Постанова № 15931766, 26.01.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р. Справа № 2а-10781/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представника позивача Рябцева Г.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

01 вересня 2010 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції в сумі 3 680 грн. за невиконання у 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 121 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинен був створити у 2009 році одне робоче місце для працевлаштування інваліда, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 9 осіб. Відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 3 680 грн., виходячи з половини розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративногосподарських санкцій, в розмірі 121 грн., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги визнав, та пояснив, що дійсно допустив порушення вимог закону щодо забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у звязку з чим, знає про свій обовязок сплатити адміністративно-господарські санкції, та пеню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.

Судом встановлено, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємець, який в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10 ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2008 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємця у 2009 році становила 9 осіб.

Отже, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна становити 1 особу. Проте, у 2009 р. до середньооблікової чисельності штатних працівників підприємця особи, яким встановлено інвалідність, не входили (а.с. 6).

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, у 2009 році він не подавав до районного центру зайнятості за місцем своєї реєстрації інформацію за формою 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконані.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 31.05.2010 року за 2009 рік, виходячи з половини середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 3 680 грн., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 121 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає, таким чином, 3 801 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2009 р. вимог ст.ст. 18 -20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, ненадання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214230700021, отримувач Довгинцівський район м. Кривого Рогу, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р. в сумі 3 680 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят гривень), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 121 грн. (сто двадцять одна гривня).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24.01.2011 року.

Суддя В.В.Чорна