Постанова № 15933697, 11.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/5922/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.

при секретарі          Чумаріній Д.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Скріпніка А.І. при секретарі Чумаріній Д.В., за участю представників: позивача – ОСОБА_1 – згідно довіреності; відповідача – ОСОБА_2 – по довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 13 791, 37 грн.,

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2011 року Донецький міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 13 791, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 на підставі заяви призначено допомогу по безробіттю з 25.02.2010 року.

За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Донецьким міським центром зайнятості встановлено, що відповідно до акту № 100 від 18.02.2011 ОСОБА_3, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 18.02.2010 р. по 14.11.2010, надавала послуги товариству з обмеженою відповідальністю „Донбас Арена” 11.03.2010 відповідно до цивільно-правового договору № 000001185 від 25.02.2010 року. ОСОБА_3 про надання послуг не повідомила Донецький міський центр зайнятості, що призвело до незаконного отримання нею допомоги по безробіттю.

          Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін. вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2010 року до Донецького міського центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні звернулася громадянка ОСОБА_3.

25.02.2010 року за особистою заявою громадянки ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, в заяві відповідач власноруч зазначив, що у разі повідомлення служби зайнятості про отримання будь – якого доходу в період перебування на обліку в центрі зайнятості він зобов’язується повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення.

Згідно наказу Донецького міського центра зайнятості від 09.03.2011 року № ПК 050100510021100001 громадянку ОСОБА_3 було знято з обліку згідно абз.1 пп. 1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, у зв’язку із працевлаштуванням.

Судом встановлено наступне.

За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Донецьким міським центром зайнятості встановлено, що відповідно до акту № 100 від 18.02.2011 ОСОБА_3, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 18.02.2010 р. по 14.11.2010, надавала послуги товариству з обмеженою відповідальністю „Донбас Арена” згідно відповіді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Арена” від 02.02.2011 року та безпосередньо цивільно-правового договору про надання послуг № 000001185 від 25.02.2010 року.

Таким чином, відповідач належав до зайнятого населення, про що не повідомив службу зайнятості, чим порушив вимоги ч. 2 ст.36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття”, а саме: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі – Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідач своєчасно не подав до центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітна він був працевлаштований, внаслідок цього йому зайве сплачено допомогу по безробіттю з 25.02.2010 року по 14.11.2010 року в сумі 13791 (тринадцять тисяч сімсот дев’яносто одна) грн. 37 (тридцять сім) коп.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

          Відповідно до ч.1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У судовому засіданні представником відповідача було надано, а судом залучено до матеріалів справи, про що не заперечував представник позивача, угода від 12.03.2010 року про розірвання договору про надання послуг № 000001185 від 25.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас Арена” та ОСОБА_3, проте суд не приймає посилання представника на даний документ, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, суд зазначає, що названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 14), позивачем відповідачу було направлено претензію № 05-15 від 14.03.2011 року із пропозицією сплати зайвої сплаченої допомоги по безробіттю, проте борг на момент подання позовної заяви так і не був сплачений.

Статтею 39 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок 37176002002327 ГДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25671511) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 13791 (тринадцять тисяч сімсот дев’яносто одна) грн. 37 (тридцять сім) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 11 травня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлено 13 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Скріпнік А.І.