Постанова № 15932686, 27.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 р. Справа № 2а-16502/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаБяльського О.В.

представника відповідачаПрошакової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

03 грудня 2009р. до суду надійшли матеріали даної адміністративної справи за позовом ТОВ «Барс», у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432304/0 від 02 березня 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, яким визначено зобов'язання підприємства з податку на додану вартість: основний платіж 1 917 513,00 грн., штрафні санкції 958 756,50 грн., разом 2 876 269,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 17.08.2006р.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 15.09.2010р., наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акта № 17/23-3/23-30853040 від 20.02.2006 р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Барс»за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р., податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі №0000432304/0 від 02.03.2006 р., акта від 04.11.2004р. №148/23-4/30853040, договору поставки №01/06-ФК від 01.06.2004 р., накладної № 28/01-1 від 28.01.2005 р., договору № 01/07-С від 01.07.2005 р., накладної від 01.07.2005 р., витягу з книги обліку придбання товарів за 2005 р., книги обліку придбання товарів за 2004 р., податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини.

Податковим повідомленням-рішенням №0000432304/0 від 02 березня 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська визначило ТОВ «Барс» зобов'язання підприємства з податку на додану вартість: основний платіж 1 917 513,00 грн., штрафні санкції 958 756,50 грн., разом 2 876 269,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі висновків, зроблених під час проведення планової документальної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та викладених в акті № 17/23-3/23-30853040 від 20.02.2006р «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Барс»за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р».

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачений (нарахованих) платником податків в звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких віднесена до складу валових витрат виробництва та основних фондів, щі підлягають амортизації.

В порушення п.п.7.4.1. п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з урахуванням змін та доповнень, ТОВ "Барс" до складу податкового кредиту у липні 2005р. скоригувало суми податку на додану вартість у сумі 82677 грн. (413384,87*20%), що сплачені у складі витрат за паливо АИ-95, отриманого від АТЗТ "Футбольний клуб Дніпро-96", вартість яких згідно з вимогами п.1.32 ст.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР до складу валових витрат не відноситься. Дана операція була проведена з підприємством ФК "Дніпро-96", у якого ТОВ "Барс" було куплено бензин АИ-95 у кількості 3674,5410т по ціні 3175,00грн. (без ПДВ). Вищевказане паливо ТОВ "Барс" було продано ПП "Софія" за ціною вже 3062,50 грн. (без ПДВ). Різниця складає 112,5 грн. за 1 тону пального. Так як було продано 3674,541т, сума заниження вартості товару склала 112,5*3674,541= 413 384,87 грн., на які нараховується ПДВ 413 384,87грн.*20%=82677 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" передбачено, що забороняється приймання нафтопродуктів у разі невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів. На підприємстві відсутні документи, які б підтверджували те, що нафтопродукти неякісні.

Відповідно до п.1 Положення «Про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежались з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей», затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.99р. №149/300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.99р. за №921/4214 (далі - Положення про уцінку), проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також, товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Уцінення товару в ТОВ "Барс" не проводилась, у звязку із відсутністю підстав для її здійснення, зазначених у вищенаведеному Положенні.

Крім цього підприємством "Барс" в порушення абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було безпідставно використано право на включення податкового кредиту, суми яких не враховані у минулих періодах, а саме у серпні 2004р. на суму 1 813 098грн. та у січні 2005р. на суму 21738. (вказані суми та податкові накладні вказані в акті перевірки від 20.02.2006р. арк. 21-23). Так, у акті перевірки № 148/23-4/30853040 від 04.11.2004р.було вказано, що ТОВ "Барс" підтверджує, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряється, немає, який завірений підписом директора ТОВ "Барс". Але за результатами акту від 20.02.2006р. дані податкові накладні вже зявилися.

Як вже зазначалося, підприємство ТОВ "Барс" в порушення п.1.32 ст.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР до складу валових витрат віднесло суми витрат за операціями по продажу бензину АИ-95 за ціною нижче ніж було придбано на суму 413 384,87грн.( ПДВ 413 384,87грн.*20%=82677 грн.)

Таким чином підприємством було завищено податок на додану вартість, віднесений до складу податкового кредиту у сумі 1813098,00грн+ 21738,00грн+82677,00грн.=1 917 513грн.+50% фінансові санкції (958 756,50грн.) = 2 876 269,50грн.

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська при складанні акту перевірки, посилалась на те, що придбавши згідно накладної № 28/01-1 від 28.01.2005 бензин в кількості 3674.541 т за 14000000.00 грн., в тому числі ПДВ 2333333,33 грн., позивач продав цей же бензин ПП «Софія»за накладною № РН-0000003 від 01.07.2005 за 13503938.17 грн.. в тому числі ПДВ 2250656,36 грн.

Податок на додану вартість в сумі 2333333,33 грн., нарахований у зв'язку з придбанням вище вказаного товару, був включений позивачем до податкового кредиту в податковій декларації податку на додану вартість за січень 2005 року, тоді як податкові зобов'язання у зв'язку з продажем цього ж товару були значно нижчі при відсутності для цього об'єктивних причин.

Визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок всієї суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням бензину у АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96», суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 167/98-ВР в редакції, чинній до 31.03.2005р. обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів (робіт, послуг), є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активі - до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Викликає сумнів і висновок суду щодо об'єктивного обумовлення продажу позивачем газу за ціною, яка нижче ціни придбання з посиланням на значний проміжок часу, що пройшов між ними господарськими операціями, оскільки такий висновок не ґрунтується на фактичних обставинах, які відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України можуть вважатися встановленими лише на підставі доказів, оцінка яких судом повинна відповідати вимогам ст. 86 цього Кодексу. Зазначений же висновок суду не обґрунтований будь-якими доказами щодо зміни ціни на бензин марки АИ-95 з 3157.00 гри. за 1 т в січні 2005 року до 3062.50 грн. за 1 т станом на 1 липня 2005 року.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній до 01.06.2005. не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт ( послуг ) - актом прийняття робіт ( послуг ) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт ( послуг ).

При цьому відповідно до вимог абзацу другого зазначеного підпункту податкові накладні для підтвердження сум податкового кредиту платником податку повинні бути пред'явлені контролюючому органу під час проведення перевірки, а недотримання цієї вимоги платником податку є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника податку - покупця на податковий кредит кореспондуються з положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 зазначеної статті щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплати товарів (робіт, послуг) (оприбуткування в касі або інкасації готівкових коштів у банківській установі), або відвантаження товарів, оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема по факту отримання продавцем оплати за товар (роботу, послугу), якщо такий передує факту відвантаження товару (виконання роботи, надання послуги), а підтвердження податковою накладною суми податку в складі сплачених за товар (роботу, послугу) коштів є обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження товару (виконання роботи, надання послуги).

Визнаючи встановленим в судовому процесі факт отримання позивачем в серпні 2004 року податкових накладних, виписаних ЗАТ «Авіас Плюс», ТОВ «Севен Севенти Петролеум», ТОВ «Форт Нокс», ДП «Оптима 770-4», ТОВ «Трі Стар», ТОВ «Оптима Юг», ТОВ «Мав екс», ТОВ «Плеяда», ВАТ «Запоріжнафтопродукт»червні 2004 року, та в січні 2005 року податкової накладної, виписаної ТОВ «Чернівці-Авіас-2000»в червні 2004 року, суди попередніх інстанцій послалися на витяг з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Однак, при цьому не були взяті до уваги, не перевірені та не оцінені належним чином доводи ДПІ про те, що під час попередньої перевірки позивача, яка проводилася в тому числі за серпень 2004 року, позивач не надав контролюючому органу вказані податкові накладні, не відтворив суми податку за цими податковими накладними в податковому обліку за серпень 2004 року, а акт перевірки від 04.11.2004 № 148/23-4/30853040 підписав без будь-яких зауважень щодо повноти викладених результатів перевірки. Пояснень щодо цих обставин у позивача судом не витребувано, вказаний акт перевірки не досліджено та не з'ясовано, чому позивач не надав податкові накладні, з приводу правильності відтворення сум податку за якими в податковому обліку виник спір, контролюючому органу під час попередньої перевірки.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції взято до уваги обставини викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.11.2009р., про необхідність вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У судовому засіданні, представнику позивача було запропоновано надати належні докази, але доказів на вимогу суду він так і не надав, посилаючись на їх відсутність.

Таким чином, суду не було надано обґрунтування наявності або відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення, винесене відповідачем, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 21.03.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський