Постанова № 15937955, 05.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 р. № 2а-12501/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю,,

представника позивача Глодан І.М.,

представника відповідача Ортинська Н.М., Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ТзОВ "Міст Експрес"

до Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова

пропро скасування рішення про застосування штрафних санкцій , ВСТАНОВИВ: 22.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес»(надалі ТзОВ «Міст Експрес»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (надалі ДПІ). Просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03 вересня 2010 р. № 0004053311 та № 0004063311.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю висновків ДПІ про порушення підприємством вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема щодо: 1) проведення розрахункових операцій з роздруковуванням не розрахункових документів (не встановленої форми, а саме таких, що не містили назви господарської одиниці); 2) не проведення через РРО розрахункової операції в сумі 370,00 грн.; 3) відсутність підтверджуючих документів по авансових звітах на суму 83,40 грн.

Стверджує, що в касових чеках РРО, роздрукованих за період з 01.04.2009 р. по 29.05.2009 р., зазначався реквізит «господарська одиниця»- ТзОВ «Міст Експрес»та «Житомирська філія», касова стрічка з технічних причин не може цього відображати та й не є розрахунковим документом. Вважає, що ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не передбачає можливості застосування відповідальності у вигляді штрафу в 5-кратному розмірі у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів; застосовані санкції є адміністративно-господарськими санкціями та нараховані з недотриманням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України (надалі ГК України). Позивач вважає, що його дії відповідають правилам ведення розрахункових операцій, підприємство не допустило жодних порушень, а прийняті рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню.

Відповідач позов заперечив. Представник позивача пояснив, що працівниками ДПІ під час проведення перевірки правомірно встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вважає, що при проведенні розрахункових операцій на суму 49094,39 грн. роздруковувались розрахункові документи невстановленої форми, оскільки в таких відсутній обовязковий реквізит назва господарської одиниці, якою є каса. Вважає, що відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів у разі відсутності хоча б одного з обовязкових реквізитів, недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Вважає, що позивачу правомірно нараховано штрафні санкції, а ДПІ не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, тому ст. 250 ГК України не застосовується в даному випадку. Просить у задоволенні позову відмовити.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обовязки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України Суд вимагав від ДПІ докази, які підтверджують її доводи. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього зясування фактичних обставин справи було закінчено.

Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Міст Експрес»є юридичною особою і знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147. У складі товариства є структурний підрозділ - Житомирська філія ТзОВ «Міст Експрес», що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Комерційна, буд. 4.

ТзОВ «Міст Експрес»згідно договору від 01.07.2007 р. орендує офісне (кім. 220 площею 21,2 кв.м.) та складське (140 кв.м.) приміщення за адресою м. Житомир, вул. Комерційна, 4 у ВАТ «Житомирголовпостач», а згідно угоди від 01.07.2008 р. та 10.09.2008 р. в підприємця ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

ТзОВ «Міст Експрес»має зареєстрований РРО DATECS МР-50, заводський номер ДУ0217514, фіскальний номер 350007915, про що ДПІ видане реєстраційне посвідчення № 1350007915 від 28.02.2007 р. В графі 1 «назва господарської одиниці»зазначено «КАСА», в графі «адреса господарської одиниці»- м. Житомир, вул. Комерційна, 4, в графі «сфера застосування РРО»- надання послуг. 05.06.2008 року було проведено перереєстрацію зазначеного РРО і видано нове реєстраційне посвідчення з тими самими даними. Технічне обслуговування зазначеного РРО здійснює ТзОВ «Медіа Сервіс»на підставі угоди від 27.02.2007 р. № ТО-27-02-001.

Як вбачається з довідки ТзОВ «Медіа Сервіс»від 03.09.2009р. № 03/09-001 шапка, в тому числі реквізит «назва господарської одиниці»друкується цим РРО завжди на кожному розрахунковому документі. Однак при копіювання розрахункового документа на контрольну стрічку, шапка, в т.ч. реквізит «назва господарської одиниці»перед кожним розрахунковим документом на контрольній стрічці не видруковується. Вказаний характер роботи цього РРО зумовлений технічними особливостями цього РРО з версією програмного забезпечення МР 50.40. Відсутність шапки, зокрема, відсутність «назви господарського одиниці»на контрольні стрічці не може свідчити про відсутність цього реквізиту в самому видрукованому розрахунковому документі.

