Постанова № 15937715, 19.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р. № 2а-4418/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю,

представника заявникаЛюдкевича Р.Я.,

представників відповідача Середницького С.О., Дубаса В.М.,

розглянувши справу за поданням

Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області (м. Дрогобич, вул. Шевченка, буд. 9)

до ТзОВ "Стебницький калійний завод" (м. Стебник, майдан Шевченка, буд. 1)

пропро підтвердження обрунтованості адміністративного арешту майна платника податків , ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2011 року о 10:55 Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з поданням від 13.04.2011р. про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Стебницький калійний завод». Просить суд визнати правомірним та обгрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 13.04.2011р.

В обґрунтування подання покликається на те, що директор товариства з обмеженою відповідальністю «Стебницький калійний завод»відмовився отримати під розписку направлення на перевірку, працівників інспекції до проведення перевірки не допустив, необхідних для проведення перевірки документів не надав. Тому 13.04.2011р. в 11:00 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою суду від 14.04.2011 р. було відкрито провадження у справі. Судове засідання призначене на 15 квітня 2011 р. на 9:00. Проте, у звязку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду судовий розгляд відкладався. Повістку для відповідача було надано представнику позивача (за згодою) для належного вручення. Як зазначено в розписці, повістку було вручено 18 квітня 2011 року ОСОБА_4, офіс-менеджеру відповідача.

Представники відповідача зявилися в судове засідання. Подання вважають необгрунтованим та незаконним, оскільки директор ТзОВ «Стебницький калійний завод»Середницький С.О. не відмовлявся від проведення перевірки і направлення йому не предявлялось. Його було повідомлено, що метою візиту інспекторів є встановлення місцезнаходження товариства. Зазначає також, що на адресу товариства не надходив наказ від 12.03.2011р. № 283 про проведення виїзної документальної планової перевірки та повідомлення про проведення такої перевірки. Окрім того, покликається на пропуск 24-годинного строку звернення до суду, який обчислює з 10:30 11 квітня 2011 р., а також сплив 96-годинного строку, упродовж якого суд має право прийняти постанову. Водночас, обґрунтованість призначення перевірки відповідачем не заперечується, а тому спору, як такого, немає.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Стебницький калійний завод»є юридичною особою і знаходиться на обліку в ДПІ у Дрогобицькому районі.

Відповідно до наказу ДПІ у Дрогобицькому районі від 12.03.2011р. № 283 на ТзОВ «Стебницький калійний завод»призначено проведення документальної планової виїзної перевірки.

Як пояснив представник заявника, повідомлення про проведення перевірки № 3378/10/230312 та наказ про проведення перевірки було направлено платнику податків рекомендованим поштовим відправленням 14 березня 2011 року і отримано уповноваженою особою Сеїт 16 березня 2011 року.

Представники відповідача факт отримання зазначених документів заперечили, оскільки хто така Сеїт, їм не відомо, вона не є працівником ТзОВ «Стебницький калійний завод», не уповноважена отримувати кореспонденцію. Такі пояснення Суд відхиляє, оскільки є обгрунтовану сумніви в їх достовірності. Та сама особа Сеїт особисто отримала судову повістку 18.04.2011 р., розписалась за неї, зазначивши свою посаду «офіс-менеджер». Представники відповідача фактично прибули в засідання. Про інші джерела інформації, окрім згаданої повістки, представники відповідача не зазначали, відтак, Суд дійшов висновку, що повістка була вручена належній особі і передана керівнику товариства. За таких обставин, Суд вважає, що поштове повідомлення, направлене ДПІ і вручене Сеїт 16.03.2011р., є належним доказом надсилання платнику податків наказу та направлення на перевірку.

На підставі направлення № 282/17-2 від 30.03.2011р. старший державний податковий ревізор-інспектор Гуменна О.І. була уповноважена провести перевірку з 30.03.2011р. тривалістю 10 робочих днів.

Як зазначено в акті № 59/23-1 та № 60/23-1 від 11.04.2011р., направлення на перевірку від 30.03.2011р. № 281/23-1 та № 282/17-2 було надано директору товариства Середницькому С.О., проте він відмовився ознайомитись та розписатись в направленні, не надав для перевірки документів, письмові пояснення надати відмовився, місця для складення акту про не допуск до перевірки на прохання інспекторів не надав і наказав залишити приміщення. Акти складено працівниками ДПІ у Дрогобицькому районі Ткач Г.М., Гуменною О.І., Лукянченко В.М., Лаврись В.Я.

Представники відповідача вважають, що в акті зазначено неправдиві відомості. Середницький С.О. пояснив, що 11 квітня 2011 року до нього в кабінет, що знаходиться за адресою м. Стебник, майдан Шевченка, 1, дійсно зявилися особи, які представилися інспекторами ДПІ у Дрогобицькому районі, і пояснили, що вони мають намір встановити місцезнаходження ТзОВ ««Стебницький калійний завод». Після того, як він запитав, чи встановили вони місцезнаходження, інспектори пішли геть. Направлення на перевірку йому не вручали і про це не йшлося.

Свідок ОСОБА_9, яка працює головним бухгалтером, пояснила, що інспектори приходили в кабінет директора, коли вона там була. Вона вийшла з кабінету і залишила їх самих, розмови не чула. Інспектори були там лише декілька хвилин, після чого пішли.

Свідок ОСОБА_10, який працює в одному кабінеті з Середницьким С.О., пояснив, що розмова була лише про встановлення місцезнаходження товариства. Про проведення перевірки не йшлося.

Оцінюючи зазначені вище акти, пояснення представників відповідача та показання свідків, Суд виходить з того, що обєктивних причин фальсифікувати документи та вносити до них завідомо неправдиві відомості у працівників ДПІ не було і такі не встановлені. Відтак, Суд виходить з презумпції достовірності офіційних документів. Водночас, представник відповідача Середницький С.О. та свідок ОСОБА_10 є рідними братами, а тому обєктивність показань свідка викликає обгрунтовані сумніви. Свідок ОСОБА_9 безпосередньо розмови не чула, а тому її показання є неналежними доказами.

За таких обставин, Суд вважає, що факти, наведені в актах № 59/23-1 та № 60/23-1 від 11.04.2011р. є достовірними, зафіксовані в них обставини знаходяться поза межами обґрунтованого сумніву і можуть бути покладені в основі судового рішення.

12 квітня 2011 року начальник відділу податкової міліції ДПІ у Дрогобицькому районі подав начальнику ДПІ звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

13 квітня 2011 року в 11:00 начальник ДПІ прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Вирішуючи подання, Суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 94.1. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (надалі ПК України) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.2.3 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

Відповідно до п. 94.4 цього Кодексу арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.5 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

У п. 94.6 ПК України зазначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до п. 94.10 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Покликання відповідача про порушення строків звернення до суду Суд відхиляє. Згідно з ч. 2 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Оскільки звернення до суду здійснюється для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, який застосовується на підставі рішення керівника податкового органу, строк звернення до суду слід обчислювати з моменту прийняття такого рішення, а не з моменту складення акту про не допуск до перевірки, як помилково вважає представник відповідача. Таке рішення було прийняте 13.04.2011р. в 11:00. Відтак, строк звернення до суду слід обчислювати саме з цієї години і він спливає 14.04.2011р. в 11:00. Позовну заяву було зареєстровано в суді 14.04.2011р. в 10:55, тому строку звернення до суду не пропущений.

Щодо 96-годинного строку розгляду справи, то Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи, вперше призначеної на 15.04.2011р. на 9:00, було зумовлено необхідністю забезпечити, насамперед, процесуальні права відповідача створити йому умови для якнайповнішого захисту своїх прав та інтересів. В листі від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що згідно з пп. 94.19.1 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п. 94.10 (тобто 96 годин), рішення суду про визнання арешту обґрунтованим. Судам слід мати на увазі, що зазначена норма не може бути застосована в разі, якщо провадження за відповідним поданням податкового органу порушене, але відповідна постанова суду про задоволення вимог щодо визнання адміністративного арешту обґрунтованим не прийнята протягом 96 годин з об'єктивних причин у зв'язку з необхідністю інформувати особу про час і місце відповідного судового засідання. Компетенція адміністративного суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не припиняється зі спливом 96-годинного строку, передбаченого п. 94.10 ПК України.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що податковий орган діяв добросовісно, в межах наданих йому повноважень, а тому подання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17-19, 160-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Стебницький калійний завод»(ідентифікаційний код 31981840, місцезнаходження: м. Стебник, майдан Шевченка, буд. 1), застосованого на підставі рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 13 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складно 20 квітня 2011 року

Суддя Кравчук В.М.