Рішення № 15930935, 25.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2011 р.Справа № 29/17-1487-2011 За позовом приватного малого підприємства „Рекламно-видавниче агентство „GMM ПРЕСС” до комунального підприємства „Ізмаїльська міська друкарня”

про стягнення 54000 грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

ОСОБА_2 довіреність;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: приватне мале підприємство „Рекламно-видавниче агентство „GMM ПРЕСС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства „Ізмаїльська міська друкарня” про стягнення заборгованості в сумі 54000грн., яка складається з основного боргу, пені в розмірі та збитків від інфляції.

25.05.2011р. представником позивача було надано уточнення позовних вимог відповідно до якого він просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 53960,36 грн. , яка складається з основаного боргу в сумі 50544,32грн., пені в розмірі 1376,96грн. та індексу інфляції в сумі 2039,08грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

01.01.2009р. між приватним малим підприємством „Рекламно-видавниче агентство „GMM ПРЕСС” та комунальним підприємством „Ізмаїльська міська друкарня” був укладений договір поставки продукції №193 (далі договір).

Згідно п. 1.1 договору позивач прийняв на себе зобовязання поставляти печатну продукцію (далі товар) згідно замовлення відповідача, а відповідач приймає та оплачує даний товар на умовах договору.

Ціна товару вказана в накладних к конкретній партії та вважається узгодженою між сторонами при наявності печатки/складських штампів обох сторін договору. В даному випадку накладні виконують роль специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється однією чи декількома партіями згідно з накладними, які складаються на кожну таку партію.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту відвантаження товару на рампу та підписанням відповідачем накладної о прийомі товару (п.3.8договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, які залучені до матеріалів справи.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач оплачує товар позивачу згідно рахунку-фактури або накладної шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 100% від указаної суми на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару. Датою оплати вважається дата перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача (п.2.2 договору).

Втім, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 50544, 32грн.

30.11.2010р. та 01.05.2011р. між сторонами були підписані акти звірок взаєморозрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем складає 50544, 32грн.

Умови договору відповідач не виконав, заборгованість не сплатив.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №193 від 01.01.2009р. складає 50544, 32грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, обумовлених договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від заборгованості за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач не виконав свої зобовязання по договору, заборгованість не сплатив, позивачем нарахована пеня в сумі 2039,08грн. та 1376,96 грн. індексу інфляції.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню заборгованість в сумі 53960,36 грн., яка складається з основного боргу в сумі 50544,32грн.., індексу інфляції в сумі 1376,96 грн. та пені в розмірі 2039,08грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з комунального підприємства „Ізмаїльська міська друкарня” (68612, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, 38; код 02467895) на користь приватного малого підприємства „Рекламно-видавниче агентство „GMM ПРЕСС” (65023, м. Одеса, вул.. Садовая, 3; код 209845518) 50544,32грн. основного боргу, 1376,96 грн. індексу інфляції, 2039,08грн. пені державне мито в сумі 539,60 грн. та 236, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.05.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.