Рішення № 15930689, 28.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р. Справа № 8/114-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Обухівського району Київської області, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Радянська, 7, в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ідентифікаційний код: 35670785, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, 5/2,

до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

про зобовязання зупинити самочинне будівництво з послідуючою зупинкою експлуатації споруди

за участю представників сторін:

прокурор: прокурор відділу прокуратури Київської області Коляда О.В., який діє на підставі посвідчення від 10.06.2010 року за №196, та прокурор відділу прокуратури Київської області Медведська О.Г., яка діє на підставі посвідчення від 09.09.2010 року за №109;

від позивача: ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 14.10.2010 року за № 7/10-2222;

від відповідача: адвокат ОСОБА_5, яка діє на підставі договору від 30.09.2010 року за №47/2010, -

Обставини справи:

20.09.2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора Обухівського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі за текстом: Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про зобовязання зупинити самочинне будівництво з послідуючою зупинкою експлуатації споруди.

Позивач свої вимоги з приводу зобовязання Відповідача зупинити самочинне будівництво з послідуючою зупинкою експлуатації споруди обґрунтовує тим, що Відповідач самочинно будує обєкт нерухомості у вигляді магазину-складу в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, який без введення в експлуатацію використовує.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2010 року порушено провадження у справі №8/114-10 та призначено розгляд останньої на 01.10.2010 року.

01.10.2010 року Прокурор та Позивач в судове засідання не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 21.09.2010 року не виконали. В судове засідання зявився представник Відповідача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 21.09.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 01.10.2010 року розгляд справи відкладено на 15.10.2010 року.

15.10.2010 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач, які частково виконали вимоги ухвали суду від 01.10.2010 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 01.10.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалою суду від 15.10.2010 року розгляд справи відкладено на 21.10.2010 року.

21.10.2010 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач, які частково виконали вимоги ухвали суду від 15.10.2010 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 15.10.2010 року, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Ухвалою суду від 21.10.2010 року розгляд справи відкладено на 02.11.2010 року.

02.11.2010 року в судове засідання зявився Прокурор, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання не зявився повідомивши суд про неможливість направити в судове засідання свого представника, вимог ухвали суду від 21.10.2010 року не виконав. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 21.10.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи мотивуючи останнє тим, що наявні у справі письмові докази Позивача у вигляді акту перевірки і протоколу про адміністративні правопорушення підробленні через те, що у графах із зазначенням особи Відповідача у вказаних документах Позивача підписи виконанні не Відповідачем, а іншою невідомою особою. Ухвалою суду від 02.11.2010 року клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено з одночасним зупиненням провадження у справі в звязку з тим, що із наданих представником Відповідача документів, які містять вільні зразки підпису Відповідача, візуально видно, що підпис Відповідача із підписами, що виконанні в графах із зазначенням прізвища Відповідача в документах Позивача, не співпадають та за жодною ознакою не схожі між собою. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Ухвалою суду від 02.11.2010 року на сторони та Прокурора покладено обовязки надати на вимогу експерта оригінали наявних у справі документів, зокрема Прокурора зобовязано надати для проведення експертизи оригінал акта позапланової перевірки, проведеної 19.10.2009 року.

04.04.2011 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду Київської області повернулись матеріали справи №8/114-10 без висновку експерта в звязку з неможливістю проведення останньої через невиконання прокурором Обухівського району Київської області та Позивачем вимог експерта про надання для дослідження експертом оригіналу акту проведення 19.10.2009 року позапланової перевірки.

Провадження у справі поновлено 14.04.2011 року та призначено до розгляду на 28.04.2011 року.

28.04.2011 року в судове засідання Прокурор, Позивач, Відповідач не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи належним чином, вимог ухвали суду від 14.04.2011 року не виконали. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.04.2011 року.

Згідно із вимогами ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора, Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

прокуратурою Обухівського району Київської області із залученням спеціалістів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено перевірку щодо додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, вимог містобудівного законодавства при будівництві і експлуатації обєкту нерухомості у вигляді магазину-складу в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1.

Предметом позову є зобовязання Відповідача зупинити самочинне будівництво з послідуючою зупинкою експлуатації споруди у вигляді магазину-складу в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, яка з позиції Позивача самочинно збудована Відповідачем і в експлуатацію не вводилась.

У ході вищевказаної перевірки, проведеної органами прокуратури, встановлено, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до вимог ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарський кодекс України у ст. 7 передбачає, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: - розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; - розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Закон України «Про основи містобудування»в ч.ч. 1, 2 ст. 16 передбачає, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Згідно із вимогами ст. 2 Закону України «Про планування та забудову територій», основними завданнями планування і забудови територій є урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій, визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, природоохоронних та інших територій і об'єктів.

Одночасно, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про планування та забудову територій», врахування державних інтересів під час планування і забудови територій здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за забудовою.

Закон України «Про планування та забудову територій»у ст. 20 передбачає, що нормативне регулювання забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів і правил забудови. Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Відповідно до вимог ст. 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється. Сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей об'єкт.

Відповідно до вимог ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Закон України «Про планування та забудову територій»у ст. 23 передбачає, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Обухівський прокурор Київської області за наслідками вказаної перевірки прийшов до висновку про те, що самочинне будівництво з послідуючою експлуатацією Відповідачем вищезазначеного обєкту нерухомості здійснюється в порушення вимог ст.ст. 2, 23, 24, 29, 30-1 «Про планування та забудову територій»та ст.ст. 5, 16, 22 Закон України «Про основи містобудування»без розробки і затвердження проектної документації, без отримання дозволу на будівництво та без введення цього обєкту нерухомості в експлуатацію.

На підставі матеріалів справи та пояснень учасників провадження судом в ході розгляду справи встановлено, що зазначений висновок Обухівського прокурора щодо наслідків зазначеної перевірки, яка проведена із залученням спеціалістів державного архітектурно-будівельного контролю, викладений в його позовній заяві, не відповідає дійсності через те, що даний висновок про здійснення Відповідачем самочинного будівництва обєкта нерухомості з послідуючою його експлуатацією без введення в експлуатацію зроблений у звязку з тим, що Прокурор та Позивач проводили цю перевірку без виїзду на місцезнаходження обєкту нерухомості, без виклику Відповідача, без витребування у державних та комунальних підприємств та організацій відомостей з копіями підтверджуючих документів щодо наявності у Відповідача права власності або права користування на земельну ділянку, на якій з позиції Прокурора та Позивача Відповідач здійснював самочинне будівництво, і без витребування відомостей з копіями підтверджуючих документів щодо введення в експлуатацію обєкта нерухомості, який з позиції Прокурора та Позивача в експлуатацію не вводився, при наявності у Позивача таких документів.

Даний висновок суду підтверджений наданими суду Позивачем наступними документами, копії яких долучені до матеріалів справи, у вигляді:

-державний акт серії ЯБ за № 150574 на право власності на земельну ділянку, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1, в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області, який видано 30.08.2004 року на імя ОСОБА_1;

-рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 14.03.2008 року, яким Відповідачу надавався дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1, в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області;

-державний акт серії Р2 за №361648 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1988 га, по АДРЕСА_1, в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області, який видано 16.09.2003 року на імя ОСОБА_1;

-рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.09.2000 року за №89/ІІ, яким Відповідачу надано дозвіл на добудову до торгового павільону по АДРЕСА_1 в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області приміщення по продажу господарських товарів та будівельних матеріалів;

-рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 24.09.1998 року, яким Відповідачу надано дозвіл на будівництво торгового павільйону по АДРЕСА_1;

-ескізний проект на споруду Відповідача по АДРЕСА_1, який погоджений та затверджений на початку 2000 року органами архітектури і місцевого самоврядування;

-рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 року за №47/50, яким Відповідачу надано дозвіл на розміщення по АДРЕСА_1, в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області обєкту торгівлі;

-акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом обєкта до експлуатації: торговий павільйон підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 згідно якого 29.03.2000 року державна технічна комісія оглянувши 28.03.2000 року торговий павільйон Відповідача прийшла до висновку, що останній відповідає всім нормативам та стандартам, зокрема будівельним, пожежним та санітарним, в звязку з чим прийнятий в експлуатацію. Згідно цього акту в роботі комісії приймав участь представник Позивача, згідно висновку якого жодного порушення при будівництві не допущено.;

-акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом обєкта до експлуатації: добудова приміщення до торгового павільйону ПП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 згідно якого 12.03.2001 року державна технічна комісія оглянувши 12.03.2001 року добудоване приміщення до торгового павільйону Відповідача прийшла до висновку, що останнє відповідає всім нормативам та стандартам, зокрема будівельним, пожежним та санітарним, в звязку з чим прийняте в експлуатацію. Згідно цього акту в роботі комісії приймав участь представник Позивача, згідно висновку якого жодного порушення при будівництві не допущено.;

-інвентаризаційна справа щодо магазину по вул. Лісова, 192/1, в с. Романків Обухівського району Київської області, згідно якої технічний паспорт БТІ №192/1 від 10.08.2009 року виготовлявся та стосується виключно магазину по вул. Лісова, 192/1, в с. Романків;

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.08.2009 року за № 23560406, згідно якого за Відповідачем зареєстровано право власності на магазин по вул. Лісова, 192/1, в с. Романків Обухівського району Київської області, з приводу якого виготовлявся технічний паспорт БТІ №192/1 від 10.08.2009 року, на який іде посилання в акті позапланової перевірки, яка проведена 19.10.2009 року Прокурором із залученням Позивача з приводу законності будівництва та експлуатації по АДРЕСА_1, в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області Відповідачем нежитлової споруди.

Прокурор та Позивач в судових засіданнях не змогли пояснити суду здійснення перевірки без дослідження вищевказаних документів та без витребування додаткових відомостей у Відповідача, бюро технічної інвентаризації і органів держкомзему.

Прокурор і Позивач в ході розгляду справи не надали суду доказів сплати Відповідачем адміністративного штрафу або його примусового виконання органами державної виконавчої служби на виконання постанови від 17.12.2009 року за № 3258 по справі про адміністративне правопорушення щодо Відповідача за ч. 3 ст. 96 КУпАП. Відповідач наявність такої справи про адміністративне правопорушення заперечував та повідомив суду, що Позивачем протокол по справі про адміністративне правопорушення від 17.12.2009 року за №175 не складався та адміністративна справа за таким проколом щодо Відповідача не розглядалась. Позивач та Прокурор з приводу такої позиції Відповідача ухились від дачі пояснень та не змогли пояснити візуальну повну відмінність підпису із зазначенням прізвища Відповідача в графах протоколу про адміністративне правопорушення, постанови від 17.12.2009 року за № 3258, акті позапланової перевірки, яка проведена 19.10.2009 року Прокурором із залученням Позивача, від вільних зразків підпису Відповідача, які наявні в різних за змістом та періодами створення документах, що наданні Відповідачем для проведення судової почеркознавчої експертизи. Наявність свого підпису у акті позапланової перевірки, постанові та протоколі Відповідач заперечував та повідомив суду, що такі документи ним не підписувались надавши при цьому суду значну кількість документів з вільними зразками власного підпису, порівнянням яких встановлено, що в наданих Позивачем та Прокурором копіях документів підпис в графах із зазначенням прізвища Відповідача взагалі не схожий за жодною ознакою на підписи, які міститься в оригіналах документах із вільними зразками підпису Відповідача, що наданні суду Відповідачем для проведення почеркознавчої експертизи.

Призначена судом судова почеркознавча експертиза не проведена внаслідок того, що Прокурор не надав на вимогу судового експерта оригінал акту позапланової перевірки, копію якого Прокурор додав до позову в якості письмового доказу, що свідчить про те, що даний акт позапланової перевірки складався без фактичного проведення самої перевірки, без Відповідача та без виклику Відповідача для проведення такої перевірки. У звязку з цим акт позапланової перевірки, копія якого Прокурором долучена до позову в якості письмового доказу, визнається судом неналежним доказом та недопустимим доказом. Судом звертається увага на те, що під час розгляду справи Прокурор та Позивач не намагались доводити суду достовірність та справжність акту позапланової перевірки, яка проведена 19.10.2009 року Прокурором із залученням Позивача. Крім того, доказом того, що акт позапланової перевірки складався без фактичного проведення самої перевірки, без Відповідача та без виклику Відповідача для проведення такої перевірки, є посилання в акті на технічний паспорт БТІ №192/1 від 10.08.2009 року, який взагалі не стосується обєкт нерухомості у вигляді магазину-складу Відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що будівництво з послідуючим введенням в експлуатацію Відповідачем обєкт нерухомості у вигляді магазину-складу за адресою: АДРЕСА_1, здійснено у 1998-2001 роках повністю законно з врахуванням державних та громадських інтересів та інтересів користувачів будівель, які розташовані поруч із збудованою будівлею.

