сортувального комплексу), реалізовано ТОВ «ПЛАТО»та ТОВ «СПЕЦПРОМРЕМОНТ», що підтверджується довіреностями на отримання плит залізобетонних, підп’ятників, сітки рабиці від 03.12.2010, 16.12.2010, видатковим накладними, актами приймання-передачі віброгрохоту, вібропітателя, возвратного лєнточного конвеєра, лєнточного конвеєра В500*15, лєнточного конвеєра В650*21, лєнточного конвеєра В500*15, лєнточного конвеєра В500*15, актами здачі-прийомки виконаних робіт за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, податковими накладними, договором поставки від 19.07.2010 №19/07-01, договором оренди майна з правом викупу між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «ПЛАТО», специфікаціями до угод, товарно-транспортними накладними.

Зазначені обставини вказують на фактичну наявність майна в ТОВ «НАДРИ»при вчиненні угод по реалізації та здачі його в оренду, що в свою чергу свідчить про реальність (товарність) господарських операцій по придбанню вказаного майна позивачем в ТОВ «Центр Стайл»(оскільки неможливо реалізувати (здати в оренду майно), яке спершу фактично не отримано від контрагента-продавця). Наявність вказаного майна на час розгляду справи підтверджено актами здачі-прийомки орендованого майна, актами здачі-прийомки виконаних робіт, актом перевірки наявності та стану майна, що передано в оренду ТОВ «ПЛАТО»від 31.12.2010.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка (та відповідно попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань) директор ТОВ «НАДРИ»- ОСОБА_1 підтвердив факт реального вчинення господарських операцій за угодою 02.03.2009 за №02/03-01, зазначивши, що доставка товарно-матеріальних цінностей проводилась за рахунок продавця, яким не було надано товарно-транспортні накладні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Центр Стайл», які підтверджують наявність майна та реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення –придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку (в подальшому продаж та здача майна в оренду), висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Центр Стайл»та ТОВ «НАДРИ», є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Інкримінування позивачеві вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий (як зазначено в акті перевірки) стан ТОВ «Центр Стайл»не ґрунтується на чинному законодавстві і є припущенням, яке не може бути використано як доказ в справі. ТОВ «Центр Стайл»на момент вчинення господарських операцій було діючим суб’єктом господарювання та платником податку на додану вартість.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобов’язанні не покладено обов’язок з’ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб’єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту .

Порушення суб’єктами господарювання дисципліни складання первинних документів (крім податкових накладних), порушення умов угод в частині термінів поставки та оплати не може бути безперечним доказом безтоварності господарських операцій при встановлені наявності майна, з яким проводились господарські операції.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Частина 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про фіктивність здійснених між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл» правочинів є бездоказовими.

Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих суб’єкту господарювання діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Судження відповдіача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл»(продавець), в зв’язку відсутністю документів, які б підтверджували транспортування товарів від ТОВ «Центр Стайл»до ТОВ «НАДРИ»(товарно-транспортних накладних), були предметом судового дослідження та визнанні судом безпідставними, оскільки той факт, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, в даному випадку не має правового значення, так як в судовому засіданні достеменно встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, припущення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл» не ґрунтується на фактичних даних, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено факт поставки товарів по господарським операціям, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. А при доведеності реальності вчинених господарських операції, що були підставою для формування позивачем податкового кредиту, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання відповідача, як на підставу заперечення проти позову, на те, що ТОВ «Надри»здало в оренду основну частину придбаного у ТОВ «Центр Стайл»майна - ТОВ «Плато» (пов’язаній особі), в даному випадку також не має правового значення, оскільки діючим на час виникнення правовідношень, що є предметом судового дослідження, законодавством не передбачалось обмежень щодо здійснення цивільно-правових угод між пов’язаними особами. Зауважень щодо встановленого розміру орендної плати (обмеження, які існували стосовно пов’язаних осіб) контролюючим органом не заявлялось.

Відповідач не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень, викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у висновках акта перевірки порушень вимог п.7.4 та п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов’язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов’язань з податку на додану вартість в даному випадку.

Аналізуючи дії суб’єкта владних повноважень в контексті приписів ст.2 ч.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

          Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України,

           П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новобузької об’єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області від 26.10.2010 року за №0000212301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «НАДРИ» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний