Постанова № 15935709, 19.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року о 09 год. 49 хв. Справа № 2а-0870/660/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Запорізького обласного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення 845 грн. 90 коп. витрат на професійне навчання,

ВСТАНОВИВ:

Запорізький обласний центр зайнятості (далі позивач або Запорізький ОЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або ОСОБА_1) про стягнення 845 грн. 90 коп. витрат на професійне навчання.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач виявив бажання скористатися соціальною послугою служби зайнятості та пройти професійну підготовку. Між Мелітопольським районним центром зайнятості робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і відповідачем 18.10.2006 укладений договір №121-2006 про направлення на професійну підготовку до Мелітопольського професійно-технічного училища №24 для здобуття професії: продавець продовольчих товарів розряд 3. Запорізьким обласним центром зайнятості були сплачені витрати на навчання відповідача згідно кошторису. Встановлено, що у період навчання відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець і відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» як самозайнята особа не мала права на отримання допомоги по безробіттю та соціальні послуги за рахунок Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. На підставі викладеного, та ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача витрати за професійне навчання у розмірі 845 грн. 90 коп.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання вдруге не зявився, заперечення на позов не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать конверти про відправлення адміністративного позову та повісток про виклик (знаходиться у матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зясував наступне.

17.10.2006 ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського РЦЗ з метою пошуку роботи та отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 17.10.2006 повідомила позивача про те, що як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

18.10.2006 ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського РЦЗ з заявою про направлення її на навчання за професією: продавець продовольчих та непродовольчих товарів з 18.10.2006.

Згідно Корінця направлення на навчання №920у10 від 18.10.2006 відповідача направлено до Мелітопольського професійно-технічного училища №24. На вказаному Корінці є відмітка про зарахування ОСОБА_1 наказом №27-«3-СНН» до складу навчальної групи №216-Пр.

Позивачем надано до суду Договір №121-2006, укладений 18.10.2006 ОСОБА_1 з Мелітопольським районним центром зайнятості. Відповідно до умов даного Договору ОСОБА_1 будучи безробітною проходить навчання у Мелітопольському професійно-технічному училищі №24 для здобуття професії: продавець продовольчих товарів розряд 3.

Також, позивачем надано до суду Договір №920-у з навчальним закладом на професійне навчання безробітних, укладений 09.10.2006 Запорізьким обласним центром зайнятості з Мелітопольським професійно-технічним училищем №24. Відповідно до п.2.1.2 даного Договору Запорізький обласний центр зайнятості зобовязується сплатити витрати на професійне навчання безробітних згідно з умовами договору.

Дослідженням у суді Списку групи яка розпочала навчання в ПТУ №24, згідно з договором №920-у від 09.10.2006, зясовано, що 18.10.2006 ОСОБА_1 розпочала навчання за професією «продавець». Згідно наданого позивачем Кошторису витрат на навчання за професією продавець продовольчих товарів, продавець непродовольчих товарів, розрахованого на 11 осіб, та Розрахунку витрат на навчання ОСОБА_1 виходить, що на її навчання витрачено 845 грн. 90 коп.

Згідно Акту №14, складеного 19.08.2010 працівниками Мелітопольського РЦЗ, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2006 по 25.05.2007 перебувала на обліку у Мелітопольському РЦЗ будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець. З наданої Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з 21.09.2006 Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

Отже, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_1 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно підпункту «б» пункту 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство».

Отже, ОСОБА_1 при подачі 17.10.2006 заяви про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю не мала права на отримання соціальної послуги як працевлаштована особа. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, звернувшись 17.10.2006 до Мелітопольського РЦЗ усвідомлював, що будучи зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності умисно зловживає своїми правами застрахованої особи, безпідставно отримуючи соціальну послугу.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Як вказано у ст.5 Закону України «Про соціальні послуги» перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади. Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ст.20 Закону України «Про соціальні послуги» особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Судом досліджено претензію позивача (вих.№2502/11 від 23.11.2010), згідно якої відповідачу пропонувалось самостійно відшкодувати суму наданих соціальних послуг у вигляді професійного навчання 845 грн. 90 коп.

На момент розгляду спору відповідач добровільно не сплатив вартість соціальної послуги, отриманої шляхом невиконання своїх обовязків та зловживанню ними у сумі 845 грн. 90 коп. У звязку з цим позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 71, 94,158-163 КАС України; ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»; ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (72364, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Запорізького обласного центру зайнятості (р/р 37170300901006, ГУДКУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 03491412, МФО 813015, призначення платежу: витрати за профнавчання, ОСОБА_1) 845 (вісімсот сорок пять) грн. 90 коп. витрат на соціальні послуги з професійного навчання (перепідготовки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанову виготовлено у повному обсязі 19.05.2011.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов