Постанова № 15933437, 27.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3016/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріКохановій Ю.І.

за участю представника позивача Фінкевича В.Г., представника відповідача Мороз І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні суду в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Молокопродукт» до Державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання недійсними постанови про накладання штрафу та приписів, -

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Молокопродукт» (далі «позивач» або ТОВ «Концерн «Молокопродукт» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі відповідач) про визнання недійсними постанови про накладання штрафу та приписів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки був складений в двох неідентичних примірниках. В порушення вимог п. 1.7 ГОСТ 9225-84 «Методи мікробіологічного аналізу» та п. 4.4 ДСТУ ISO 707:2002 «Молоко та молочні продукти. Настанови з відбирання проб» в актах відбору зразків не вказано час відбору зразків, місце, куди треба надіслати проби. Крім того, в порушення п. 1.8 ДСТУ 9225-84 випробування продукції були проведені через три доби після відбору зразків (за ДСТУ - мікробіологічні аналізи продукту проводяться не більше ніж через 4 години з моменту відбору зразків). Також відповідач не дотримався вимог п. 12.8 ДСТУ 4417:2005, а саме, не провів повторне випробування подвійної кількості одиниць продукції від тої самої партії. Підставами позову зазначені Конституція України, ст. 19 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ДСТУ 4417:2005, ГОСТ 9225-84, ДСТУ ISO 707:2002. Позивач просив визнати недійсними постанову № 466-ІІІ від 03.12.2007, приписи №466-В1 від 03.12.2007, №466-В2 від 03.12.2007, №466-В3 від 03.12.2007, №466-V від 22.11.2007.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказував на те, що за звітними даними ТОВ «Концерн «Молокопродукт» було встановлено, що підприємством на протязі одного року не проводилися перевірка мікробіологічних показників (вміст дріжджів, КОЕ в 1 см3, пліснявих грибів в 1 см3) щодо перевіреної продукції: кефіру, біо-йогурту, сметани. Протоколи випробувань не були представлені. Оскільки згідно Технічним умов на кефір, біо-йогурт, сметану вказані випробування необхідно було проводити, тому відповідачем і був зроблений висновок про те, що перевірена продукція не відповідає цим ТУ за не проведенням у повному обсязі випробувань готової продукції за мікробіологічними показниками. Згідно наказу від 04.07.2006 №190 «Про внесення змін до наказів Держспоживстандарту України», позивач повинен був привести Технічні умови на продукцію, що їм виготовляється, у відповідність до державних стандартів. Позивачем не виконані умови цього наказу, ТУ не приведені у відповідність до Держстандартів. Вважав, що оскаржувані рішення прийняті на підставі встановлених порушень та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач Державне підприємство «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у відповідності до статуту (а.с. 45-47) вистуцпає правонаступником Державного підприємства «Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», та є територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики в межах повноважень, визначених Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд додержання стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 №30-93. До функцій відповідача належить здійснення державного нагляду за додержанням вимог технічних регламентів, стандартів, норм і правил та інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, що випускається, суб'єктами господарювання в Донецькій області на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

22 листопада 2007 року ДП «Донецькій регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», правонаступником якого є Державне підприємство «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», була проведена перевірка додержання вимог стандартів, норм і правил, за результатами якої був складений акт №466. Перевіркою, зокрема, було встановлено, що за звітними даними підприємства на перевірені вили продукції протягом року не проводились у повному обсязі мікробіологічні показники, а саме вміст дріжджів, КОЕ в 1 см3, та вміст пліснявих грибів в 1 см3.

За висновками Акту:

- кефір не відповідає вимогам ТУ У 25027034-011-99 «Кефір та напої кефірні. Технічні умови» в частині не проведення на протязі року у повному обсязі мікробіологічних показників, що не може гарантувати стабільної якості продукції та підтверджує систематичний випуск продукції, яка не відповідала вимогам нормативного документу за мікробіологічними показниками;

- партія сметани не відповідає вимогам ТУ У 25027034-009-99 в частині не проведення на протязі року у повному обсязі мікробіологічних показників;

- партія біо-йогурту не відповідає вимогам ТУ У 25027034-012-99 «Біо-йогурт. Технічні умови» в частині не проведення на протязі року у повному обсязі мікробіологічних показників.

