Постанова № 15934781, 28.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7882/10/0670

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мотор"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0008191702/0, № 0002692301 та № 0002702301/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010 року № 0011632302 та № 0011622302. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ПП "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" протягом перевіряємого періоду не допускало порушень податкового законодавства, зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам та документами бухгалтерського обліку підприємства. А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22579 грн. та штрафних санкцій в сумі 11290 грн.; про донарахування податку на додану вартість в сумі 72957грн. та штрафних санкцій в сумі 36479 грн.; про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 270,08 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 540,16 грн.; про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 84469,75 грн.; про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 1201,60 грн. є протиправними та такими що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просять їх задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з мотивів викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що працівниками ДПІ у м.Житомирі була проведена планова виїзна перевірка ПП "ВКФ "Мотор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року, про що був складений акт перевірки від 23.09.2010 року №7343/23-1/31393923/0110 (далі-акт перевірки).

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0008191702/0, № 0002692301 та № 0002702301/0 від 29.09.2010 року, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011632302 та № 0011622302 від 29.09.2010 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002692301/0, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 33869 грн., в т.ч. 22579 грн. основного платежу та 11290 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - в звітному періоді 2008 р. до складу валових витрат неправомірно віднесено податок на додану вартість в загальній сумі 56838 грн. по придбаному легковому автомобілю.

Також, позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - в півріччі 2010 р. неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів у ПП "Техпромторг" в загальній сумі 33478 грн.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача з огляду на наступне.

Абзацом 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що придбаний автомобіль віднесено до основних фондів підприємства, позивачем у відповідності до вказаної норми Закону правомірно віднесено до складу валових витрат 56838 грн. податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкового автомобіля.

Друге порушення відповідач обґрунтовує тим, що податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 р. постачальника позивача - ПП "Техпромторг" відповідачем визнано недійсною. Крім того, відповідач в акті зазначив, що згідно наданих для перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ПП "Техпромторг" відсутні договір, довіреності на отримання запчастин, товарно-транспортні накладні, відомість використання матеріалів, що свідчить про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А відсутність інформації про наявні у ПП "Техпромторг" складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування, персонал, окрім директора, на думку відповідача, свідчить про те, що ПП "Техпромторг" здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Встановлено, що між позивачем та ПП "Техпромторг" укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2009 р. № 18, в межах та на виконання якого здійснювались, зокрема, поставки товарів в червні 2010 р..

Господарські операції купівлі-продажу товарів підтверджені накладними та податковими накладними, ьанківськими виписками, що не заперечується актом перевірки. Накладні, якими оформлені операції з поставки товарів, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами. Ці документи також є розрахунковими документами у розумінні пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Товари постачались власним автотранспортом позивача, про що свідчать складені позивачем подорожні листи службового легкового автомобіля марки Іveco державний номер НОМЕР_1, а також додані до нього товарно-транспортні накладні. Зазначені документи надавались відповідачу також для перевірки правильності списання та правомірності віднесення до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що придбані у ПП "Техпромторг" товари не використосувались в господарській діяльності позивача, тому твердження про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необгрунтованими.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у зв"язку врахуванням у їх складі вартості придбаних у ПП "Техпромторг" товарів не відповідають вищевказаним нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002702301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 109436 грн., в т.ч. 72957 грн. основного платежу та 36479 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту позивачем неправомірно віднесено 76190 грн. податку на додану вартість по виконаних поточнихремонтах ТОВ "Укрбудкомплекс" та придбаних ТМЦ, які використані для ремонтів приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, позивачем в порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП "Техпромторг", в загальному розмірі 6697 грн..

Зокрема відповідач вказав, що між позивачем та ВАТ "Житомирське АТП - 11854" укладено попередній договір, предметом якого є зобов'язання сторін укласти в майбутньому договір купівлі-продажу приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Відповідач вважає, що в зв'язку з тим, що передача приміщень у власність позивача фактично не відбулась, останній не має права на податковий кредит по операціях з виконання ремонтів в таких приміщеннях. Відповідач стверджує, що датою на право збільшення податкового кредиту по виконаних ремонтних роботах ТОВ "Укрбудкомплекс" та придбаних ТМЦ буде дата фактичного отримання об'єкту у власність позивача згідно договору купівлі-продажу.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в перевіряємий період згідно договорів оренди нежилого приміщення від 01.06.2008 р. № 62 та від 02.04.2009 р. № 63 позивачем орендувались у ВАТ "Житомирське АТП - 11854" приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Зокрема, договором оренди нежилого приміщення від 02.04.2009 р. № 63 передбачено, що орендодавець надає орендарю (позивачу) в строкове користування на умовах оренди нежитлове приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.1.3 договору цільове призначення приміщення, що орендується, - магазин для торгівлі товарами орендаря, склад для зберігання товарів орендаря, інше використання в господарській діяльності орендаря.

