Постанова № 15937323, 15.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. № 2а-7932/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання Жарської І.М.

представника позивача Козленка С.А.

представника відповідача Сагаль Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Миколаївцемент»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Миколаївському районі Львівської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

ВАТ «Миколаївцемент»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області та просить з підстав наведених у позові та додаткових поясненнях до позову скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій ДПІ у Миколаївському районі № 0000362308 від 26.04.2010 року, яким до ВАТ «Миколаївцемент»застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24 141,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, за наслідками проведеної перевірки дійшов до висновків щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у звязку з незастосуванням ВАТ «Миколаївцемент»реєстратора розрахункових операцій при здійсненні операцій з повернення сум попередньої оплати за неодержаний товар.

Відповідач у запереченні на позов просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що оскаржене рішення було прийнято на підставі встановленого порушення з боку позивача вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто відповідно до вимог діючого законодавства України з додержанням встановленого законом порядку, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Представник позивача Козленко С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Сагаль Н.С. в судовому засіданні заперечення підтримала, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Миколаївцемент»за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт перевірки № 303/230/00293025 від 13.04.2010 року (надалі акт перевірки).

На підставі акту перевірки згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 ДПІ у Миколаївському районі Львівської області винесено рішення № 0000362308 від 26.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 24 141,75 грн.

Як зазначено в акті перевірки від 13.04.2010 року, підприємство проводило розрахункові операції , а саме видавало кошти покупцям за недоотриманий цемент, згідно з актами повернення коштів по видаткових касових ордерах без проведення цих розрахункових операцій через РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів і видачі покупцям, які недоотримали або відмовились від цементу розрахункових документів на суму 4 828,35 грн.

На підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95 р. № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

Як вказано в акті перевірки від 13.04.2010 року та встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи позивачем проводилося повернення коштів за товар (цемент) який не отримувався покупцями та відповідно ними не повертався. Як встановлено судом та підтверджується відповідачем товар (цемент) не передавався від продавця покупцю, а проводилося повернення сум авансу у звязку із відмовою від договору покупцем. Таким чином виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд приходить до висновку, що повернення покупцю сум попередньої оплати без попереднього відвантаження товару не може вважатися розрахунковою операцією, адже, в даному випадку взагалі відсутнє повернення товару (товар Покупцем не отримувався, а отже і не повертався).

Таким чином, зважаючи на те, що вказана операція по поверненню коштів не є розрахунковою в розумінні норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у позивача відсутній обовязок проводити такі операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що кошти поверталися покупцям на підставі заяв та з оформленням видаткових касових ордерів. До матеріалів справи позивачем надано відповідні копії заяв покупців, копії видаткових касових ордерів та копії сторінок касової книги з відображенням вказаних операцій.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004 - касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно із пунктом 3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004 - видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи основною продукцією власного виробництва ВАТ «Миколаївцемент»є саме цемент.

Крім того суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, проведення операцій по продажу продукції власного виробництва цементу, може проводитися без застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок.

Суд також, бере до уваги те, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. З ч. 2 цієї статті вбачається, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування, визначаються вказаним Кодексом та іншими законодавчими актами.

Види адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 239 Господарського кодексу України. При цьому, перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України, не є вичерпним. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті, одним з видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки, у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, є адміністративно-господарськими санкціями, а тому, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Як вказано в акті перевірки (пункт 3.7.2.) порушення мало місце за видатковими касовими ордерами які було складено відповідно 30.07.2008 № 378, від 03.09.2008 № 442, від 28.01.2008 № 17. В свою чергу, оскаржуване рішення ДПІ у Миколаївському районі № 0000362308 винесено 26.04.2010 року, тобто з порушенням встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Миколаївському районі № 0000362308 від 26.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20.04.2011 року .

Суддя Запотічний І.І.