3 грудня 2007 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті наступні рішення:

-постанова № 466-Ш про накладення штрафу в розмірі 295948,71 гривень на ТОВ «Концерн «Молокопродукт» у зв'язку з встановленням факту реалізації кефіру, який не відповідає вимогам ТУ У 25027034-011-99 «Кефір та напої кефірні. Технічні умови» (т.1, а.с. 9);

-припис № 466-В1 про заборону ТОВ «Концерн «Молокопродукт» реалізації кефіру 1% жирн., в п/п 1,0 кг, який не відповідає ДСТу 4417:2005 «Кефір. Технічні умови», ТУ У 25027034-011-99 «Кефір та напої кефірні. Технічні умови» за не проведенням у повному обсязі випробувань готової продукції за мікробіологічними показниками (т.1, а.с. 11);

-припис № 466-В2 про заборону ТОВ «Концерн «Молокопродукт» реалізації продукції сметани 25% жирн, в п/п 0,45 кг, яка не відповідає ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови», ТУ У 25027034-009-99 «Сметана. Технічні умови» за не проведенням у повному обсязі випробувань готової продукції за мікробіологічними показниками (т.1, а.с. 12);

-припис № 466-ВЗ про заборону ТОВ «Концерн «Молокопродукт» реалізації продукції біо-йогурту абрикос 1,5% жирн. в п/п 0,45 кг, який не відповідає ТУ У 25027034-012-99 «Біо-йогурт. Технічні умови» за не проведенням у повному обсязі випробувань готової продукції за мікробіологічними показниками (т.1, а.с. 10).

22.11.2007 відповідачем внесений припис № 466-У про усунення порушень державних стандартів, норм і правил ТОВ «Концерн «Молокопродукт» (т.1, а.с. 13).

Суд вважає, що зазначені рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

ТУ У 25027034-012-99 «Біо-йогурт. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дію з 1 січня 2000 року.

Зміни №3 ТУ У 25027034-012-99 «Біо-йогурт. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дію з 2 червня 2004 року. Відповідно до п.5.5 змін №3 встановлений періодичний контроль мікробіологічних показників не рідше одного разу на 5 діб (т.1, а.с.189).

Згідно акту №466 така перевірка не проводилися.

ТУ У 25027034-009-99 «Сметана. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дії 1 березня 1999 року.

Зміни №5 ТУ У 25027034-009-99 «Сметана. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дію з 20 грудня 2005 року. Відповідно до п.5.2.2 змін №5 встановлений періодичний контроль мікробіологічних показників не рідше одного разу на 5 діб, загальна кількість життєздатних молочнокислих бактерій не рідше одного разу на місяць (т.1, а.с. 227).

Згідно акту №466 така перевірка не проводилися.

ТУ У 25027034-011-99 «Кефір та напої кефірні. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дії 10 травня 1999 року.

Зміни №5 ТУ У 25027034-011-99 «Кефір та напої кефірні. Технічні умови» були належним чином затверджені та введені в дії 29 вересня 2006 року. Відповідно до п.5.2.5 змін №5 встановлений періодичний контроль масової долі білка не рідше одного разу на місяць, бактерії групи кишкових палочек не рідше одного разу на пять діб, плісняві грибки, дріжджі не рідше одного разу на 10 діб.

Згідно акту №466 така перевірка не проводилися.

Відповідно до Закону України від 7 травня 2001 року №2408-III «Про стандартизацію» технічні умови це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Декретом Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 №30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» (далі - Декрет №30-93) регламентована діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Декрету №30-93 державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені органи.

Частиною 2 ст. 2 Декрету №30-93 встановлено, що директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики одночасно за посадою є головними державними інспекторами Республіки Крим, області, міста, а їхні заступники - заступниками головного державного інспектора Республіки Крим, області, міста з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил.

Пунктом 1 ст. 3 Декрету №30-93 встановлено, що об'єктом державного нагляду є, продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію, - на відповідність стандартам, нормам і правилам;

Державний нагляд, відповідно до ст. 4 Декрету №30-93, здійснюється за планами органів державного нагляду у формі перевірки додержання стандартів, норм і правил при розробленні, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції підприємцями, шляхом проведення періодичних або постійних перевірок з вибірковим або суцільним контролем.

Згідно з ч.1 ст.6 Декрету №30-93 головні державні інспектори, їхні заступники, державні інспектори, які здійснюють державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, є представниками органів виконавчої влади. Державні інспектори мають право, зокрема, давати обов'язкові для виконання підприємцями приписи про усунення порушень стандартів, норм і правил; забороняти реалізацію продукції та її окремих партій із порушеннями стандартів, норм і правил, крім випадків, коли відхилення від стандартів, норм і правил передбачено угодою про розподіл продукції.

У разі порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність, зокрема, за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції (п.2 ч.1 ст. 8 Декрету №30-93).

Таким чином, оскільки під час перевірки були встановлені факти не відповідності продукції позивача технічним умовам, відповідач правомірно прийняв постанову про накладання штрафу та приписи.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на постанову окружного адміністративного суду м. Києва у справі №6/235 від 15 вересня 2009 року, з огляду на наступне. Під час розгляду справи за позовом ТОВ «Концерн «Молокопродукт» до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики не досліджувалося питання про невідповідність перевіреної продукції (кефіру, біо-йогурту, сметани) вимогам технічних умов щодо періодичних перевірок за мікробіологічними показниками, а тому встановлені вказаною постановою факти не мають відношення до предмету спору у даній справі.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили обґрунтованість позовних вимог позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита компенсуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Молокопродукт» до Державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання недійсними постанови про накладання штрафу та приписів.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27 квітня 2011 року.

Постанова в повному обсязі складена 4 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.