Постанова № 15932539, 23.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/593/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. при секретаріБіленькій О.Ю. за участю: представника позивача представників відповідача Лукіна Г.Є. Авдєєвої Ю.Л., Донець І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0100222301/0/33160 від 23.09.2010р. на суму 174648 грн. та за № 0100232301/0/33162 від 23.09.2010р. на суму 171782,55 гривень. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про таке. 08.09.2010р. Лівобережбною міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт №7447/23/30938794 про результати невиїзної перевірки ТОВ «АЛЕГЕН - 2000» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на прибуток та ПДВ при здійсненні правових відносин з ТОВ ТВФ «Махартет» за період з 01.02.2008р. по 30.11.2008р., яким встановлено, що ТОВ «АЛЕГЕН - 2000» у 2008 році занижено податок на прибуток на суму 116432 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 93145,25 грн. при здійсненні нікчемних правочинів. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято два податкових повідомлення-рішення: № 0100222301/0/33160 від 23.09.2010р. на суму 174648 грн. (в тому числі 116432 грн. сума основного платежу та 58216 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій); № 0100232301/0/33162 від 23.09.2010р. на суму 171782,55 грн. (в тому числі 93145,55 грн. сума основного платежу та 78637,3 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій). Вказані податкові повідомлення-рішення незаконні та підлягають скасуванню з наступних підстав. Між ТОВ «АЛЕГЕН - 2000» та ТОВ ТВФ «Махартет» було укладено два договори про надання товарного кредиту: №25/02-08-ТК від 25.02.2008р. та №26/09-08-ТК від 29.09.2008р. та договір про надання послуг №26/03-08 від 20.03.2008р. В акті перевірки відповідач на свій розсуд встановив факт, що вказані договори є нікчемними, посилаючись на те, що постановою від 02.03.2009р. Ленінського районного суду м.Дніпропетровська по справі №1-200/09 встановлено, що громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створили ТОВ ТВФ «Махартет» для прикриття незаконної діяльності з надання фінансових послуг з конвертації фінансових активів - грошових коштів для третіх осіб. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між позивачем та ТОВ ТВФ «Махартет» правочини є чинними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Позивач укладаючи угоди з ТОВ ТВФ «Махартет» мав намір отримати від угод наслідки, що передбачені предметом цих договорів, позивач укладаючи вказані угоди мав намір на настання правових наслідків, більш того позивач не знав і не міг знати про зловмисні наміри засновників ТОВ ТВФ «Махартет» щодо незаконної діяльності їх підприємства. З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем незаконно.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги такими доводами. Позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ТВФ «Махартет», без наміру фактичного отримання товарів (робіт, послуг) та відповідно компенсації їх вартості. Реальною метою такого перерахування є отримання платної послуги з конвертації коштів. Отже, в порушення пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ «Алеген-2000» віднесено до складу валових витрат суму 465726 грн. у звязку з придбанням послуг згідно нікчемних правочинів з ТОВ ТВФ «Махартет». Виходячи із фактичних обставини діяльності ТОВ ТВФ «Махартет» (встановлено в рішенні Ленінського районного суду м.Дніпропетровська) платник податку, який перевіряється не міг приймати участі у операціях з поставки товарів (робіт, послуг), оскільки ТОВ ТВФ «Махартет» ніколи не мав наміру здійснювати поставку товару, а був створений лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій. Таким чином, з урахуванням викладеного, платник податку в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) включив до складу податкового кредиту суми, які не є сумами податків нарахованих (сплачених) у звязку з придбанням юридичних послуг, а оформлена податкова накладна по нікчемному правочину не є підставою для віднесення таких сум до складу податкового кредиту. У звязку з викладеним, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» (код ЄДРПОУ 30938794) зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 09.06.2000р. та перебуває на обліку, як платник податків, в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за № 509-ХІІ (далі - Закон №509) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних,цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства уповноваженими особами Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на підставі службових посвідчень у період з 01.09.2010 року по 02.09.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування податку на прибуток та ПДВ при здійсненні правових відносин з ТОВ ТВФ «Махартет» за період з 01.02.2008р. по 30.11.2008 року. За результатами перевірки складено акт № №7447/23/30938794 від 08.09.2010 року.

