Постанова № 15931691, 25.05.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 року Справа № 2а/0370/1123/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представників позивача Вавілової Л.В., Флішаровської Н.Р.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Кредитної спілки «Кредит-Плюс»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06квітня 2011 року №0002422303,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Кредит-Плюс» (далі КС «Кредит-Плюс», позивач) звернулася з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 року №0002422303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державними податковими ревізорами-інспекторами Луцької ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка КС «Кредит-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867. Під час перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 15.12.2004 року №637, а саме неоприбуткування готівки в касі підприємства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року в сумі 413024грн. 00коп., в тому числі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 338949грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 25.03.2011 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 року №0002422303, яким до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року№436/95 застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1694745 грн. 00 коп.

Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2011 року №0002422303, оскільки у ньому не вірно вказані реквізити акту, на підставі якого його прийнято; у рішенні не вказано, на яку суму встановлено порушення; нормативні акти, які порушені та є підставою для застосування штрафних санкцій, вказані не точно; чинним законодавством не встановлена відповідальність за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.04.2011 року №0002422303.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснили, що відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення також порушені строки застосування штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, представник позивача Вавілова Л.В. (голова правління КС «Кредит-Плюс») визнала, що неоприбуткування готівки в касовій книзі дійсно мало місце. Представники позивача просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.04.2011 року №0002422303.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.68-69), та пояснив, що проведеною перевіркою було виявлено порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме неоприбуткування готівки в касі підприємства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року в сумі 413024грн. 00коп., в тому числі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 338949грн. 00 коп., в звязку з чим Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 року №0002422303, яким до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року№436/95 застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1694745грн. 00коп. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що державними податковими ревізорами-інспекторами Луцької ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка КС «Кредит-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867. Під час перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме неоприбуткування готівки в касі підприємства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2010 року в сумі 413024грн. 00коп., в тому числі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 338949грн. 00 коп. (а.с.28-50).

06.04.2011 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0002422303, яким до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року№436/95 (з наступними змінами та доповненнями) застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 1694745 грн. 00 коп. (а.с.6). Як слідує із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867, до позивача за неоприбуткування готівки за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 338949грн. 00коп. застосовані штрафні (фінансові) санкції у пятикратному розмірі, тобто в сумі 1694745грн. 00 коп. (а.с.129).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 року №0002422303, яким до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року№436/95 (з наступними змінами та доповненнями) застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1694745грн. 00 коп., з огляду на таке.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Відповідно до пунктів 2.2, 2.6 цього ж Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно із пунктами 4.1, 4.2, 4.3 зазначеного Положення з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Судом на підставі пояснень осіб, які беруть участь у справі, матеріалів перевірки, копій первинних документів, зокрема, квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.82-128) встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року до каси КС «Кредит-Плюс» надійшли кошти в загальній сумі 338949грн. 00 коп., проте вони не були оприбутковані, тобто надходження готівки в національній валюті не відображеній у касовій книзі підприємства.

Таким чином, суд погоджується із висновками акту перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867 про те, що позивачем допущені порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме допущено неоприбуткування готівки в касі підприємства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 338949грн. 00 коп.

Відповідно до абзацу третього статті 1 УказуПрезидента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 (з наступними змінами та доповненнями) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Згідно із статтею 3 цього ж Указу Президента України контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками Національний банк України.

Як передбачено підпунктом 54.3.3 пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України (ПК України), контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, відповідальність за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, передбачена статтею 3 УказуПрезидента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.

При цьому, Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 був виданий Президентом України після набрання чинності Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 року, статтею 25 якого було передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обовязковими для виконання на всій території України, а також видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність застосування податковими органами фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки саме на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, оскільки він прийнятий главою держави в межах своїх повноважень та не визнаний у встановленому законом порядку неконституційним.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що порушення у вигляді неоприбуткування у касі готівки були допущені позивачем протягом 2007 2010 років, тому при вирішенні питання про відповідальність КС «Кредит-Плюс» слід враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України (ГК України) від 16.01.2003 року (з наступними змінами та доповненнями) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно із частиною першоюстатті241 ГК України грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до субєкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

З цього слідує, що штраф, який застосовується до субєкта підприємницької діяльності відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, є адміністративно-господарським штрафом в розумінні положень ГК України.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтю 250 ГК України було доповнено частиною другою такого змісту: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».

Разом з тим, на думку суду, обмеження щодо строків застосування санкцій, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, поширюються лише на правовідносини, які виникли з 01.01.2011 року.

До такого висновку суд дійшов також з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Так, зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, та яким статтю 250 ГК України було доповнено частиною другою, не містить прямої вказівки про те, що частина друга статті 250 ГК України поширюється на правовідносини, які виникли до 31.12.2010 року, тому суд приходить до висновку, що субєкти господарювання за допущені до 31.12.2010 року правопорушення повинні нести відповідальність згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 з урахуванням обмежень щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених частиною першою статті 250 ГК України.

Як слідує із таблиці акту перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867 (а.с.41-42), порушення у вигляді неоприбуткування готівки були допущені протягом 2007-2009 років, по яких станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року закінчилися строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені частиною першою статті 250 ГК України.

Крім того, у таблиці акту перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867 (а.с.41-42) також зазначено, що єдине та останнє порушення у 2010 році щодо неоприбуткування готівки було допущено позивачем 12.02.2010 року, в той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002422303 прийняте 06.04.2011 року, тобто, штрафні (фінансові) санкції за це порушення застосовані податковим органом більше, як через один рік з дня порушення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.04.2011 року №0002422303, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1694745грн.00коп. за неоприбуткування готівки, є неправомірним, оскільки винесене з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених частиною першою статті 250 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в звязку з чим саме із зазначеної підстави позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп., сплачений згідно з квитанцією від 21.04.2011 року (а.с.2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Господарського кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 06квітня 2011 року №0002422303.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Кредит-Плюс»судовий збір у розмірі 3гривні 40 копійок (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх