Постанова № 15936601, 13.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2011 р. Справа № 2a-1305/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Марухній І.О.

від відповідача- Слободян В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика духових музичних інструментів"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000152303 від 14.03.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика духових музичних інструментів” звернулася до суду із адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000152303 від 14.03.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 8430,00 грн., оскільки у нього наявні всі необхідні первинні документи на підтвердження правомірності дій щодо віднесення вказаних сум до відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика духових музичних інструментів” зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.11.2007року та перебуває на податковому обліку ДПІ в м. Івано-Франківську з 13.11.2007року.

З 01.11.2010 року по 30.11.2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську проводилась перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1146/23-3/35516783 від 04 березня 2011 року, яким зафіксовано наступні висновки перевірки:

1.перевіркою підтверджено заявлену ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів”суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 50007,00 грн.

2.в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 200.1.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 8430,00 грн.

На підставі вказаних висновків 14 березня 2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000152303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 8430,00 грн.

Як встановлено судом, підставою зменшення суми бюджетного відшкодування став факт виявлення податковим органом перерахування позивачем коштів як оплату за послуги - філії Завод “Оснастка” ВАТ “Індуктор”. При перевірці встановлено, що свідоцтво платника ПДВ філії Завод “Оснастка” ВАТ “Індуктор” скасовано 18.02.1998 року. Таким чином, на думку податкового органу, вищезазначені суми ПДВ сплачені за послуги не можуть бути включені до бюджетного відшкодування.

Однак такі висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам та не грунтуються на вимогах закону, оскільки Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську при здійснені перевірки не взято до уваги наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів” та ВАТ “Індуктор” укладено договір оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року. У відповідності до умов вказаного договору позивач зобовязувався здійснити оплату за надані послуги з оренди, крім цього у відповідності до п. 3.5 договору позивач здійснює ВАТ “Індуктор” компенсаційні виплати (оплату комунальних послуг, експлуатаційних послуг, послуг звязку та охорони). Відповідно п. 3.6 договору компенсаційні виплати здійснюються на підставі відповідного рахунку шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок ВАТ “Індуктор” зазначений у розділі 11 “реквізити і підписи сторін”. 25 серпня 2010 року між сторонами договору укладено додаток до договору оренди №1/03-08 від 12 березня 2010 року, яким сторонами договору визначено, що орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки, інші послуги надані ВАТ "Індуктор" вносяться ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів” на розрахунковий рахунок філії завод “Оснастка” ВАТ “Індуктор”.

Відповідно до п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок філії завод “Оснастка” ВАТ “Індуктор” за надані послуги ВАТ “Індуктор”, здійснено у відповідності до договору оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року та не позбавляє позивача права на включення до відшкодування сплачених сум податку на додану вартість.

Крім цього, судом встановлено, що вказані послуги фактично надані ВАТ “Індуктор” та за них в установленому договором порядку здійснено оплату, що підтверджується актом надання послуг № 374 від 30 листопада 2010 року, складеним між ВАТ “Індуктор” та ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів”, платіжними дорученнями №762 від 01.11.2010 року, №786 від 15.11.2010 року, №789 від 16.11.2010 року, №817 від 25.11.2010 року. ВАТ “Індуктор” у встановленому законом порядку видано податкову накладну №424 від 30.11.2010 року.

Таким чином у ТОВ “Фабрика духових музичних інструментів”наявні всі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій та нарахування податкового кредиту (договори, акти, платіжні доручення, податкові накладні).

Згідно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім цього, як встановлено судом податкові зобовязання з податку на додану вартість згідно податкової накладної №424 від 30.11.2010 року задекларована постачальником послуг ВАТ “Індуктор” у податковій декларації та вказані суми сплачені останнім до бюджету.

Вказані обставини, безпідставно не взяті податковим органом до уваги при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сплаченого податку на додану вартість в сумі 8430,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивач обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152303 від 14.03.2011 року Деражвної податкової інспекції в м. Івано-Франківську.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 20.05.2011 року.