У акті перевірки були зафіксовані такі порушення:

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на 116432 грн., в т.ч. по періодам: за 1 квартал 2008р. на 13868 грн.; за 2 квартал 2008р. на 21904 грн.; за 3 квартал 2008р. на 6868 грн.; за 4 квартал 2008р. на 73792 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 93145,25 грн., в т.ч. по періодам: березень 2008р. в сумі 11094,61 грн.; травень 2008р. в сумі 12838,48 грн.; червень 2008р. в сумі 4684,39 грн.; липень 2008р. в сумі 5495,0 грн.; жовтень 2008р. в сумі 44303,97 грн.; листопад 2008р. в сумі 14728,8 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ТОВ «Алеген - 2000» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та сум коригування суму ПДВ у розмірі 64129,35 грн., при здійсненні нікчемних правочинів з ТОВ ТВФ «Махартет».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0100222301/0/33160 від 23.09.2010р., яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 116432,89 грн. та застосовано (фінансові) санкції у розмірі 58216,00 грн.;

-№ 0100232301/0/33162 від 23.09.2010р., яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 93145,25 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78637,30 гривень.

Позивачем було використано процедуру апеляційного узгодження нарахованого податковим органом податкового зобовязання та оскаржено вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська та до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення від 05.11.2010р., яким залишено оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін. Рішенням Державної податкової адміністрацієї у Дніпропетровській області скаргу повернуто без розгляду у звязку з відкликанням (припиненням процедури адміністративного оскарження) (лист від 04.11.2011р. за № 35/10/25-008).

Правовідносини, що виникають у звязку із визначенням та формуванням платником податку на прибуток та податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту регулюються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що між ТОВ «АЛЕГЕН-2000» та ТОВ ТВФ «Махартет» було укладено договори про надання товарного кредиту: №25/02-08-ТК від 25.02.2008р., №26/09-08-ТК від 29.09.2008р. та договір про надання послуг №26/03-08 від 20.03.2008 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі № 1-200/09 встановлено, що у період з червня 2005 по листопад 2008 року громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без наміру займатися статутною господарською підприємницькою діяльністю створили кілька фіктивних підприємств, у т.ч. ТОВ ТВФ «Махартет» (код за ЄДРПОУ 33668784), для зайняття незаконною діяльністю з надання фінансових послуг з конвертації фінансових - грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову за комісійну винагороду 2,5% від перерахованої суми, шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій з використанням реквізитів поточних банківських рахунків, які були спеціально відкриті для прикриття цієї незаконної діяльності господарських товариств - фіктивних підприємств. Крім того, ОСОБА_7, діючи з метою створення фіктивного субєкта підприємницької діяльності, зареєстрував ТОВ ТВФ «Махартет» в податкових органах і одержав дозвіл на виготовлення печатки ТОВ ТВФ «Махартет», після чого, виконуючи роль співучасника, діючи по попередній домовленості з ОСОБА_6, ОСОБА_7 в серпні 2005 року відкрив поточний рахунок в Дніпровському відділенні ВАТ «Ощадбанк», після чого ОСОБА_7 підписав необхідні документи: заяву на відкриття рахунку, договір № 11/2-26/1 на розрахунково-касове обслуговування ТОВ ТВФ «Махартет», одержав програмні засоби для обслуговування по системі «Клієнт-Банк» і дискети із записом електронного підпису, які передав ОСОБА_6 Останній, по попередній домовленості з ОСОБА_7, реалізовуючи злочинний намір, направлений на незаконну діяльність по наданню фінансових послуг конвертацію фінансових активів - грошових коштів третіх осіб, і маючи в своєму розпорядженні одержані програмні засоби для обслуговування рахунку ТОВ ТВФ «Махартет», по системі «Клієнт-Банк» і дискети із записом електронного підпису, контролював надходження грошових коштів на рахунок ТОВ ТВФ «Махартет», визначав суму готівкових коштів і забезпечував їх передачу представнику підприємства - відправнику платежу. Таким чином, ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючи у складі групи, створивши субєкт підприємницької діяльності ТОВ ТВФ «Махартет», одержали печатку ТОВ ТВФ «Махартет», відкрили рахунок ТОВ ТВФ «Махартет» в Дніпровському відділенні ВАТ «Ощадбанк», отримали чекову книжку, використали поточний рахунок ТОВ ТВФ «Махартет» і документи про фінансово-господарську діяльність підприємства, які містили недостовірні відомості про виконання різних робіт і послуг, для зарахування на рахунок підприємства №260053014092 у ДО ВАТ «Ощадбанк» безготівкових грошових коштів. Потім члени групи, використовуючи чеки, які містили недостовірні відомості про призначення платежу, надавали фінансові послуги, які полягали в конвертації фінансових активів - грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, із безготівкової форми в готівкову з рахунку ТОВ ТВФ «Махартет» з метою отримання прибутку у вигляді винагороди від надання фінансових послуг у розмірі 2,5% від перерахованої суми. Навмисні дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 кваліфіковані по ч.2 ст.28 «Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією», ч. 1 ст. 205 «Фіктивне підприємництво» КК України.

Постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі № 1-200/09 набрала законної сили 09.03.2009р., що підтверджується відповідною відміткою на копії постанови, яка міститься в матеріалах справи.

Положеннями ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Така вимога міститься і в положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до вимог ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд вважає, що відсутня необхідність у дослідженні правомірності вказаного рішення, а тому враховує постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі № 1-200/09, як належний доказ у справі, яким встановлені факти, що мають істотне значення для цієї адміністративної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат з податку на прибуток приватних підприємств суму 465726 грн. у звязку з придбанням послуг у ТОВ ТВФ «Махартет» на підставі договорів про надання товарного кредиту: №25/02-08-ТК від 25.02.2008р., №26/09-08-ТК від 29.09.2008р. та договору про надання послуг №26/03-08 від 20.03.2008 року.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, позивачем було включено до складу податкового кредиту у період з березня по листопад 2008 року суму ПДВ у розмірі 93145,25 грн., нараховану на вартість послуг від ТОВ ТВФ «Махартет» на підставі договорів про надання товарного кредиту: №25/02-08-ТК від 25.02.2008р., №26/09-08-ТК від 29.09.2008р. та договору про надання послуг №26/03-08 від 20.03.2008 року. Також товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму ПДВ за товар, отриманий від ТОВ ТВФ «Махартет» на суму 15033,35 грн. за лютий 2008р. відповідно до податкової накладної від 30.09.2008р. за № 1316. У звязку із поверненням товару постачальнику, товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» скоригувало дані суми ПДВ:

-у червні 2008р. на суму 15033,35 грн. підприємством було включено до податкових зобовязань, а згідно розрахунку коригування сум ПДВ від 20.08.2008р. проведено коригування відповідних рядків декларації з ПДВ за червень 2008 року;

-у листопаді 2008р. на суму 49096,00 грн. відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ від 18.12.2008р. до декларації з ПДВ за листопад 2008р. за № 92454.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначалось вище, позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат з податку на прибуток суми коштів, отриманих по договірним взаємовідносинам з ТОВ ТВФ «Махартет» (договори про надання товарного кредиту: №25/02-08-ТК від 25.02.2008р., №26/09-08-ТК від 29.09.2008р. та договір про надання послуг №26/03-08 від 20.03.2008 року). Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі № 1-200/09, яка набрала законної сили, встановлено що зазначене підприємство було створено фіктивно.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оформлення субєктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств діяльність яких визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності, реальною метою яких є надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій, є таким, що суперечить вказаним нормам ЦКУ (не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦКУ) та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, діяльність яких, як визначено у рішенні суду не має на меті реальну поставку товарів (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені субєктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на 116432 грн., в т.ч. по періодам: за 1 квартал 2008р. на 13868 грн.; за 2 квартал 2008р. на 21904 грн.; за 3 квартал 2008р. на 6868 грн.; за 4 квартал 2008р. на 73792 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 93145,25 грн., в т.ч. по періодам: березень 2008р. в сумі 11094,61 грн.; травень 2008р. в сумі 12838,48 грн.; червень 2008р. в сумі 4684,39 грн.; липень 2008р. в сумі 5495,0 грн.; жовтень 2008р. в сумі 44303,97 грн.; листопад 2008р. в сумі 14728,8 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР ТОВ «Алеген-2000» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та сум коригування суму ПДВ у розмірі 64129,35 грн., при здійсненні нікчемних правочинів з ТОВ ТВФ «Махартет».

Крім того, розглядаючи спір по суті, суд звернув увагу на те, що відповідно до постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.11.2010р. по справі №3-2841/10 директора ТОВ «Алеген-2000» Лукіна Г.Є. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 163-1 КпАП України - за порушення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 93145,15 грн., що встановлено в акті перевірки від 08.09.2010 року.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень за № 0100222301/0/33160 від 23.09.2010р. на суму 174648 грн. та за № 0100232301/0/33162 від 23.09.2010р. на суму 171782,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість позову.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕГЕН-2000» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23.05.2011 року.

Суддя В.В Ільков