Постанова № 15936545, 04.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 2a-300/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю представників:

від позивача: Мельник І.О.

від відповідача: Сумарук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Верховина"

до відповідача: Державної податкової інспекції в Верховинському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392300/0 від 12.11.2010 року та №0000402300/1 від 01.12.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Верховина" (надаліпозивач), 26 січня 2011 року звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в Верховинському районі (надалівідповідач) про скасування податкового повідомленнярішення №0000392300/0 від 12.11.2010 року та №0000402300/1 від 01.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною відповідачем перевіркою відкритого акціонерного товариства "Компанія "Верховина" за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 217551,76 грн. За наслідками даного порушення відповідачем складено акт №878/2300/05489023 від 03 листопада 2010 року на підсаві якого, відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 326328,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 217552,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 108776,00 грн. Позивач не погоджується з даним повідомленнямрішенням посилаючись на Закон України “Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В свою чергу, позивачем підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентами позивача, які є підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду. Також зазначив, що позивач звертався до державної податкової інспекції в Верховинському районі зі скаргою на податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року, за наслідками розгляду якої, податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року залишено без змін, а скаргу без задоволення. В подальшому, позивач звернувся до державної податкової адміністрації в ІваноФранківській області з скаргою на вищезазначене податкове повідомленнярішення, однак дана скарга була залишена без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що оскаржуванні податковіповідомлення прийняті відповідачем безпідставно, без дотримання норм чинного законодавства, а тому вважає, що існують підстави для їх скасування, оскільки позивачем згідно укладених договорів з іншими контрагентами виконано всі вимоги чинного законодавства та оформлено відповідними податковими накладними, які є підставою для включення до сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що позивачем у відповідності до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущено строк звернення до суду, що передбачений статтею 99 даного Кодексу. Суд, вирішуючи питання щодо пропущення місячного строку звернення до суду, не вбачав таких підстав виходячи з наступного. Позивач, 22 листопада 2010 року, звернувся до відповідача з скаргою на податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року, яку залишено відповідачем без задоволення. Позивач, 20 грудня 2010 року, звернувся до державної податкової адміністрації в ІваноФранківській області з повторною скаргою на податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року, однак рішенням державної податкової адміністрації в ІваноФранківській області від 28 грудня 2010 року, дану скаргу залишено без розгляду та запропоновано позивачу у разі незгоди звернутись до Державної податкової адміністрації України або до суду. Отже, в звязку з викладеним, суд вважає, що строк звернення до суду обчислювався з 28 грудня 2010 року, тобто дня прийняття рішення на повторну скаргу, а позивач звернувся до суду 26 січня 2011 року, тобто в межах строку передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач заперечуючи вимоги позивача також посилається на факт, що укладені позивачем договори з іншими контрагентами про надання даного виду послуг, не є витратами, які б використовувалися у господарській діяльності. В звязку з цим, відповідач зазначає, що позивачем завищено податковий кредит за травень 2010 року.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Проведеною відповідачем виїзною позаплановою перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 по 30 червня 2010 року, встановлено порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого, позивачем не сплачено до бюджету податок на додану вартість за травень 2010 року.

Таких висновків відповідач дійшов, в звязку з тим, що позивачем укладено договори з іншими контрагентами по наданню послуг, а саме пошуку потенційного покупця на майно позивача та юридичні послуги щодо супроводу господарських операцій по продажу нерухомого майна позивача. Однак, відповідач в своїх висновках стверджує, що дані види діяльності не повязані з веденням господарської діяльності, що є порушенням підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За наслідками висновків перевірки відповідача, складено акт №878/2300/05489023 від 03 листопада 2010 року на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за травень 2010 року.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Змістом статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що господарською діяльністю є будьяка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осібпідприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться господарюючими субєктами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом становлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ІРТАС» укладено договір №1 від 19 квітня 2010 року про надання юридичних послуг, яким ТзОВ «ІРТАС» зобовязується протягом дії даного договору надавати позивачу юридичні послуги щодо супроводу господарських операцій по продажу нерухомого майна, транспорту, механізмів та обладнання, а позивач в свою чергу зобовязується оплатити за юридичні і консультаційні послуги 33% від загальної вартості укладених договорів продажу майна позивача. Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт» Львів» укладено агентський договір №7 від 31 березня 2010 року про комерційне посередництво, яким ТзОВ «Екопласт»Львів» зобовязується за винагороду провести пошук потенційного покупця на майно позивача.

