Постанова № 15931535, 26.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р. м.ВінницяСправа № 2а/0270/1427/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.

за участю представників :

позивача : Лесика В.В.

відповідача : Печенюка М.М.

у відсутність прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до: Закритого акціонерного товариства "Гефест Плюс"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Прокурор м.Вінниці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Вінниці звернувся з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "Гефест Плюс" про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 61510,19 грн.

Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що перевіркою Державної податкової інспекції у м.Вінниці встановлено, що станом на 01.03.2011 року за відповідачем рахується заборгованість перед місцевим бюджетом, яка виникла у зв'язку з неповною сплатою податкового боргу по орендній платі за земельну ділянку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що вказана заборгованність виникла за період з 2009 р. по 2010 р., в період чинності Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що даний спір не є публічно-правовим спором, оскільки спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб"єктом господарювання і органом місцевого самоврядування підсудні господарським судам. А тому тому даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства на загальних підставах. Крім того, представник пояснив, що товариство не отримувало податкові-повідомлення рішення, а тому підстави для стягнення коштів за ними відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство "Гефест Плюс" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 15.11.2002 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 32257678. Взято на податковий облік як платник податків 15.11.2002 року.

Як вбачається з облікової картки платника, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю.

Дана заборгованість виникла за результатами проведення перевірок ЗАТ "Гефест Плюс" з питань своєчасності сплати податкового зобов"язання по платі за землю, наслідком яких стало прийняття податковим органом податкових повідомлень- рішень: №15861503/0 від 15.11.2010 року, №11941503/0 від 01.09.2010 року, №15371503/0 від 11.10.2010 року, №16321503/0 від 29.12.2010 року, №0012751503 від 12.11.2009 року, №0012161503/0 від 30.09.2009 року та згідно поданих податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 та 2010 роки.

У зв"язку з закінченням граничного строку сплати суми грошового зобов"язання платником самостійно, ЗАТ "Гефест плюс" надіслано першу податкову вимогу №1/1041 від 05.06.2009 року та другу податкову вимогу №2/1181 від 16.07.2009 року, які отримані відповідачем 11.06.2009 року та 27.07.2009 року відповідно, про що сідчать підписи директора товариства.

Проте, заборгованість платником не сплачено, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»(далі Закон № 2535, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 17 Закону № 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»(далі Закон № 2181-ІІІ, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суми податкових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб задекларовані платником податку у податкових розрахунках земельного податку самостійно, а отже є узгодженими.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у десятиденний термін, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст. 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом встановлюється п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), в якому передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків. При цьому, грошовим зобов"язанням є - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов"язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов"язань та/або податкового боргу, звертатся до суду щодо стягнення коштів платника податків.

На підставі викладеного, враховуючи, що узгоджена сума податкового зобовязання у розмірі 61510,19 грн. на момент звернення з даним позовом набула статусу податкового боргу товариства, беручи до уваги те, що позивачем вжито всіх передбачених Законом України № 2181-ІІІ заходів з погашення податкового боргу відповідачем, які не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що товариство отримувало податкові повідомлення -рішення та, відповідно, йому було відомо про їх наявність.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Гефест Плюс" (юридична адреса - вул. Нечуя-Левицького, 14, м.Вінниця, фактична адреса - вул. Козицького, 51, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 32257678, МФО 302623, філія ПАТ "Кредитпромбанк", м.Вінниця, р/р №2606918, МФО 302429, філія Укрксімбанк, м.Вінниця, р/р №26001017412100, МФО 302429, філія АТ Укрексімбанк, м.Вінниця, р/р № 26003000212100, МФО 300023 ПАТ "Укрсоцбанк", р/р №26009000261223, МФО 315018, Хмельницька обласна філія ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницькому, р/р№ 26009050478351, МФО 302429, філія АТ Укрексімбанк, м.Вінниця, р/р № 26062000112100, МФО 302429, філія АТ Укрексімбанк, м.Вінниця, р/р 26067000111902 ) заборгованість в сумі 61510,19 (шістдесят одну тисячу п"ятсот десять грн. 19 коп.) грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/Воробйова Інна Анатоліївна

Копія вірна

Суддя:

Секретар: