Постанова № 15938003, 21.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. № 2а-7273/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Ларіонова Р.О., відповідача Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бюргери»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Бюргери»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 січня 2010 року №0000213311. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на час проведення перевірки податковим органом, за наслідками якої прийнято спірне рішення, підприємство було платником єдиного податку і відповідно до абз.10 п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зобовязано було вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Висновок відповідача про обовязок позивача здійснювати облік товарних запасів та порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР податковим органом зроблений без врахування цієї обставини, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 21 цього Закону є незаконним та необґрунтованим. Висновок відповідача про те, що підприємством не було забезпечено зберігання та використання книги обліку розрахункових операцій є безпідставним, оскільки згідно чинного законодавства КОРО підлягає реєстрації в органах державної податкової служби і така інформація є доступною для ознайомлення контролюючих органів. Інспекторами ДПА у Львівській області не було встановлено чи на підприємстві велися КОРО, не вказано за який період відсутні контрольні стрічки та якими доказами це підтверджується. Тому відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій на підставі ч.3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР. Крім цього, проведення перевірки та складання акту перевірки відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача Ларіонов Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова Савченко П.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що за наслідками проведеної перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій складено акт від 15.12.2009 року №3852/13/01/23/32483614, яким зроблено висновки про порушення позивачем п. п.1,2,6,10 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вважає рішення від 15 січня 2010 року №0000213311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірним. Заперечив порушення законодавства під час проведення перевірки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач Приватне підприємство «Бюргери»є субєктом господарської діяльності - юридичною особою, внесений до ЄДРПОУ за № 32483614 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Відповідно до Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою № НОМЕР_1 від 25.12.20099 року ПП «Бюргери» перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

15.12.2009 року ДПА у Львівській області було проведено перевірку за дотриманням субєктом господарювання ресторану в с. Оброшино, Пустомитівського райлону Львівської області, належного ПП «Бюргери», порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Результати перевірки оформлені актом №3852/13/01/23/32483614 від 15.12.2009 року, складеного в присутності адміністратора Кравчук Л.С.

Як вбачається з описової частини акту №3852/13/01/23/32483614 від 15.12.2009 року, до перевірки субєктом господарювання не представлено поточну та останню використану книги обліку розрахункових операцій (п.2.1.3, п.2.1.6), поточну та останню використану розрахункові книжки (п.2.1.7, п.2.1.8), відсутні використані контрольні стрічки (п.2.1.9), продаж 30 г коньяку «Закарпатський»на суму 5,00 грн. здійснено без застосування РРО (п.2.2.7), не забезпечено роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (п.2.2.8), невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунку сумі, зазначеної в денному звіті - 5,00 грн. (п.2.2.13); не забезпечено ведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні накладні на алкогольні напої на загальну суму 3494 грн.00 коп. (п.2.2.14).

Таким чином, перевіркою було встановлено, що позивач порушив вимоги пунктів 1,2,6,10,12 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято рішення від 15 січня 2010 року №0000213311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій ПП «Бюргери»на суму 7523 грн. 00 коп.

Позивач не оспорює порушення підприємством пунктів 1, 2 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», але заперечує проти порушень ведення обліку товарних запасів та незабезпечення зберігання використаної КОРО та контрольних стрічок, тобто пунктів 6,10 та 12 цієї статті.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР ( далі Закон № 265/95-ВР).

Порядок проведення розрахунків субєктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначений статтею 3 вказаного Закону.

Згідно цієї статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) субєкти підприємницької діяльності зобовязані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках. передбачених цим законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг)

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення вимог пунктів 1,2 та 6 статті 3 Закону № 265/95-ВР статтею 17 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби застосовувалися фінансові санкції у таких розмірах:

1) у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

3) двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Відповідальність за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (п.13 ст.3 Закону № 265/95-ВР), застосовувалася фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

За порушення порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР) застосовувалася передбачена статтею 21 цього Закону фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач на підтвердження позовних вимог щодо неправомірності застосування до підприємства фінансової санкції за незабезпечення зберігання використаної КОРО та контрольних стрічок, представив суду дві використані та поточну книги обліку розрахункових операцій №1304007164 з наявними у них фіскальними звітами.