У червні 2010 року ДПІ у м. Житомирі будо проведено планову виїзну перевірку Житомирської філії «Міст Експрес»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт № 3807/23-1/34904465/01110 від 30.06.2010 р. Даною перевіркою встановлено порушення п. 1, 2, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2.11, п. 3.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, яке полягає наступному:

- РРО за період з 01.04.2009 р. по 29.05.2009 р. друкувались та видавались розрахункові документи невстановленої форми, а саме: в розрахунковому документі відсутній обовязковий реквізит назва господарської одиниці «каса». Всього за період з 01.04.2009 р. по 29.05.2009 р. роздруковано та видано розрахункових документів невстановленої форми на загальну суму 49094,39 грн.;

- відсутні достовірні підтверджуючі документи до авансових звітів на суму 83,4 грн. за період з 07.05.2009 р. по 29.05.2009 р.

В акті зазначено, що перевірити факт дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»Житомирською філією ТзОВ «Міст Експрес»за період з 01.06.2009 р. по 31.03.2010р. немає можливості в звязку з тимчасовим призупиненням діяльності не невизначений термін, що підтверджується листом до ДПІ у м. Житомирі від 01.06.2009р. № 530-2/2009).

ДПІ у м. Львові склала довідку від 27.07.2010 р. про результати перевірки «Міст експрес»з питань дотримання порядку ведення операцій з готівкою за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., згідно з якою встановлено порушення п. 1, 2, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через РРО в сумі 370,00 грн.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Міст Експрес»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт № 2051/23-209/34857447 від 21.08.2010 р. В акті перевірки відображено висновки акту перевірки ДПІ у м. Житомирі від 30.06.2010 р. та довідки від 27.07.2010 р. про порушення законодавства.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2010 р. № 0004053311 за порушення п. 2.11, п. 3.1., п. 3.2. Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті України», затв. Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637 на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. (із змінами і доповненнями) в сумі 83,40 грн. та рішення від 03.09.2010 р. № 0004063311 за порушення п. 1, 2, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі п. 1 ст. 17 цього самого Закону у сумі 247321,95 грн.

ТзОВ «Міст Експрес»оскаржувало зазначені вище рішення в адміністративному порядку до ДПІ у м. Львові. Рішенням ДПІ у м. Львові від 20.10.2010 р. скаргу залишено без задоволення. Повторну скаргу до ДПА у Львівській області від 29.10.2010р. рішенням від 10.12.2010 р. також залишено без задоволення.

ТзОВ «Міст Експрес»не погоджується із зазначеним вище рішеннями, вважає, що такі порушують його законні права та інтереси, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку.

Щодо зазначення в розрахункових документах реквізиту «назви господарської одиниці», позивач пояснив, що фактично такий реквізит зазначався в чеках РРО і він містив назву ТзОВ «Міст Експрес» та «Житомирська філія», що підтверджують також і книги ОРО, а зазначення реквізиту з назвою «каса»не відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів, адже жодні норми законодавства не передбачають застосовувати назву господарської одиниці із реєстраційного посвідчення РРО, якщо така назва у реєстраційному посвідченні відрізняється від назви у договорі оренди. Таким чином, саме питання про правомірність зазначення назви господарської одиниці в розрахункових документа призвело до виникнення спору і є предметом судового дослідження.

Між сторонами немає спору щодо фактичних обставин справ, зокрема в судовому засіданні сторони визнали, що на контрольних стрічках за період з 01.04.2009 р. по 29.05.2009 р., а також в касових чеках за цей період не зазначалося слово «каса». Це ж було встановлено судом під час огляду оригіналів касових стрічок за цей період. Оскільки зазначені обставини визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України Суд вважає ці обставини такими, що не потребують доказування.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, висловлені в ході судового слідства та судових дебатів, Суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265 із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (надалі Порядок № 614), Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (надалі Положення № 614).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій (надалі РРО) застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з наведеним в абз. 15 ст. 2 цього ж Закону № 265 визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Аналогічне за змістом визначення поняття «розрахунковий документ»дає пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 657, - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Наведені положення свідчать, що чек РРО, касовий чек, яким фіксується факт продажу товарів, надання послуг, є розрахунковим документом, оскільки він підтверджує факт розрахункової операції.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів № 614 визначено форму і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 3.1 цього Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1. Пунктом 3.2 передбачено обовязкові реквізити щодо касових чеків. Касовий чек повинен містити, зокрема, такі обов'язкові реквізити як назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці та ін.

ТзОВ «Міст Експрес»використовує РРО DATECS МР-50. За період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. через зареєстрований РРО будо проведено розрахункові операції на суму 49094,39 грн. Відповідач не заперечує факту продажу товарів/надання послуг на цю суму, однак вважає, що при цьому не зазначено обовязковий реквізит назву господарської одиниці «каса».

Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним з огляду на таке.

Відповідно п. 1 Положення № 614 господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції. Назва господарської одиниці назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею). Адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).

