Постанова № 15933356, 27.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. справа № 2а-14002/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивачаАзарова О.А.,

представника відповідача Дунда В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «УКР-ТРЕЙД» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000472/0-13048 від 26.05.2010 та № 0000492342/0-13049 від 26.05.2010, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2010 ПП «УКР-ТРЕЙД» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000472/0-13048 від 26.05.2010 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 482809,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 321873 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160936,50 грн., та № 0000492342/0-13049 від 26.05.2010 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 386247 грн., у т.ч. за основним платежем - 257498 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128749 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті Костянтинівською ОДПІ за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 (акт перевірки від 07.05.2010 № 458/23-2-24802611). Перевіркою були встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум вартості товарів, придбаних у ТОВ «Відродження», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 321873 грн., у т.ч. за 2007р. 154445 грн., за 2008р. 167428 грн., та податку на додану вартість у сумі 112208 грн. При цьому, контролюючий орган виходив з того, що ПП «УКР-ТРЕЙД» здійснювало операції з ТОВ «Відродження» по придбанню металопродукції, однак які, на його думку, є нікчемними.

Позивач не погоджується з таким висновком податкового органу з тих підстав, що за змістом акту перевірки витрати позивача на придбання товару та податковий кредит були підтверджені первинними документами (рахунками, платіжними дорученнями, накладними, податковими накладними), які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. На момент проведення перевірки позивачем здійснено розрахунок на повну суму поставки з ТОВ «Відродження». Кредиторська заборгованість перед ТОВ «Відродження» відсутня. Враховуючи, що при встановлених перевіркою обставинах, за якими ПП «УКР-ТРЕЙД» повністю підтвердило первинними документами відображені у податкових деклараціях витрати та податковий кредит, і жоден з первинних документів, за рахунок яких сформовано валові витрати у розмірі 321873 грн. та податковий кредит у розмірі 257498 грн. не визнано недійсним, у Костянтинівської ОДПІ не було правових підстав для визначення позивачу податкових зобовязань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 4-8).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що дійсно посадовими особами Красноармійської ОДПІ була проведена перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, якою були встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум вартості товарів, придбаних у ТОВ «Відродження», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 321873 грн., у т.ч. за 2007р. 154445 грн., за 2008р. 167428 грн., та податку на додану вартість у сумі 112208 грн. На підставі висновків акту перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Зазначив, що виявлені порушення податкового законодавства виникли у звязку з встановленням перевіркою нікчемності договору купівлі-продажу товару від 01.02.2007 № 3, укладеного між позивачем та ТОВ «Відродження», оскільки він не був спрямований на настання правових наслідків. За таких обставин, всі первинні документи, що були отримані позивачем від ТОВ «Відродження», є такими, що складені з порушенням закону. Видані податкові накладні за наслідками такої господарської операції не мають юридичної сили і доказовості, і тому витрати на придбання ТМЦ від ТОВ «Відродження» не можуть бути віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано жодних належним чином оформлених документів, які б підтверджували поставку товару (акти прийому-передачі, заявки позивача на поставку товару, документи, що підтверджують перевезення товару, специфікації, сертифікати якості на товар тощо). У податкових накладних, виписаних позивачу, не зазначено номеру договору, за яким здійснюється господарська операція. Згідно матеріалів, переданих відділом податкової міліції Костянтинівської ОДПІ, за результатами проведеного опитування директора ТОВ «Відродження» Дмітрієвої О.Л., за даними податкового та бухгалтерського обліку за період 2007-2008р.р. будь-які взаємовідносини ТОВ «Відродження» з ПП «УКР-ТРЕЙД» не проводились.

Посилаючись на п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», представник відповідача зазначив, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ витрати по операціях поставки, які не мали реального характеру і вчинені на виконання нікчемного правочину. Просив відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 179-182).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач приватне підприємство «УКР-ТРЕЙД» зареєстровано як юридична особа 17.03.1997 виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької обасті, включено до ЄДРПОУ за № 24802611, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 291572 (т. 1 а.с. 14), довідкою Донецького обласного управління статистики № 24802611 від 05.07.2000 (т. 2 а.с. 96). ПП «УКР-ТРЕЙД» здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого засновником підприємства 17.03.1997 (т. 1 а.с. 10-13). Позивач перебуває на обліку в Красноармійській ОДПІ як платник податків, є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 15).

З 21.04.2010 по 30.04.2010 Красноармійською ОДПІ проводилась планова виїзна перевірка ПП «УКР-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 458/23-2-24802611 від 07.05.2010 (т. 1 а.с. 17-123).

Згідно з висновками акту перевірки, ПП «УКР-ТРЕЙД» допущені порушення наступних вимог законодавства:

-п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині заниження податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 321873 грн., у т.ч. по періодам: за 1 квартал 2007р. 16227 грн., за півріччя 2007р. 16227 грн., за 3 квартали 2007р. 16227 грн., за 11 місяців 2007р. 152784 грн., за 2007 рік 154445 грн., за 1 квартал 2008р. 158084 грн., за півріччя 2008р. 167428 грн., за 3 квартали 2008р. 167428 грн., за 2008р. 167428 грн.;

-п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 257498 грн., у т.ч. за лютий 2007р. на суму 12982 грн., за жовтень 2007р. на суму 48266 грн., за листопад 2007р. на суму 60979 грн., за грудень 2007р. на суму 1329 грн., за січень 2008р. на суму 93276 грн., за лютий 2008р. на суму 24543 грн., за березень 2008р. на суму 8648 грн., за квітень 2008р. на суму 5487 грн., за травень 2008р. на суму 1988 грн. (т. 1 а.с. 121).

Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення на нього за вих. № 11 від 17.05.2010 (т. 1 а.с. 124), на які отримав відповідь Костянтинівської ОДПІ про залишення їх без задоволення (т. 1 а.с. 125-128).

На підставі акту перевірки Костянтинівською ОДПІ 26.05.2010 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000472342/0-13048 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 482809,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 321873 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160936,50 грн. (т. 1 а.с. 129);

№ 0000492342/0-13049 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 386247 грн., у т.ч. за основним платежем 257498 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128749 грн. (т. 1 а.с. 130).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «УКР-ТРЕЙД» 01.06.2010 звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем приписів п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що позивач необґрунтовано включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді суму витрат з придбання товарів, не призначених для використання у власній господарській діяльності, оскільки ці витрати були понесені у звязку із придбанням ТМЦ у ТОВ «Відродження» за нікчемним правочином - договором купівлі-продажу від 01.02.2007 № 3, що також обумовило безпідставне формування податкового кредиту ПДВ відповідних податкових періодів 2007-2008р.р. внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних ТМЦ.

Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2007 між ТОВ «Відродження» як Продавцем та ПП «УКР-ТРЕЙД» як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари відповідно до специфікацій, доданих до цього договору (Додатки) та є його невідємною частиною, на умовах, обумовлених у цьому договорі (п. 1.1). Доставка товару здійснюється за рахунок Продавця протягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця (п. 2.1). Обсяги і строки поставки узгоджуються обома сторонами на кожний календарний місяць додатково (п. 2.3). Ціна на товар визначається сторонами додатково по кожній поставці і вказується у специфікаціях (п. 3.1). Оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем не пізніше 40 робочих днів з моменту отримання товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.п. 4.1, 4.2) (т. 1 а.с. 132).

Фактичне виконання умов договору купівлі-продажу підтверджено наступними матеріалами справи: специфікаціями, у яких встановлювалось найменування товару, його кількість та сума поставки (т. 2 а.с. 178-189); рахунками, що виставлялися до сплати позивачу за поставлений товар (т. 1 а.с. 133, 136, 139, 142, 147, 153, 156, 159, 162); накладними, згідно з якими позивач отримував товар (т. 1 а.с. 134, 137, 140, 143, 145, 148, 154, 157, 160, 163); податковими накладними, виписаними ТОВ «Відродження» за наслідками господарських операцій поставки (т. 1 а.с. 135, 138, 141, 144, 146, 149, 155, 158, 161, 164); платіжними дорученнями, які підтверджують здійснення ПП «УКР-ТРЕЙД» оплати за поставлений товар ТОВ «Відродження» (т. 2 а.с. 104-117).

Придбаний товар був оприбуткований у бухгалтерському обліку ПП «УКР-ТРЕЙД», що підтверджено прибутковими ордерами (т. 2 а.с. 27-38), журналами-ордерами і Відомостями по рахунку «Валові витрати» (т. 2 а.с. 118-126), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (т. 2 а.с. 152-177) .

Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Відродження», позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ відповідних податкових періодів, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем з ТОВ «Відродження» від 01.02.2007. Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності правочину відповідач вказує невідповідність наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку підприємства вимогам законодавства.

Разом із тим, такий довід відповідача спростовується висновком судово-економічної експертизи № 8/1 від 11.04.2011, яка призначалася відповідно до ухвали суду від 30.06.2010 (т. 1 а.с. 242), у мотивувальній частині якого вказується на відповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та ін. нормативно-правових актів (т. 2 а.с. 12-14).

Суд приймає вказаний висновок експертизи як доказ у даній адміністративній справі з огляду на приписи ст.ст. 69, 70, 82 КАС України.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2008 по 31.12.2009, складений Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську (т. 1 а.с. 188-210), оскільки у вказаному акті жодним чином не вказується на будь-які порушення вимог діючого законодавства при здійсненні господарських операцій між ТОВ «Відродження» та позивачем. Тобто, вказаний акт не може вважатися належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки він не стосується предмету доказування.

Крім того, на думку суду, вказані у цьому акті обставини стосовно відсутності на підприємстві трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного між ТОВ «Відродження» та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного з ним договору на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не повязують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки на матеріали, передані відділом податкової міліції Костянтинівської ОДПІ, згідно з якими за результатами проведеного опитування директора ТОВ «Відродження» Дмітрієвої О.Л., за даними податкового та бухгалтерського обліку за період 2007-2008р.р. будь-які взаємовідносини ТОВ «Відродження» з ПП «УКР-ТРЕЙД» не проводились, оскільки ці обставини спростовані письмовими поясненнями Дмітрієвої О.Л. наданими суду. У цих поясненнях, зокрема, вказано, що вона придбала підприємство ТОВ «Відродження» у 2009р. і надавала пояснення працівнику податкової міліції стосовно відсутності взаємовідносин підприємства з ПП «УКР-ТРЕЙД» у 2009-2010р.р., а не у 2007-2008р.р. Крім того, зазначила, що уся первинна документація була втрачена при пожежі, але вона може достовірно підтвердити, що документи по взаємовідносинах з ПП «УКР-ТРЕЙД» були у наявності.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Відродження» від 01.02.2007 № 3. Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ПП «УКР-ТРЕЙД» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Так, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Обовязок ПП «УКР-ТРЕЙД» оплатити товари, поставлені ТОВ «Відродження» встановлений умовами Договору купівлі-продажу № 3 від 01.02.2007. Оплата за поставлені товари позивачем у даному випадку є виконанням з його боку господарського договору, тобто повязана зі здійсненням господарської діяльності.

Крім того, та обставина, що отримані за договором № 3 від 01.02.2007 товари, є повязаними із господарською діяльністю позивача підтверджується наступними матеріалами справи.

Так, роздрібна торгівля є одним з напрямків господарської діяльності позивача згідно з його Статутом (т. 1 а.с. 10-13). Придбані у ТОВ «Відродження» товари позивач продав іншим підприємствам за договорами поставки, а саме: ВАТ «Автрамат», ТОВ «АРКСЕЛ», ТОВ «Артем Плюс», ТОВ «Ролін», ТОВ «Укрінструмеент», ТОВ «Регіон-поставка», ДП «Доброта-Авто», що підтверджується укладеними договорами із цими підприємствами (т. 2 а.с. 201-213), відповідними специфікаціями до цих договорів (т. 2 а.с. 190-200), рахунками-фактурами, витратними накладними, специфікаціями, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, виписаними позивачем за наслідками господарських операцій та ін. (т. 2 а.с. 39-95). Вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується журналами-ордерами і відомостями по рахунку «Валові доходи» (т. 2 а.с. 128-149). Позивачем також було отримано економічний ефект у вигляді прибутку від продажу товару.

Таким чином, з огляду на положення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат на придбання товарів за договором № 3 від 01.02.2007, укладеного із ТОВ «Відродження».

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій по вказаному договору ТОВ «Відродження» були оформлені та видані позивачу податкові накладні.

ТОВ «Відродження» є платником податку на додану вартість, що підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100001539 від 24.11.2006 (т. 1 а.с. 168). Таким чином, ТОВ «Відродження» мало право видавати податкові накладні позивачу.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку у відповідних податкових періодах 2007 та 208р.р., що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені ТОВ «Відродження» за договором № 3 від 01.02.2007, є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із ТОВ «Відродження», є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 8/1 від 11.04.2011, висновки акту перевірки від 07.05.2010 № 458/23-2-24802611, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є документально необґрунтованими (т. 2 а.с. 5-22).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із чим є неправомірним здійснення донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.05.2010.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкових зобовязань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що також вказано у висновку судово-економічної експертизи № 8/1 від 11.04.2011.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «УКР-ТРЕЙД» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000472/0-13048 від 26.05.2010 та № 0000492342/0-13049 від 26.05.2010 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000472/0-13048 від 26.05.2010, яким приватному підприємству «УКР-ТРЕЙД» донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 482809 (чотириста вісімдесят дві тисячі вісімсот девять) грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 321873 (триста двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 160936 (сто шістдесят тисяч девятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000492342/0-13049 від 26.05.2010, яким приватному підприємству «УКР-ТРЕЙД» донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 386247 (триста вісімдесят шість тисяч двісті сорок сім) грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 257498 (двісті пятдесят сім тисяч чотириста девяносто вісім) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 128749 (сто двадцять вісім тисяч сімсот сорок девять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «УКР-ТРЕЙД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 квітня 2011 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 29 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.