Згідно дозвілу № 2850 від 07.11.2008 р. виконавчого комітету Житомирської міської ради позивачу надано дозвіл на розміщення об'єкту - склад приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" за адресою: вул.Корольова, 158. Дозвіл надано на право здійснення діяльності: торгівлі непродовольчими товарами.

Використання орендованого об'єкту в господарській діяльності також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку, які свідчать, що орендований об'єкт використовувався позивачем як склад для зберігання товарів та магазину для торгівлі непродовольчими товарами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно пп.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, результати послуг з ремонту орендованих приміщень, які виконулись ТОВ "Укрбудкомплекс", а також товарно-матеріальні цінності, перелік яких наведено в додатку № 5 до акта перевірки, використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності - для ремонту орендованих приміщень, в яких позивачем здійснюється торгівельна діяльність та зберігаються товари, призначені для подальшого продажу.

Щодо дати виникнення права позивача на податковий кредит по операціях з придбання ремонтних послуг та товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використані на ремонти орендованих приміщень, зазначене питання врегульоване нормами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якої датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В додатку № 5 до акта перевірки наведена інформація щодо номеру та дати податкової накладної, а також номеру запису в реєстрі отриманих податкових накладних, що свідчить, що підприємство скористалось правом на податковий кредит у відповідності до вимог закону по даті отримання податкових накладних, наявність яких на момент перевірки відповідачем не заперечується.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до складу податкового кредиту сум по операціям з ПП "Техпромторг" .

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові реквізити, які має містити податкова накладна, що видається платником податку покупцеві товарів.

Однак, в акті перевірки відповідачем не вказано, які саме реквізити відсутні в податкових накладних та в яких саме податкових накладних, що видані ПП "Техпромторг". Тому висновок про порушення зазначеної норми закону є необгрунтованим.

Зважаючи на висновок про правомірність віднесення позивачем сум придбаного товару у ПП "Техпромторг" до складу валових витрат, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, дані бухгалтерського обліку підтверджують, що податковий кредит позивача складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів, використаних в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Неприйняття відповідачем податкової декларації ПП "Техпромторг" не створює для позивача таких наслідків як відмова в праві на податковий кредит, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від податкового обліку його контрагентів та декларування контрагентами податкових зобов'язань. Формування податкового кредиту стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб та виконання ними своїх конституційних обов'язків щодо декларування податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при його придбанні. При цьому, згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні товару, до податкового кредиту платника податку - покупця, який придбав цей товар, здійснюється на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка складається платником податку -продавцем товарів та видається платнику податків - покупцю на його вимогу.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Доказів про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Техпромторг" відповідачем суду не надано.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані в ціні придбаного товару у ПП "Техпромторг".

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0008191702/0, яким позивачу донарахувано податок з доходів фізичних осіб в сумі 270,08 грн. та застосувано штрафні (фінансові) санкції в сумі 540,16 грн. та рішення № 0011632302, яким до позивача застосувано штрафні санкції в сумі 1201,60 грн..

З акту перевірки вбачається, що підприємством порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке полягає в тому, що позивачем не утримано податок в сумі 180,24 грн. з підзвітних сум, за які працівниками не відзвітовано в передбаченому чинним законодавством порядку (при авансових звітах відсутні розрахункові документи встановленої форми та змісту).

Однак, суд не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Відповідачем не враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, ізареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Форму та зміст розрахункового документу встановлено в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296, (далі - Положення № 614).

В п.3.2 Положення № 614 наведено обов'язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек, серед яких, зокрема, є позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо).

В перелічених в акті перевірки фіскальних чеках вказана форма оплати "картка" та "платіжна картка", що відповідає вимогам п.3.2 Положення № 614.

Таким чином, підтверджуючі документи (фіскальні чеки) при спірних авансових звітах, наведених в акті перевірки, є розрахунковими документами та свідчать про понесені підзвітною особою витрати. Визначальним в даному випадку є встановлення факту видачі та отримання (повернення) готівкових коштів, а не правильність оформлення відповідних звітних документів. А тому, оподаткування витрачених підзвітною особою сум є безпідставним та не відповідає вимогам пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Зважаючи на вищевикладене, підприємством не допущені і порушення п.п. 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", в зв"язку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011632302 на суму 1201,60 грн. також є неправомірним.

Щодо рішення № 0011622302, яким до позивача застосувано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 84469,75 грн..

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що позивачем порушено п.п. 1, 2, 9 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: позивачем проводились розрахунки із споживачами без застосування РРО та без роздрукування і видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при поверненні товару на повну суму проведеної операції, всього в сумі 7645,95 грн., а також не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків в кількості 136 штук за 136 робочих днів.

Однак, суд не погоджується з даним висновком зважаючи на наступне.

Згідно пунтів 1,2 ст. 3 зазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим, згідно п.12 ст.9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, від 25.02.2002 р., № 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торгівля" і "роздрібна торгівля"" під терміном оптова торгівля розуміється сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів купівлі-продажу та поставки між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язки між ними через торговельних посередників.

В аналогічному значенні термін "оптова торгівля" вживається в Законі України від 19.12.95 р. N 481 "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (зі змінами і доповненнями).

Підприємством проводились розрахунки за повернутий товар з ЗАТ "Укртранс-Житомир" за видатковим касовим ордером (далі - ВКО) № 1418 від 27.12.2007 р. в сумі 108,00 грн., ПП ОСОБА_1 за ВКО № 111 від 15.05.2007р. в сумі 2012,40 грн., ОСОБА_2 за ВКО № 233 від 09.10.2008 р. в сумі 1428,00 грн., ПП ОСОБА_3 за ВКО № 70 від 16.03.2009 р. в сумі 312,00 грн., ПП ОСОБА_4 за ВКО № 106 від 22.04.2008 р. в сумі 291,00 грн., ПП ОСОБА_5 за ВКО № 187 від 29.07.2009 р. в сумі 840,00 грн., ПП "Наші меблі" за ВКО № 274 від 30.10.2009 р. в сумі 379,05 грн., ПМП "Пасат" за ВКО № 324 від 18.12.2009 р. в сумі 75,00 грн., ПП ОСОБА_4 за ВКО № 96 від 08.04.2010 р. в сумі 420,00 грн., ПП ОСОБА_6 за ВКО № 166 від 14.06.2010 р. в сумі 250,80 грн., ПП ОСОБА_7 за ВКО № 188 від 30.06.2010 р. в сумі 243,00 грн..

Перелічені особи, якими повертались придбані у позивача товари, є суб'єктами господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про державну реєстрацію. За окремими операціями з повернення готівки покупцями були юридичні особи, які здійснювали розрахунки з позивачем через своїх працівників.

Крім того, придбані товари повертались такими особами безпосередньо на склад підприємства з оформленням відповідних складських документів, тоді як кошти виплачувались позивачем за видатковими касовими ордерами з каси підприємства, розташованої за іншою адресою, ніж склад.

Таким чином, до операцій з повернення суб"єктам господарювання коштів за повернутий товар, застосовуються норми п.12 ст.9 Закону, якими позивача звільнено від застосування РРО.

Крім того, згідно п.4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача".

Готівкові кошти, що видані (повернуті) ОСОБА_8 за ВКО № 14 від 21.01.2008 р. в сумі 51,00 грн., ОСОБА_9 за ВКО № 72 від 01.01.2008 р. в сумі 183,60 грн., ОСОБА_10 за ВКО № 79 від 09.04.2008 р. в сумі 81,00 грн., ОСОБА_1 за ВКО № 111 від 15.05.2008 р. в сумі 2012,40 грн. одночасно оформлені службовою видачею через РРО фіскальний № 0625007385, що підтверджується записами в книзі обліку розрахункових операцій № 0625007385 "Р"/3 та контрольними стрічками за вказані дати.

На думку суду, в даному випадку при оцінці питання дотримання позивачем вимог зазначеного Закону, визначальне значення має встановлення факту отримання (повернення) товару та видача готівкових коштів, а не тільки правильність складанння відповідних документів.

