Постанова № 15936785, 27.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 року Справа № 2а-1706/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

при секретарі: Смішливій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьк Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011 № 0000121702, № 0000131702, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьк Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011 № 0000121702, № 0000131702.

Позивач вважає, що оспорювані повідомлення-рішення винесені з порушенням-вимог чинного законодавства, без врахування фактичних обставин та наявних документів, і мають бути скасовані з наступних підстав. Податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 25.01.2011 № 54\17-2133314140 "Про результати документальної планової невиїздної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, за період з 01.10.2008 по 30.09.2010. Акт був отриманний 28.01.2011 року.

Позивач вважає, що висновки Відповідача грунтуются на припущеннях, так як всі правочини підтверджуються договорами, актами виконанних робіт, податковими накладними, товарно транспортними накладними, платіжними дорученнями та відповідними документами контраагентів щодо законості надання експедиційних та транспортних послуг. Також позивач посилаєтся на те, що предметом договору з ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» є транспортно експедіційні послуги і тому, на думку позивача контрагент не повинен мати ліцінзійни картки або у своєї власності автомобіль, автомобіль може бути взятий в оренду, що підтверджується товаро-транспортними накладними. Також позивач посилається на ст. 215 ЦК України, згідно якої недійсність правочину встановлюється законом. Позивач вважає, що посилання відповідача на ст.ст.203,215 ЦК України є безпідставним, оскільки правочин, вчиненний згідно договорів не може бути визнанний нікчемними, так як недійсність цих правочинів не встановлена законом, а тому визнання такого правочину недійсним можливо тільки через суд.

Представник позивача в судове засідання не зявився був повідомленний належним чинном, до канцелярії Луганського окружного адміністративного суду надав заяву выд 19.04.2011 року № 15027 про розгляд справи без його участі та до судових дебатів надав письмову промову (т.2 а.с. 184).

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення (т. 1 а.с. 33), в яких зазначив, що позивач мав взаємовідносени з ПП «ЛОСА», правочин щодо придбання позивачем транспортних послуг є нікчемним, у звязку з тим, що проведенний аналіз товарно- транспортних накладних типової форми № 1-ТН, на перевезення вантажів виявилося, що транспортні засоби, які мала в наявності ПП «ЛОСА» до транспортування товарно матеріальних цінностей не залучався. За результатами співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за вересень 2009 року у розрізі контрагентів встановлено, що ПП «ЛОСА» не було відображено суму податкових зобовязань у розмірі 2333, 33 грн. Також відповідач посилається на те, що неможливо було встановити фактичне місцезнаходження ПП «ЛОСА», у звязку з наведенним Відповідач вважає договір між ПП «ЛОСА» та Позивачем був формально укладенний. Таким чинном, Відповідач вважає, що позивач безпідставно віднес до складу валових витрат суму 11666,66 грн.

Стосовна ТОВ «Схід-Авто-Лайн» з яким Позивач мав взаємовідносини на протязі (жовтня грудня 2008 року, лютого травня та липня жовтня 2009 року), Відповідач вважає, що правочин щодо придбання позивачем транспортних послуг є нікчемним. Згідно акту від 24.11.2010 № 2430\23-709\33702374 отриманого від Ленінської МДПІ в м.Луганську, вказане підприємство за зазначеною в установчих документах адресою не знаходиться, на 24.11.2010 року підприємство має стан 5 прийнято рішення про припинення. Крім того, зазначене підприємство ліцензії на перевезення не має. На підставі зазначеного Відповідач вважає, що договори були укладені з корисною метою заниження бази оподаткеування з боку позивача.

Стосовна ТОВ «Авіноінвест» з яким Позивач мав взаємовідносини на протязі (жовтня грудня 2009 року, лютого вересня 2010 року), Відповідач вважає, що правочин щодо придбання позивачем транспортних послуг є нікчемним. За результатами співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень грудень 2009 та лютий вересень 2010 року в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Авіноінвест» не було відображено у податкових деклараціях відносин з позивачем, хоча ТОВ «Авіноінвест» повинно було відобразити суму податкових зобовязань у розмірі 13634 грн. 66 коп. Крім того, зазначене підприємство ліцензії на перевезення не має. На підставі зазначеного Відповідач вважає, що договори були укладені з корисною метою заниження бази оподаткування з боку позивача.

Відповідач зазначив, що положення ст.207 та 208 ГК України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчиненний з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання провочину недійсним судом не вимагається.

У звязку з чим, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, в судове засідання представник відповідача не зявився був повідомленний належним чинном, причини не явки суду не відомі.

Судом вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фізична особа підприємець зареєстрованний виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.09.2003 року. Взятий на податковий облік в ДПІ у м. Сєвєродонецьку 02.10.2003 року. Зареєстрований як платник ПДВ 06.10.2005 року, визначені види діяльності роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметов особистого вжитку. Фактично в період 01.10.2008 року по 30.09.2010, згідно з даними обліку доходів та витрат, інформації з інших джерел, позивач здійснював такі види діяльності: оптова торгівля, диспетчерські та маркетингові послуги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень

з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2008 2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

25 січня 2011 року посадовими особами ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області була проведена планова невиїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010 на результати якої були викладені в акті від 25.01.2010 (т.1а.с.11).

В акті зроблено висновок про те, що позивачем було порушено ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, п.п. 4.2.8, п. 4.2 ст.4, абз. «а», п. 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижена сума оподаткування у 2008 році на 12000 грн. у 2009 на 49848,25 грн., у 2010 на суму 52256 грн. 15 коп. Сума податку на доход, яка підлягає доплаті бюджету по результатам документальної перевірки складає 9277 грн.23 коп. Також п.п. 7.2.3., п.7.2.6., п. 7.2., п.7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено завищення задекларованих платником податків сум податкового кредиту всього 22821 грн. 33 коп., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 2400 грн, за 1-4 кв. 2009 року в сумі 9969 грн.98 коп., та за 1-3 кв. 2010 в сумі 10451 грн. 33 коп. (а.с.23 оборотна сторінка).

Вказані висновки обґрунтовуються тим, що в ході перевірки були встановленні нікчемні правочини по операціям з придбання транспортних послуг у ПП «ЛОСА» за вересень 2009 року на загальну суму 14000 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн.; ТОВ «Схід Авто - Лайн» у жовтні грудні 2008 року, лютому травні та липні жовтні 2009 року придбали послуги на загальну суму 41120 грн., у т.ч. ПДВ 6853 грн. 33 коп.; ТОВ «Авіноінвест» жовтень грудень та лютий вересень 2010 року податкові зобовязання у розрізі 13634 грн.66 коп. Крім того, Відповідач в акті посилається на те, що угоди є недійсними. Взаємовідносини з ПП «ЛОСА», у звязку з тим, що проведенний аналіз товарно- транспортних накладних типової форми № 1-ТН, на перевезення вантажів виявилося, що транспортний засіб, який мав в наявності ПП «ЛОСА» до транспортування товарно матеріальних цінностей не залучався. За результатами співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за вересень 2009 року у розрізі контрагентів встановлено, що ПП «ЛОСА» не було відображено суму податкових зобовязань у розмірі 2333, 33 грн. Також, що неможливо було встановити фактичне місцезнаходження ПП «ЛОСА».

Стосовна ТОВ «Схід-Авто-Лайн» з яким Позивач мав взаємовідносини на протязі (жовтня грудня 2008 року, лютого травня та липня жовтня 2009 року), Відповідач вважає, що правочин щодо придбання позивачем транспортних послуг є нікчемним. Згідно акту від 24.11.2010 № 2430\23-709\33702374 отриманого від Ленінської МДПІ в м.Луганську, вказане підприємство за зазначеною в установчих документах адресою не знаходиться, на 24.11.2010 року підприємство має стан 5 прийнято рішення про припинення. Крім того, зазначене підприємство ліцензії на перевезення не має. На підставі зазначеного Відповідач вважає, що договори були укладені з корисною метою заниження бази оподаткеування з боку позивача.

Стосовна ТОВ «Авіноінвест» з яким Позивач мав взаємовідносини на протязі (жовтня грудня 2009 року, лютого вересня 2010 року), Відповідач вважає, що правочин щодо придбання позивачем транспортних послуг є нікчемним. За результатами співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень грудень 2009

та лютий вересень 2010 року в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Авіноінвест» не було відображено у податкових деклараціях відносин з позивачем, хоча ТОВ «Авіноінвест» повинно було відобразити суму податкових зобовязань у розмірі 13634 грн. 66 коп. Крім того, зазначене підприємство ліцензії на перевезення не має. На підставі зазначеного Відповідач вважає, що договори були укладені з корисною метою заниження бази оподаткування з боку позивача.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ м. Сєвєродонецьку Луганської області 09 лютого 2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000121702, яким ПП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобовязання на 22821 грн.33 коп. та наразовані штрафні санкції 5705 грн.33 коп. (т. 1 а.с.9) та № 0000131702 яким ПП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницкої діяльності на 9277 грн.23 коп. (т.1а.с. 10).

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення - рішення від 25.11.2010 № 0000121702 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

В акті зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.3., 7.2.6., п. 7.2. п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон «Про ПДВ»).

Пунктом 7.2.3. Закону «Про ПДВ», передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Пункт 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 7.7.1. Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу зазначенних норм та матеріалів адміністративної справи, суд вважає, що висновок Відповідача є помилковим та грунтуєтся на припущеннях з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно п. 2.5.1. Акту за період з 01.10.08 по 30.09.10 перевіркою повноти визначення податкових зобовязань не встановлено їх заниження або завищення. Згідно пункту 2.5.2. Акту встановлено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008 по 30.09.2010 встановлено його завищення всього у сумі 22821 грн.31 коп. Зазначенний висновк грунтуєтся на тому, що Позивач мав взаємовідносини з ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест».

При цьому, висновок про відсутність взаємовідносин ПП ОСОБА_1 та ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест», а відтак і відсутність транспортування продукції та нікчемність правочину зроблено лише на підставі того, що ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» не мала ліцензії на перенвезення, ПП «ЛОСА» здійснювала транспортування на транспорті на який не мала ліцензійних карток (т.1 а.с.18).

Однак, з такими висновками суд не погоджується, так як позивачем на підтвердження правомірності господарських операцій з ПП «ЛОСА» надано договір № 15\09\09 Т від 15.09.2009, укладеного між ПП ОСОБА_1 та ПП «ЛОСА» на надання транспортних послуг (т. 1 а.с.40), копію банковського витягу (а.с.31), податкові накладні (т. 1 а.с.42), акт виконанних робіт (т. 1 а.с.43), товарно транспортна накладна (т.1 а.с. 44.); з ТОВ «Авіноінвест» - договір № 27\10 про надання послуг перевезення (т.1. а.с.45), свидоцтво платника ПДВ (т.1. а.с.47), податкові накладні (т.1. а.с. 49-60); акт про надання послуг (т.1. а.с. 61, 65,70,74,76,79,82,84,86,88,90,92), товарно транспортні накладні, згідно яких перевезником не є ТОВ «Авіноінвест» (т.1. 62-64,66-69, 71-73, 75,77-78,80-81,83,85,87,89,91,93); з ТОВ «Схід Авто - Лайн» - договір доручення № 08\01-08 від 08.01.2008 (т.1. а.с. 94), та № 08\01-09 від 08.01.2009 (т.1. а.с. 95), свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1. ас. 96), податкові накладні (т.1.а.с.99,106,142,145),актвиконаннихробіт(т.1.а.с.107,112,115,116,119,122,125,127,130,132,137,13,141), товарно- транспортні накладні ( т.1 а.с.108-111,113-114,117-118,120-121,123-124,126,128-129,131,133-136,138,140).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що висновок Відповідача, як субєкта владнихї повноважень, який грунтуєтся на відсутністю ліцензії на перевезення та не відображення контрагентами у податкових деклараціях відносини з ПП ОСОБА_1 не може бути підставою для висновку про нікчемність угод.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність ліцензій на надання транспортних послуг як на докази нікчемності угоди, оскільки, згідно ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб. Докази повинні бути належними та допустимими. Висновки про нікчемність угод на думку суду є тільки припущенням Відповідача. Крім того, ч. 2 ст. 71 КАС України, передбачено обовязковість доведення законності свого рішення субєктом владних повноважень усіма засобами доказування.

Суд вважає, що позиція ДПІ в м. Сєверодонецьку не відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” п. 7.3.1. датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Під час розгляду справи представник відповідачане надав ні яких доказів того, що ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» на час взаємовідносин з Позивачем не були платниками ПДВ, а навпаки, Позивач надав копії свідоцтв платників ПДВ, які були надані контрагентами позивачу.

Факт вчинення господарських операцій по наданню транспортних послуг ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, а згідно банківським виписок з розрахункового рахунку ПП ОСОБА_1 позивач здійснив оплату вартості отриманого товару на рахунок ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» (т. 2а.с.26-57).

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дійсність угод між позивачем та ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест» в судовому засіданні була підтверджена первиною документацією.

Стосовно податкового-повідомлення рішення від 09.02.2011 року № 0000131702, яким було збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, виходячи із змісту п. 2.2.2 Акту перевірки на підставі, якого винесено податкове повідомлення рішення, підставою завищення суми валових витрат у 4 кварталі 2008 року, у 1-4 кварталі 2009 року, та у 1-3 кварталі 2010 року були визнання правочинів недійсними між позивачем та ПП «ЛОСА», ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ТОВ «Авіноінвест», тобто підстави що були зазначенні при винесені податкового повідомлення рішення по податку на додану вартість. Інших підстав для донарахування грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб Відповідачем не зазначено.

У звязку з наведенним, суд вважає, що податкове-повідомлення рішення від 09.02.2011 року № 0000131702 підлягає скасуванню з тих самих підстав, які зазначені вище.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень в оскаржуваній частині відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьк Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011 № 0000121702, № 0000131702 задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 09.02.2011 № 0000121702.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 09.02.2011 № 0000131702.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 29.04.2011 року.

СуддяК.Ю. Широка