Таким чином, в контексті спору, вирішальним для визначення назви господарської одиниці є найменування обєкта, де надаються послуги та здійснюються розрахункові операції, яке зазначене у договорі оренди, а не назва, зазначена ДПІ у реєстраційному посвідченні на РРО.

Як було зясовано судом, ТзОВ «Міст Експрес»згідно договору від 01.07.2007 р. орендує офісне (кім. 220 площею 21,2 кв.м.) та складське (140 кв.м.) приміщення за адресою м. Житомир, вул. Комерційна, 4 у ВАТ «Житомирголовпостач», а згідно угоди від 01.07.2008 р. та 10.09.2008 р. в підприємця ОСОБА_4 офісні та складські приміщення за адресою АДРЕСА_1. Зазначеними договорами визначено назву обєкта, де надаються послуги офіс та склад. Водночас, Суд звертає увагу, що жодним з цих договорів не визначено таку назву господарської одиниці як «каса». Представник позивача звертав увагу Суду, що така назва господарської одиниці була внесена ДПІ самовільно і безпідставно.

Суд пропонував представнику відповідача надати пояснення щодо правових підстав зазначення у реєстраційному посвідченні РРО назви господарської одиниці «каса». Представник відповідача в усних поясненнях покликався на усталену практику; звертав увагу, що тривалий час у платника податків не було нарікань на саме таке формулювання назви господарської одиниці. Разом з тим, представник не зазначив, яким саме нормативним актом передбачено, що податковий орган може діяти у такий спосіб.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320) передбачає, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів (п. 1.2).

Порівнюючи визначення понять «каса»і «господарська одиниця», Суд звертає увагу, що ознакою господарською одиниці є те, в цьому місці реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції. Сполучник «та»вказує на те, що в у господарській одиниці виконується обидві ці операції і надання послуг, і здійснення розрахункових операцій.

Натомість, каса це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків. У касі не надаються послуги і не відбувається реалізація товарів. З урахуванням спеціального призначення каси, вимог щодо її належного облаштування та забезпечення надійності зберігання готівкових коштів, виконання касою (відповідно і касиром) інших функцій, зокрема з надання послуг, не відповідає закону.

Відтак, каса не лише не є, але й не може бути господарською одиницею, оскільки не відповідає поняттю «господарська одиниця», яке визначене у п. 1 Положення № 614. З цього слідує, що каса не може бути й назвою господарської одиниці, а тому таке формулювання цього реквізиту у реєстраційному посвідченні № 1350007915 є протиправним.

Суд відхиляє покликання відповідача про відсутність нарікань платника податків (позивача) щодо таких дії ДПІ протягом тривалого часу, оскільки відсутність скарг не є доказом правомірності цих дій. ДПІ, як субєкт владних повноважень, повинен діяти відповідно до закону незалежно від ставлення інших осіб до його дій.

Оскільки слово «каса» було безпідставно та протиправно внесено відповідачем до реєстраційного посвідчення № 1350007915, платник податків не може нести юридичну відповідальність за відсутність цього реквізиту у розрахунковому документів (касовому чеку).

Щодо зазначення в розрахункових документах в якості назви господарської одиниці власної назви підприємства, то Суд зазначає наступне. Позивач на підставі договору оренди від 01.07.2008 р. та 10.09.2008 р. орендував складське та офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1. Приміщення орендувались для організації служби курєрської доставки. Договори укладені генеральним директором «ТзОВ «Міст Експрес». В орендованому приміщені надавались послуги та здійснювались розрахункові операції за ці послуги Житомирською філією ТзОВ «Міст Експрес», що визнається і відповідачем.

Реквізит «назва господарської одиниці»призначений для ідентифікації місця торгівлі або субєкта господарювання, який здійснює торгівлю чи надає послуги. Оскільки каса не є обєктом торгівлі чи надання послуг, і не є господарською одиницею, зазначення позивачем власної назви «ТзОВ «Міст Експрес»не може вважатися порушенням правил здійснення розрахункових операцій. Суд звертає увагу, що аналогічних висновків у подібній справі дійшов Вищий адміністративний суд України (ухвала від 22.07.2010 р., справа № К 17298/10; ухвала від 23.11.2010р., справа № К-10340/08).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 256 за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, Закон про РРО передбачає чотири випадки застосування фінансових санкцій у пятикратному розмірі вартості проданих товарів:

1) проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів;

2) непроведення розрахункових операцій;

3) нероздрукування відповідного розрахункового документа;

4) проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки.

Нерозрукування відповідного розрахункового документа має місце тоді, коли платник податків не роздрукував документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Відповідний розрахунковий документ це касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо.

Відповідач визнав, що касові чеки позивачем видавалися і усі розрахункові операції були зареєстровані РРО, а тому жодних негативних наслідків для бюджету чи споживачів не настало. Відтак, факту нероздрукування касових чеків не встановлено. Зауваження є лише щодо їх змісту, а саме неправильного заповнення реквізиту «назва господарської одиниці». Водночас, Положенням про форму та зміст розрахункових документів № 614 передбачено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (п 1.2). Відтак, усі розрахункові операції відповідач вважає такими, що були проведені без роздрукування відповідного розрахункового документа.

Цей висновок не відповідає закону. У ст. 1 Закону 256 зазначено, що фінансова санкція це грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету. З наведеного слідує, що фінансова санкція може бути застосована за порушення саме Закону № 256, а не будь-яких інших нормативних актів. Зміст та форма розрахункового документа не визначена Законом № 256. Відтак, притягнення до відповідальності за недотримання вимог щодо змісту розрахункового документа цим Законом не передбачено.

Підставою для застосування заходів відповідальності в порядку ч. 1 ст. 17 Закону про РРО є, зокрема, нероздруковування відповідного розрахункового документа, а тому наявність незначних недоліків у виданому розрахунковому документі не тягне за собою накладення штрафних санкцій відповідно до цього припису. Суд відзначає, що аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України (ухвала від 23.10.2010 р., справа № К-10340/08).

Таким чином, в діях позивача відсутній склад правопорушення, який міститься в п.1 ст.17 Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому штрафні санкції в розмірі 245471,95 грн. застосовано неправомірно.

Щодо пропуску строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, на що покликається позивач, Суд відзначає наступне. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не є законом з питань оподаткування. Штрафні санкції застосовані податковим органом саме на підставі зазначеного Закону, а тому не є податковим боргом.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»(який втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом Українивід 02.12.2010 р., проте діяв на момент виникнення спірних правовідносин) справляння яких не передбачено цим Законом сплаті не підлягають. Статтями 14 та 15 цього Закону встановлено вичерпний перелік податків і зборів (обовязкових платежів), серед яких відсутні штрафні санкції за порушення порядку здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є заходом майнового характеру, що накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на те, що ст. 250 ГК України не поширюється на строки застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 17 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з тих міркувань, що органи державної податкової служби, відповідно до ст. 2 ГК України, не є субєктами наділеними господарською компетенцією та не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання. Суд звертає увагу на те, що саме Законом України «Про державну податкову службу в Україні»уповноважено органи державної податкової служби в установленому законом порядку застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом та здійснювати контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі. Таким чином, йдеться не про учасників господарських відносин, а про здійснення повноважень органами державної податкової служби в сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перевірив період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. та нарахував штрафні санкції в розмірі 247321,95 грн. та 83,40 грн. за період з 01.04.2009 р. по 29.05.2009 р. Акт перевірки складено 21.08.2010 р. З моменту складення цього акту податковим органом було встановлено порушення Закону про РРО. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 03 вересня 2010 року, шляхом прийняття оскаржуваних податкових рішень. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення. Оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце з 01 квітня 2009 року по 29 травня 2009 року, тобто більше як за рік до встановлення правопорушення, їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.02.2007р.

З цих підстав неправомірним є застосування штрафних санкцій як у розмірі 245471,95 гривень, так і 1850,00 гривень за не проведення розрахункових операцій на суму 370,00 гривень. Відтак, рішення ДПІ від 03.09.2010 р. № 0004063311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 247321,95 грн. підлягає скасуванню в цілому.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.2010 р. № 0004053311 за порушення п. 2.11, п. 3.1., п. 3.2. Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті України», затв. Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637 на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. (із змінами і доповненнями) в сумі 83,40 грн., то відсутність підтверджуючих документів до авансових звітів за період з 07.05.2009 р. по 29.05.2009 р. на загальну суму 83,4 грн., яка була підставою для застосування санкцій, мала місце більше ніж рік до початку перевірки, а тому застосування цього штрафу теж відбулося без урахуванням строків, передбачених у ст. 250 ГК України. Тому і це рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржувані рішення від 03.09.2010 р. прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Під час звернення до суду позивач сплати судовий збір у розмірі 85,00 гривень. Судові витрати у вигляді судового збору (6,80 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України. Щодо зайво сплаченого судового збору у розмірі 78,20 гривень, то ця сума може бути повернута ухвалою суду за заявою позивача відповідно до ст. 89 КАС України

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 03 вересня 2010 р. № 0004063311 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 247321,95 гривень та рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 03 вересня 2010 р. № 0004053311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83,40 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес»судові витрати у розмірі 6 (шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2011 року.

Суддя Кравчук В.М.