Крім того, застосовані санкції в розумінні ст. 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до ст. 250 ГК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, за правопорушення, вчинені позивачем до 29.09.2009 р., штрафні санкції відповідачем застосовані з порушенням вимог ст.250 ГК України.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що порушення вимог п.9 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" підприємством не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в кількості 136 штук (за 136 робочих днів) на реєстраторах розрахункових операцій "Кроха" фіскальний номер 0625007385 (за період з 01.10.2007 р. по 13.12.2008 р.) та "Dаtесs FР-353ОТ" фіскальний номер 0625008573 (за період з 14.12.2008 р. по 30.06.2010 р.), які використовувались підприємством в магазині за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна, 55. Одночасно в магазині за даною адресою використовувався реєстратор розрахункових операцій "Слог-Мікро.01" фіскальний номер 0625007490. Як свідчать дані книг обліку розрахункових операцій даного РРО підприємством здійснювалась діяльність в магазині у дні, коли на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні номери 0625007385 та 0625008573 не роздруковувались фіскальні звітні чеки (Z-звіти). В акті перевірки відповідачем наведені календарні дати, за які позивачем не роздруковані Z-звіти та які відповідач вважає робочими днями. Кожна із зазначених календарних дат була суботою.

Суд не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пункт 4 ст. 17 цього Закону встановлює, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно дозволу на розміщення об'єкту торгівлі від 10.05.2006 р. № 1301, виданого позивачеві Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, для об'єкта торгівлі позивача за адресою вул.Ватутіна, 55 встановлений режим роботи, за яким субота і неділя є вихідними днями.

Згідно ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Судом встановлено, що за вказаною адресою в об'єкті торгівлі позивача розміщені два місця проведення розрахунків, які знаходяться в різних приміщеннях та в яких встановлені окремі реєстратори розрахункових операцій.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, торговими патентами на право здійснення торговельної діяльності, які видавались на кожне місце продажу (проведення розрахунків) в об'єкті торгівлі за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна, 55, та не заперечується представниками відповідача.

Як пояснив представник позивача проведення розрахункових операцій за одим місцем проведення розрахунків через реєстратор розрахункових операцій "Слог-Мікро.01" фіскальний номер 0625007490 в вихідні дні - суботи, зумовило необхідність роздрукування Z-звітів за вихідні дні на цьому РРО у відповідності до вимог Закону.

Однак, дана обставина не є підставою для роздрукування Z-звітів на реєстраторах розрахункових операцій "Кроха" фіскальний номер 0625007385 та "Dаtесs FР-353ОТ" фіскальний номер 0625008573, що встановлені в іншому місці проведення розрахунків, за яким в вихідні дні - суботи розрахункові операції не проводились.

Друк Z-звітів на одному РРО в суботи не є доказом того, що в цілому по підприємству суботи були робочими днями, оскільки такий висновок спростовується дозволом на розміщення об'єкту торгівлі, в якому визначено розпорядок роботи підприємстві зазначено, що субота є вихідним днем. Для іншого місця торгівлі, як і для інших підрозділів позивача (відділу збуту, відділу матеріально-технічного постачання, адміністративного відділу, бухгалтерської служби тощо) суботи бути вихідними днями. У той же час Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює обов'язок друкувати фіскальні звітні чеки виключно у робочі дні.

Крім того, згідно довідки колективного підприємства "Біатрон-6", яке є центром сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, реєстратор розрахункових операцій "Кроха" фіскальний номер 0625007385 через конструктивні особливості не має технічної можливості друку Z-звіту без проведення розрахункових операцій (нульового Z-звіту).

У той же час згідно п.2.1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Реєстратор розрахункових операцій "Кроха" включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в зв'язку з чим відповідачем був присвоєний йому фіскальний номер 0625007385.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199 "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зміна- це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z- звіту до виконання наступного Z-звіту. При цьому розрахункова операція- це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів ( послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару ( послуги) банком покупця або, у разі повернення повару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто, в разі, якщо після виконання останнього Z-звіту не було проведено жодної розрахункової операції, робоча зміна в РРО не розпочалася.

Отже, позивач правомірно використовував в своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій "Кроха" фіскальний номер 0625007385, конструктивні особливості якого не дозволяють друкувати "нульовий" Z-звіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, позивачем не порушені вимоги п.9 ст.3 зазначеного Закону.

Крім того, санкції за вказане порушення також застосовані поза межами строків, передбачених ст.250 ГК України, в редакції, яка діяла на момент винесення спірного рішення.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, згідно приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач належним та допустимими доказами правомірність прийнятих ним рішень не довів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення відповідачем прийняті з порушенням вимог закону, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 739 від 07.10.2010 року.

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0008191702/0, № 0002692301 та № 0002702301/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010 року № 0011632302 та № 0011622302.

Відшкодувати Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" з Державного бюджету України через Головне управлінння Державного казначейства України в Житомирській області 17 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос Повний текст постанови виготовлено: 04 квітня 2011 р.