Податкові ревізори інспектори ДПА у Львівській області Горун І.С., Шот П.С. та Поворозник Р.С., будучи допитаними в якості свідків в судовому засіданні, заперечили представлення таких до перевірки, ствердивши, що до перевірки не були представлені ні поточна, ні остання використана книги обліку розрахункових операцій.

Факт існування книг обліку розрахункових операцій ПП «Бюргери»не спростовує факту непредставлення таких до перевірки, зафіксованого в акті №3852/13/01/23/32483614 від 15.12.2009 року та підтвердженого в судовому засіданні.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що відповідно до наказу ПП «Бюргери»№20 від 29.10.2009 року з 11.11.2009 року було припинено роботу готельного комплексу «Бюргер-Клуб»в с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області та неперебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПП «Бюргери», оскільки ці обставини відсутні як в акті №3852/13/01/23/32483614 від 15.12.2009 року, так і в скаргах директора підприємства щодо оскарження спірного рішення в апеляційному порядку.

Крім цього, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2010 року ОСОБА_4, адміністратора ресторану ПП «Бюргер», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.155? КУпАП (проведення розрахункових операцій без застосування РРО, невидача розрахункового документа) та застосовано до неї штраф у розмірі 85 грн. Дана постанова ОСОБА_4 не оскаржена.

Позивач, заперечуючи порушення підприємством порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, посилається на те, що на ПП «Бюргери», яке є субєктом малого підприємництва, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності покладено обовязок лише по веденню книги обліку доходів та витрат і касової книги та відсутній обовязок по веденню обліку товарних запасів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що відповідно до Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою № 1304987575 від 25.12.20099 року ПП «Бюргери» перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до ст.6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для субєктів малого підприємництва. Обовязок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до абзацу восьмого статті 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення субєктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64. При цьому обовязковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».

Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачаєведення обліку товарних запасів.

Системний аналіз норм Указу № 727/98 та Закону № 265/95-ВР свідчить про те, що на позивача не покладено обовязку з ведення обліку товарних запасів.

Відповідач не навів відповідного нормативно-правового акту, положення якого б прямо зобовязували позивача як субєкта малого підприємництва, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності вести облік товарних запасів.

Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення податковим органом порядку проведення перевірки господарської діяльності ПП «Бюргери»та складання акту за наслідками цієї перевірки, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, результати перевірки податкових органів оформляються актом, вимоги щодо змісту якого встановлені п.2 цього Порядку.

Судом встановлено, що акт №3852/13/01/23/32483614 від 15.12.2009 року складений відповідно до вимог п.2 Порядку, тому доводи позивача про допущені податковим органом порушення при складанні акту перевірки від 15.12.2009 року є безпідставними.

Крім цього, ОСОБА_4 допустила перевіряючих до перевірки, не перешкоджала працівникам державної податкової служби у її проведенні і така була фактично проведена.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 січня 2010 року №0000213311, суд прийшов до висновку, що в частині застосування таких на суму 6988 грн. 00 коп., воно прийнято відповідачем без урахування вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття і скасування не потребує, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 січня 2010 року №0000213311в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 6988 грн. 00 коп. підлягає визнанню протиправними.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ПП «Бюргери»пунктів 1,2,6,10 та 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, то при визначенні таких у сумі 535 грн. 00 коп. податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.

Відтак, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 січня 2010 року №0000213311 в цій частині прийнято правомірно, тому позов в цій частині є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати у виді судового збору, сплаченого за квитанцією № 10221.33.1 від 05.08.2010 року в розмірі 3 грн.16 коп.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 січня 2010 року №0000213311 в частині застосування таких на суму 6988 (шість тисяч девятсот вісімдесят вісім) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бюргери»3 (три) 16 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2011 року.

Суддя Хома О.П.