Постанова № 15934357, 11.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/5160/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонгазбуд», пгт. Райгородок

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним податкового повідомлення – рішення № 00003717470, прийнятого Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією 21.03.2011р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21840,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 27 січня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 12 квітня 2011 року

ОСОБА_3 – за дов. від 1 квітня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонгазбуд» заявлено позов до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення – рішення № 00003717470, прийнятого Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією 21.03.2011р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21840,01 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 21.03.2011р. № 00003717470 Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21840,01 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для нарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки податковим органом були застосовані норми Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., а порушення п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, за які застосовані санкції, вчинені позивачем у 2010 році.

Позивач вважає, що за порушення податкового законодавства повинні застосовуватися норми права, які діяли на момент вчинення порушення, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, позивач зазначає, що податковий розрахунок сум доходу, з якого утримується суми доходу з фізичних осіб (форми 1ДФ) не є податковим розрахунком у розумінні ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, тому суми, визначені цим розрахунком не є узгодженими, у зв’язку з чим відсутні підстав нараховувати штрафні санкції, передбачені ст. 17 цього Закону.

Позивач зазначає, що норми Податкового кодексу України визначають інші правопорушення, ніж ті, що були встановлені нормами податкового законодавства, що діяли в момент вчинення позивачем порушення, тому не може бути застосована відповідальність за порушення, які на момент їх вчинення не вважалися правопорушеннями.

Крім того, ст. 1 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Тому, податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом, буде вважатися податковим боргом за результатами 1-го звітного періоду кварталу 2011р.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що в ході перевірки було встановлено порушення п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині неперерахування до бюджету податку, утриманого із заробітної плати працівників за період з липня 2009р. по грудень 2010р., внаслідок чого було нарахована пеня та прийнято спірне податкове повідомлення – рішення. Зазначає, що відповідно до п. 1 підрозділу 1 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Позивач у перевіряємому періоді відповідно до п. 1.15. ст. 1 та п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» був податковим агентом, отже, був зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від їх імені та за їх рахунок, вести податковий облік подавати податкову звітність та нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Відповідно до пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 цього Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що штрафна санкції застосовані у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдонгазбуд» зареєстроване як юридична особа Слов’янською райдержадміністрацією Донецької області 09.04.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 20344859, перебуває на податковому обліку в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції з 01.10.1994р. (арк. справи 21, 22, 97).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення фактичних перевірок. Відповідно до п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави та порядок проведення фактичних перевірок визначені статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 80.1. ст. 80 цього Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави проведення фактичної перевірки визначені п. 80.2. ст. 80 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка проведена з метою перевірки інформації, отриманої від прокуратури Донецької області листом від 11.01.2011р. № 7/1-67вих-11/12, яка свідчить про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби (арк. справи 99 – 102). Фактична перевірка проведена з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Суд зазначає, що мета та підстави фактичної перевірки, визначені податковим органом не відповідають меті та підставам фактичної перевірки, встановлених п. 80.1. та п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податковим органом не дотримані вимоги п. 80.1. та п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України щодо мети та підстав проведення фактичної перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Направлення на перевірку від 18.02.2011р. № 000205 вручено під розписку головному бухгалтеру позивача (арк. справи 107). За таких обставин, підстави для не допуску посадових осіб органу державної податкової служби відсутні.

У період з 22.02.2011р. по 03.03.2011р. відповідачем проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 765/17-311-20344859 від 04.03.2011р. (арк. справи 9 – 17).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011р. № 0000371740/0 за порушення п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, у зв’язку з чим позивачу нараховано штрафну санкцію на підставі п.п. 54.3.5. п. 54.3.5. ст. 54 та п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України за платежем: податок з доходів найманих працівників в сумі 21840,01 грн. (арк. справи 19).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що в період з липня 2009р. по грудень 2010р. у позивача виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 39309,88 грн., яка станом на 01.01.2011р. є непогашеною.

Перевіркою питання щодо виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету наданих документів встановлено порушення вимог п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині несвоєчасного перерахування заборгованості по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2009р. в сумі 29119,57 грн. Заборгованість з податку з доходів фізичних осіб станом на 31.12.2010р. складає 48222,40 грн.

Враховуючи встановлені обставини, податковим органом нараховані штрафні санкції за неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 21840,01 грн. Розрахунок штрафних санкцій міститься в матеріалах справи (арк. справи 84).

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 наведеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 127.1. ст. 127. Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

До 01.01.2011р. недотримання строків сплати (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не кваліфікувалося як порушення податкового законодавства, за які законом повинні були б застосовуватися штрафні фінансові санкції.

Разом з тим, пунктом 1 підрозділу 1 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України визначено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 54.3.5. п. 54.3.5. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З аналізу наведених норм випливає, що передумовою застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом, є відображення платником податків у податковому розрахунку за І-й квартал 2011р., суми заборгованості з податку з доходів фізичних осіб за минулі періоди, яка в подальшому може бути стягнута податковим органом із застосуванням заходів такої відповідальності. Отже, застосуванням заходів відповідальності, передбачених п.п. 127.1. ст. 127. Податкового кодексу України, повинно відбуватися за результатами І-го кварталу 2011р.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані відповідачем в березні 2011р. (21.03.2011р.), тобто, до спливу першого податкового періоду 2011р., без урахування вимог пункту 1 підрозділу 1 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено підстави донарахування спірним податковим повідомленням рішенням штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників в сумі 21840,01 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонгазбуд» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 00003717470, прийнятого Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією 21.03.2011р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21840,01 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 00003717470, прийняте Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією 21.03.2011р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21840,01 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонгазбуд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 13 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.