Згідно пункту 7.1. статті Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з приватним підприємством «ОСІНВЕСТ» укладено наступні договорикупівлі продажу. Договір купівліпродажу №1/05 від 14 травня 2010 року, предметом якого є продажа техніки, яка належить позивачу на праві приватної власності, а саме автомобіль УАЗ469Б, 1984 року випуску, реєстраційний номер 3336 ІВА; автомобіль УРАЛ4320 бортовийС, 1987 року випуску, реєстраційний номер АТ3364АВ; причіп 2 ПТС4/793А, 1991 року випуску, реєстраційний номер ИЕ 5293. Загальна вартість від продажу майна по даному договору становить 13860,00 грн. в тому числі ПДВ 2310,00 грн. Договір купівліпродажу №2/05 від 14 травня 2010 року, предметом якого є продажа техніки, яка належить позивачу на праві приватної власносі, а саме трактор ЮМЗ6Л, 1990 року випуску та трактор Т170 М, 1992 року випуску. Загальна вартість від продажу майна по даному договору складає 81960,00 грн., в тому числі ПДВ 13660,00 грн. Договір купівліпродажу №3/05 від 14 травня 2010 року, предметом якого є продажа майна, яке належить позивачу на праві приватної власності. Перелік майна наведений в додатку №1 до даного договору наявного в матеріалах справи та є невідємною частиною даного договору (а.с.72). Загальна вартість від продажу майна по даному договору складає 154158,00 грн., в тому числі ПДВ 25693,00 грн. Договір №4/05 від 14 травня 2010 року, предметом якого є продажа майна, яка належить позивачу на праві приватної власності. Перелік майна наведений в додатку №1 до даного договору наявного в матеріалах справи та є невідємною частиною даного договору (а.с.75). Загальна вартість від продажу майна по даному договору складає 159600,00 грн., в тому числі ПДВ 26600,00 грн. Договір купівліпродажу нежитлових приміщень №345 від 12 травня 2010 року, предметом є продажа нежитлових будівель, які належать позивачу на праві приватної власності, а саме цегляний адмінбудинок, загальною площею 80,9 м.кв.; цегляна сушарка, загальною площею 57,2 м.кв.; цегляний розпиловочний цех №1, загальною площею 329,8 м.кв.; цегляний розпиловочний цех №2, загальною площею 552,6 м.кв.; деревянний столярний цех, загальною площею 346,9 м.кв. та склад дошки, загальною площею 80,0 м.кв. Загальна вартість перелічених предметів даного договору становить 35100,00 грн. Договір купівліпродажу земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень, яка належить позивачу на праві приватної власності площею 0,6441 га. Загальна вартість земельної діляки по даному договору складає 230000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 38333,33 грн. Договір купівліпродажу нежитлових будівель від 12 травня 2010 року №349, а саме будинок №105 до, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,6441 га. та належить позивачу на праві колективної власності. Загальна вартість нежитлового приміщення по даному договору становить 167500,00 грн., в тому числі ПДВ 27916,67 грн. Договір купівліпродажу земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень площею 1,6852 га., яка належить позивачу на праві власності. Загальна вартість земельної ділянки по даному договору становить 510000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 85000,00 грн.

Враховуючи те, що виконання вимог зазначених в договорах підтверджено належно оформленими актами прийомупередачі та податковими накладними наявними в матеріалах справи, повязаних з оплатою даних договорів, то включення до податкового кредиту належних сум, здійснене позивачем у відповідності до норм законодавства, а висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту за травень 2010 року є безпідставним, не в повній мірі досліденим та таким, що не відповідає нормам закону. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних та актів прийомупередачі, які засвідчують факт виконання робіт на підставі укладених договорів.

Крім того, суд зазначає, що договори маркетингових послуг з пошуку контрагентів для угод купівлі продажу та юридичних послуг, при укладенні таких угод, законодавцем не віднесено до переліку що не включаються до податкового кредиту, а надані послуги за даними договорами повязані з господарською діяльністю, оскільки передбачають надання іншими контрагентами послуг, повязаних з продажем майна позивача. В свою чергу, як вже зазначалось судом, позивачем було виконано вимоги в зазначених договорах, про що складено відповідні акти прийомупередачі та виписано податкові накладні.

В законодавчих актах України, не передбачено конкретного переліку документів, необхідних для включення суми податкового кредиту. Однак, Закон України “Про податок на додану вартість” чітко вказує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону (а це транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів чи послуг). Також, даний Закон передбачає, що датою права виникнення на податковий кредит, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт та послуг.

Таким чином, норми Закону Україи “Про податок на додану вартість” не дозволяють включати до складу податкового кредиту суми, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;

В звязку з викладеним, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з іншими контрагентами так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновок відповідача щодо несплати суми податкового кредиту за травень 2010 року в розмірі 217552,00 грн. є безпідставним, не обґрунтованим та такими, що не відповідає нормам законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомленнярішення №0000392300/0 від 12 листопада 2010 року та №0000402300/1 від 01 грудня 2010 року слід скасувати, а позовні вимоги позивача задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392300/0 від 12.11.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000402300/1 від 01.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 10 травня 2011 року.