Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4900/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючогосудді Шинкарьової І.В.
при секретаріЗаднепровської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Словянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих
до Словянської обєднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін
від позивача Горбаченко Г.В.
від відповідача Тернинко С.М.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Словянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 16.03.2011 року №0000351740 в сумі 13295,04грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками акту перевірки від 04.03.2011 року №751/17-311-05539726, щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині несвоєчасного перерахування заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, що призвело до нарахування штрафних санкцій у сумі 13295,04грн.
Позивач зазначає, що при застосуванні штрафних санкцій за порушення податкового законодавства необхідно застосовувати норми права які діють на час вчинення правопорушення. Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Також позивач в позові посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, яким дано офіційне тлумачення статті 58. Таким чином, відповідач при застосуванні штрафних санкцій діяв у спосіб не передбачений Конституцією та законами України, а тому рішення податкового органу є протиправним. У звязку з чим, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення у яких посилається на Перехідні положення Податкового кодексу України, на п.1.15 ст.1 та 17.1 ст.17 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», ст.152 Конституції України. Зазначив, що враховуючи той факт, що положення пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не визнані неконституційними, нарахування Словянською ОДПІ штрафних санкцій, визначених п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України за неперахування позивачем до бюджету податку, нарахованого на доходи, виплачені найманим працівникам, є правомірним.
Тому просив суд відмовити Словянському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих у задоволені позову у повному обсязі (а.с.27).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Словянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 01.02.1995 року №12771200000000899 (а.с.28).
Словянською обєднаною державною податковою інспекцією, було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 04.03.2011 року №751/17-311-05539726 (а.с.9).
В ході перевірки встановлено порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині несвоєчасного перерахування заборгованості по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.10.2010 року у сумі 3140,00грн., не перерахування заборгованості по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.10.2010 року у сумі 42119,09грн., та податку з доходів фізичних осіб, утриманого з заробітної плати працівників за жовтень 2010 року у сумі 4270,56грн., за листопад 2010 року у сумі 3650,50грн., за грудень 2010 року у сумі 3406,97грн.
На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення від 16.03.2011 року №0000351740, яким була нарахована штрафна санкція відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України у розмірі 13295,04грн. (а.с.8).
Для перевірки було використано оборотно-сальдові відомості по рахункам 301,311,661,6411; відомості нарахування та виплати заробітної плати; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ); виписки банку по розрахунковому рахунку за період з 01.01.10 31.12.10.
В акті перевірки зазначено, що заборгованість по заробітній платі станом на 01.10.10 згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку №661 «Розрахунки по заробітній платі» склала Кт.139587,48грн.
У жовтні 2010 року оборот по Кт. (нарахована заробітна плата) у сумі 39582,53грн., оборот по Дт. (виплачена заробітна плата, відрахування із заробітної плати) у сумі 31015,37грн. Залишок невиплаченої заробітної плати склав 148154,64грн.
У листопаді 2010 року оборот по Кт. (нарахована заробітна плата) у сумі 35890,46грн., оборот по Дт. (виплачена заробітна плата, відрахування із заробітної плати) у сумі 34856,77грн. Залишок невиплаченої заробітної плати склав 149188,33грн.
У грудні 2010 року оборот по Кт. (нарахована заробітна плата) у сумі 33770,91грн., оборот по Дт. (виплачена заробітна плата, відрахування із заробітної плати) у сумі 44243,20грн. Залишок невиплаченої заробітної плати склав 138716,04грн.
Також в акті зазначені відомості про утримання, перерахування та заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, а саме:
залишок не сплаченого податку з доходів фізичних осіб станом на 01.10.2010 року складає 45959,09грн.;
за жовтень 2010 року утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4270,56грн., а перераховано податку до бюджету у розмірі 700,00грн.;
за листопад 2010 року утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 3650,50грн., а перераховано податку до бюджету у розмірі 2140,00грн.;
за грудень 2010 року утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 3406,97грн., а перераховано податку до бюджету у розмірі 3840,00грн.;
У звязку з чим податковою інспекцією було нараховано штрафну санкцію за несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків у розмірі 25%, а саме за неперерахування під час виплати доходу:
2140,00грн. х 25% = 535,00грн.,
1000,00грн. х 25% = 250,00грн.,
за несплату податку до бюджету:
42119,09грн. (45959,09грн.-700,00грн.-2140,00грн.-3840,00грн.) х 25% = 10529,77грн.,
4270,56грн. х 25% = 1067,64грн.,
3650,50грн. х 25% = 912,63грн.
Всього сума штрафної санкції складає 13295,04грн.
Суд вважає, що позовні вимоги Словянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Питання щодо справляння податку на доходи фізичних осіб, що був нарахований проте не сплачений у період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 01.01.2011 року врегульовано пунктом 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. А саме, за приписами цієї норми - податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.
Статтею 152 Конституції України передбачено, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
На даний час відсутній факт визнання пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України неконституційним.
Позивач в 2010 році був податковим агентом у розумінні п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Законом передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. (п.8.1.1 п.8.1 ст.8).
Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Згідно до п.17.1 ст.17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Із вказаних норм Закону вбачається, що зобовязання своєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб були передбачені, та визначені відповідальні особи.
Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Із аналізу зазначених вимог законодавства суд прийшов до висновку, що зобовязання сплати податку було та позивач був обізнаний про це.
Також суд зазначає, що час вчинення правопорушення позивачем, тобто 2010 рік, діяла норма ст.11 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачалось, що фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.
П.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, ….., у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, … . Словянською обєднаною державною податковою інспекцією витримані вимоги вказаної норми, а саме випадок порушення актом встановлений, порядок застосування та розмір санкції відповідає.
Суд не приймає посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, яким дано офіційне тлумачення статті 58 Конституції, з приводу того, що у даному рішенні Конституційний суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
В даному випадку податкове повідомлення-рішення було застосовано у відношенні юридичної особи.
Також слід зазначити, що відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до вказаної норми передбачена не тільки можливість застосування встановленої санкції, а обов'язкове її застосування за вчинення податкового правопорушення. На відміну від деяких інших видів відповідальності Податковий кодекс не встановлює пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
Згідно п.127.1 ст127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків передбачено накладання штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Суб'єктом цього правопорушення є всі платники податків, на яких покладається обов'язок щодо оподаткування доходів у джерела виплати.
Розмір суми штрафної санкції визначеної податковим повідомленням-рішенням позивачем не оскаржується.
Отже, враховуючи наведене суд, приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 159, 161, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
У задоволенні позовних вимог Словянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 16.03.2011 року №0000351740 в сумі 13295,04грн., відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 травня 2011 року в присутності представників сторін.
Постанову у повному обсязі складено 16 травня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.
Судове рішення № 15934690, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 11.05.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0570/4900/2011. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: