Рішення № 15931216, 31.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 рокуСправа № 02/5026/840/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до приватного підприємства "Зрюкін"

про стягнення 637 037 грн. 66 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" подано до господарського суду Черкаської області позовну заяву від 13.04.2011 про стягнення з приватного підприємства "Зрюкін" коштів в сумі 661 037 грн. 66 коп., в тому числі 420 000 грн. непогашеного (простроченого кредиту), отриманого відповідачем у позивача відповідно до кредитного договору №7-ЮО від 19 квітня 2006 року, 96 077 грн. 49 коп. несплачених (прострочених) відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.12.2008 по 25.02.2011, 105 000 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 25% від суми отриманого кредиту відповідно до пункту 7.1. кредитного договору, 24 000 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту по пункту 7.1.3. договору, 15 960 грн. 17 коп. штрафу за недотримання строків сплати нарахованих процентів, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, на підставі пункту 7.1.4. кредитного договору.

У судовому засіданні 05.05.2011 представник позивача подав письмову заяву, якою відмовився від позовної вимоги про стягнення 24 000 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту. Ухвалою господарського суду від 19 травня 2011 року прийняти відмову позивача від позову в частині вимоги про стягнення 24 000 грн. штрафу та провадження в цій частині припинено. Суд розглядає позовні вимоги позивача в загальній сумі 637 037 грн. 66 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в сумі 637 037 грн. 66 коп. з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Відповідач не надіслав до суду відзив на позов, не направив свого представника у судове засідання, не вказав поважних причин його неявки, не подав суду заяву про розгляд справи за участі його представника. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду надіслані за адресою відповідача, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), що є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів (ухвал суду від 15.04.201, 05.05.2011, 19.05.2011) відповідачу у справі. Крім цього, ухвали суду надсилалися на фактичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. У клопотаннях представника відповідача від 05.05.2011 про ознайомлення із матеріалами справи та від 19.05.2011 про відкладення розгляду справи вказана адреса відповідача, яка відповідає тій, що вказана у ЄДР та на яку надсилалися ухвали суду. Тому суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю КБ "Західінкомбанк" (Кредитор за договором, правонаступником якого є позивач у справі) в особі директора Черкаської філії ТзОВ КБ "Західінкомбанк" Станчука Євгенія Михайловича, діючого на підставі довіреності, та виробничо-комерційна фірма "Зрюкін" (Позичальник за договором, правонаступником якого є відповідач у справі) в особі директора Зрюкіна Сергія Костянтиновича, діючого на підставі Статуту, уклали кредитний договір №7-ЮО від 19 квітня 2006 року, за умовами якого Кредитор надає грошові кошти (кредит) Позичальнику в розмірі 420 000 грн. на строк з "19" квітня 2006 року по "19" квітня 2011 року, для поповнення обігових коштів (закупівля обладнання, сировини, товарів, оплати транспортних та інших послуг, виплати заробітної плати, сплати нарахувань із заробітної плати, сплати податкових платежів, рефінансування заборгованості по кредитам та здійснення іншої господарської діяльності), а Позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити 18% річних, комісійну винагороду за видачу кредиту в розмірі 0,95% від суми кредиту на умовах, передбачених цим Договором.

Позивач виконав взяті на себе зобовязання, надав кредитні кошти в сумі 420 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 6 від 19.04.2006, не заперечено відповідачем.

Відповідно до пункту 4.2.3. Договору відповідач зобовязався проводити часткове погашення кредиту згідно графіка.

В пункті 5.1. Договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Кредитором з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбачено п. 1.1. договору, з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Відповідно до пункту 5.2. Договору сплата Позичальником процентів за користування кредитом здійснюється до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, із нарахуванням індексу інфляції на рахунок Кредитора № 20683100006.

В звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором, несплатою кредиту та процентів в установлені договором строки, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, із поданих позивачем виписок із рахунку відповідача та не спростовано останнім, він не виконав умови кредитного договору, не сплачував суми кредиту відповідно до графіка, вказаного в пункті 4.2.3 кредитного договору, не повернув всю суму кредиту 420 000 грн. до 19 квітня 2011 року та не сплатив цю суму станом на день прийняття рішення.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 420 000 грн. кредиту є законною і обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростована відповідачем, тому підлягає до задоволення і з відповідача підлягає стягненню 420 000 грн. боргу по кредиту.

Заявлена позивачем вимога про стягнення процентів з користування кредитом підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Позивачем предявлено до стягнення з відповідача прострочену заборгованість по процентах в сумі 96 077 грн. 49 коп. за період з 01.12.2008 по 25.02.2011. Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що сума процентів розрахована, виходячи із умови пункту 5.1. кредитного договору, в якому вказано таке: нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Кредитором з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбачено п. 1.1. договору, з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Як вбачається із письмового Пояснення позивача від 05.05.2011 та пояснення представника позивача у судовому засіданні, при розрахунку суми процентів за користування кредитом позивач, застосовуючи пункт 5.1. кредитного договору, нараховує на вказаний у договорі розмір процентів (18% річних) індекс інфляції за попередній місяць, таким чином, позивач збільшує розмір процентної ставки за користування кредитом.

Однак, суд вважає таку умову договору незаконною, а розрахунок розміру процентної ставки (суми процентів) неправомірним, виходячи із наступного.

Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Тобто, відповідно до вказаної норми закону умовами нарахування індексу інфляції є:

- наявність грошового зобовязання (боргу);

-прострочення грошового зобовязання.

У пункті 5.1. кредитного договору, на який посилається позивач, фактично передбачено нарахування індекса інфляції не на суму боргу, а на розмір процентної ставки, що суперечить чинному законодавству, тому умова в пункті 5.1. кредитного договору "з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць" є недійсною відповідно до частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Без вказаної судом частини пункту 5.1., яка суперечить закону, правочин є дійсним, всі пункти та положення його можуть застосовуватися без вказаної частини цього пункту договору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосувати припис пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсною частину пункту 5.1. кредитного договору № 7-ЮО від 19 квітня 2006 року, а саме слова "з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць".

Виходячи з викладеного, сума процентів за користування кредитом повинна бути розрахована відповідно до розміру процентної ставки, вказаного у пункті 1.1. кредитного договору, а саме: 18% річних, оскільки суду не подано зміни цієї процентної ставки відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, в результаті перерахунку належних до сплати і фактично сплачених процентів за користування кредитом, правильною є сума процентів 89 703 грн. 10 коп., яка підлягає стягненню із відповідача в звязку з невиконанням ним цього свого зобовязання та виходячи з того, що відповідач не спростував встановлені факти, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі в установлені договором строки.

Суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафів відповідно до умов кредитного договору за порушення взятих на себе зобовязань, однак, вимога про стягнення штрафів підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафів відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.4. кредитного договору.

В пункті 7.1.1. кредитного договору встановлено, що Позичальник сплачує Кредитору штраф за невиконання будь-якого з прийнятих на себе зобовязань згідно п.п. 4.2.1. - 4.1.3. - у розмірі 25 процентів від суми отриманого кредиту.

Позивач предявив до стягнення штраф у розмірі 25 процентів від суми отриманого кредиту за порушення пункту 4.2.3., відповідно до якого відповідач зобовязався проводити часткове погашення кредиту згідно графіка.

Відповідач не виконав взяті на себе зобовязання, кошти позивачу не сплачував у строки та сумах, вказаних у пункті 4.2.3., тобто, відповідач допустив порушення господарського зобовязання.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

За приписом статті 217 ГК України господарськими санкціями (до яких відносяться штрафні санкції - неустойка, штраф, пеня) визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

В частині 2 статті 193 Господарського кодексу України вказано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідач не заперечив факт порушення ним своїх зобовязань за кредитним договором, не вказав причини невиконання взятих на себе зобовязань в установлені договором строки.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони у договорі встановили відповідальність Позичальника за порушення господарського зобовязання та встановили розмір штрафних санкцій за конкретні порушення, з огляду на викладене, за порушення умови в пункті 4.2.3. кредитного договору, із відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 105 000 грн.

Вимога про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 7.1.4 договору, підлягає до часткового задоволення в сумі 6 337 грн. 96 коп., з огляду на таке.

В пункті 7.4. кредитного договору вказано, що Позичальник сплачує Кредитору штраф за недотримання строків сплати нарахованих процентів або комісійної винагороди в порядку, передбаченому розділом 5 договору, - у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом або комісійної винагороди.

Виходячи із правильного розрахунку суми процентів, в звязку з несплатою відповідачем процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, із грудня 2009 року, вимога позивача про стягнення штрафу є обгрунтованою і законною, однак, застосувавши припис частини 6 статті 232 ГК України до нарахованих сум та встановлену статтею 258 ЦК України спеціальну позовну давність до вимоги про стягнення штрафу, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення штраф в сумі 6 337 грн. 96 коп. за прострочення сплати процентів в період з квітня 2010 року по січень 2011 року (позовна заява подана до господарського суду 14.04.2011).

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 6 210 грн. 41 коп. та 221 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із приватного підприємства "Зрюкін"(18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 33, кв. 264, ідентифікаційний код 14204284) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, Волинська область, м. Луцьк, просп. Перемоги, 15, ідентифікаційний код 19233095) борг по кредиту в сумі 420 000 грн., 89 703 грн. 10 коп. процентів, 111 337 грн. 96 коп. штрафу, 6 210 грн. 41 коп. витрат на сплату державного мита, 221 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 02.06.2011.