Постанова № 15933274, 27.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/5049/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля», м. Добропілля

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Добропіллявугілля» заявлено позов до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії, а саме внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Алмазна» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 16031 грн. 78 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для нарахування відповідачем пені, з огляду на відсутність порушення граничних строків сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, яка набрала законної сили 28 жовтня 2010 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що нарахування пені здійснене правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32186934, має Відокремлений підрозділ «Шахта «Алмазна», знаходиться на податковому обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

18 березня 2011 року позивач звернувся до відповідача з листом № 332 з проханням надати відомості щодо нарахування пені по платі за забруднення навколишнього природного середовища. З відповіді відповідача від 24 березня 2011 року, з пояснень представника відповідача та зворотного боку облікової картки позивача судом встановлено, що позивачу нараховані наступні суми пені за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища: за платіжним дорученням від 23 березня 2009 року № 839 на суму 7250 грн. нараховано пені у розмірі 2907 грн. 67 коп., за платіжним дорученням від 31 липня 2009 року № 596 на суму 17454 грн. нараховано пені у розмірі 929 грн. 78 коп., за платіжним дорученням від 2 вересня 2009 року № 820 на суму 17522 грн. 21 коп. нараховано пені у розмірі 2495 грн. 16 коп., за платіжним дорученням від 2 жовтня 2009 року № 960 на суму 17522 грн. 21 коп. нараховано пені у розмірі 2316 грн. 62 коп., за платіжним дорученням від 2 листопада 2009 року № 103 на суму 17522 грн. 21 коп. нараховано пені у розмірі 2279 грн. 17 коп., за платіжним дорученням від 1 грудня 2009 року № 201 на суму 17522 грн. 21 коп. нараховано пені у розмірі 2463 грн. 50 коп., за платіжним дорученням від 29 грудня 2009 року № 313 на суму 17522 грн. 21 коп. нараховано пені у розмірі 2639 грн. 88 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, було визнано недійсним, зокрема, податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 14 квітня 2010 року № 0001511540/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 110185 грн. 50 коп. за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, судом встановлено, що вищенаведеними у даній постанові платіжними дорученнями позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по розрахунках із зазначенням конкретних періодів та строків сплати. Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року, суд дійшов висновку, що граничні строки сплати збору позивачем не порушені та у податкового органу відсутнє право з урахуванням пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181) на обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону № 2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Підпункт 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону передбачає, що нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Згідно з пунктом 3.7. зазначеної Інструкції, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). Тобто, передумовою нарахування пені у картці особового рахунку є здійснення платником податку погашення податкового боргу (частини податкового боргу). При цьому, при здійсненні платником сплати зазначеної суми податкового боргу, податковою інспекцією здійснюється розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується в рахунок погашення податкового боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на зазначену суму податкового боргу.

Як вбачається з вищевикладених фактичних обставин, встановлених під час даного судового розгляду, а також у постанові суду від 13 вересня 2010 року, нарахування пені в загальній сумі 16031 грн. 78 коп. стало наслідком спрямування коштів відповідачем в рахунок погашення суми податкового боргу та не врахування визначеного позивачем призначення платежу.

Відповідач як орган державної влади, за приписами статті 19 Конституції України обмежений в своїх діях підставами та межами наданих повноважень, зобовязаний здійснювати надані йому повноваження лише у спосіб, передбачений законами України. Податкове законодавство України не містить правових норм, якими би податковий орган був наділений повноваженнями щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу.

Відповідно до підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Згідно статті 139 Господарського кодексу України, кошти віднесені до визначеного в цій статті поняття «майна». Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, у тому числі коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України. Зокрема, розпорядженням коштами є їх переказ із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Встановлення форм та реквізитів розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Отже, перерахування субєктом господарювання коштів за допомогою платіжного доручення, є проявом волевиявлення власника коштів, підстави перерахування коштів визначені у реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення.

Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань та податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, вищенаведене свідчить про безпідставність здійсненого відповідачем направлення сплачених позивачем коштів за платіжними дорученнями від 23 березня 2009 року № 839, від 31 липня 2009 року № 596, від 2 вересня 2009 року № 820, від 2 жовтня 2009 року № 960, від 2 листопада 2009 року № 103, від 1 грудня 2009 року № 201, від 29 грудня 2009 року № 313, в рахунок сплати податкового боргу, замість спрямування в рахунок сплати щомісячних платежів з розстроченого судовими рішеннями податкового боргу та здійснення їх перерозподілу на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Враховуючи встановлення судом неправомірності дій відповідача щодо неврахування визначеного платником податку призначення платежу у платіжних дорученнях та нарахування пені через зменшення самостійно визначених податкових зобовязань в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд дійшов висновку, що нарахування пені, внаслідок таких дій, є неправомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії, а саме внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Алмазна» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 16031 грн. 78 коп. задовольнити повністю.

Зобов'язати Добропільську обєднану державну податкову інспекцію вчинити певні дії, а саме внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Алмазна» шляхом виключення з картки особового рахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища пені за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 16031 грн. 78 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 29 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.