Постанова № 15936389, 19.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року 12:15                               Справа № 2а-0870/2602/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                        Стрельнікової Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:          Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Запоріжжя

до:          Державного підприємства регіонального торгово-сервісного центру сільгоспмашин «Агротехпостач», м. Запоріжжя

про:          стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Державного підприємства регіонального торгово-сервісного центру сільгоспмашин «Агротехпостач», в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4718 грн. 59 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. На підставі зазначеного порушення ЗОВФСЗІ була нарахована відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4718 грн. 59 коп., з яких 7 грн. 05 коп. – пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, у судові засідання 04.05.2011 та 19.05.2011 не з’явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про що свідчать наявні матеріали справи. Про причини не явки у судове засідання 04.05.2011 відповідач суд не повідомив. 11 травня 2001 року представником відповідача на адресу суду подане клопотання у якому він просить зупинити провадження у справі №2а-0870/2602/11, розгляд якої судом призначений на 19.05.2011 о 12 год. 00 хв., посилаючись на участь 19.05.2011 у розгляді іншої справи, що слухається Господарським судом м. Запоріжжя.

Розглянувши зазначене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо участі представника у іншому судовому засіданні, крім того, суд не вважає зайнятість представника підприємства у розгляді іншої справи поважною причиною не явки у судове засідання іншого представника відповідача, зокрема директора чи іншої уповноваженої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеного, враховуючи, що представник відповідача повторно не з’явився у судове засідання без поважних причин, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991.

Судом встановлено, що відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності, якому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до приписів ст. 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як свідчать дані звіту відповідача форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що був поданий відповідачем у лютому 2011 року до ЗОВФСЗІ, середньооблікова кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2010 році складала 13 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, згідно вказано звіту, на підприємстві відповідача у 2010 році дорівнювала нулю.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 1 місце.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70.

Нормами господарського законодавства встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч.1 ст.238 ГК України).

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині друій зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів про вжиття всіх необхідних заходів та виконання всіх передбачених законодавством зобов’язань щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, суд вважає, що відповідачем не виконані вимоги, передбачені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства регіонального торгово-сервісного центру сільгоспмашин «Агротехпостач» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства регіонального торгово-сервісного центру сільгоспмашин «Агротехпостач» (м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, ЄДРПОУ 33242580) на користь Державного бюджету Комунарського району м. Запоріжжя суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 4718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 59 копійок.

          Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                         (підпис)                                        Н.В. Стрельнікова