Судом береться до уваги, що у 1998-2001 роках чинне законодавство України не передбачало такої категорії містобудівного документа, як сертифікат відповідності.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані повністю та заперечувались Відповідачем. Відповідачем подано суду докази законного будівництва з послідуючим введенням в експлуатацію обєкта нерухомості у вигляді магазину-складу за адресою: АДРЕСА_1.

На момент судового засідання Відповідачем подано документи, які підтверджують введення в експлуатацію законно збудованого обєкта нерухомості у вигляді магазину-складу за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про його відповідність будівельним нормам та стандартам.

Судом встановлено наступне: 1) відсутність підстав для зупинення будівництва магазину-складу, в звязку з тим, що будівництво магазину-складу завершено ще у 2001 році та на цей час не здійснюється; 2) магазин-склад за адресою: АДРЕСА_1, не являється самочинним будівництвом, в звязку з тим, що у 2000-2001 роках офіційно прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією; 3) відсутні підстави для зупинення експлуатації споруди магазину-складу за адресою: АДРЕСА_1, через те, що дана споруда офіційно вводилась в експлуатацію.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги викладене, суд вважає доведеним Відповідачем належними та допустимими доказами спростування посилання Позивача на те, що Відповідач грубо порушив вимоги ст.ст. 2, 23, 24, 29, 30-1 «Про планування та забудову територій», ст.ст. 2, 5, 10, 14 Закону України «Про пожежну безпеку»та ст.ст. 5, 16, 22 Закон України «Про основи містобудування», внаслідок того, що будівництво здійснювалось законно з розробленою проектною документацією з наступною експлуатацією нежитлової будівлі після її офіційного введення в експлуатацію державною приймальною комісією, в звязку з чим в задоволенні позовних вимог прокурора слід відмовити у повному обсязі.

Відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доведено суду те, що його будівництво з послідуючою експлуатацією обєкта нерухомості у вигляді магазину-складу за адресою: АДРЕСА_1, відповідає будівельним нормам та стандартам і не порушує громадські та державні інтереси в галузі будівництва і пожежної безпеки.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що надані Прокурором та Позивачем копії документів є неналежними та недопустимими письмовими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України в звязку з тим, що Прокурор та Позивач не змогли довести суду їх достовірність та оригінальність і від такого доведення ухилялись. Проте, наданні Відповідачем у справі документи визнаються судом належними письмовими доказами відповідності будівництва Відповідачем з послідуючою експлуатацією після офіційного введення в експлуатацію вищевказаного обєкту нерухомості державним і громадським інтересам, вимогам будівельних норм і стандартів, які спрямовані на забезпечення безпеки громадян та гарантування прав інших осіб.

Відповідач просить при розподілі судових витрат покласти на Прокурора та Позивача господарські витрати у вигляді витрат по оплаті послуг адвоката, передбаченої договором від 30.09.2010 року за №47/2010, у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Договір від 30.09.2010 року за №47/2010 у п. 4.2. передбачає, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок Виконавця.

В ході розгляду справи суд неодноразово витребовував у Відповідача та його адвоката первинні бухгалтерські документі, які б свідчили, що саме Відповідач здійснював витрату власних коштів у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката на підставі платіжного доручення чи банківської квитанції (виписки) або їх видачі на підставі виключно видаткового касового ордера. Однак адвокат та Відповідач жодного разу не виконали цієї вимоги суду та не надали суду доказів того, що саме Відповідач витрачав на оплату послуг адвоката 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) на виконання умов Договору від 30.09.2010 року за №47/2010. Наданий адвокатом прибутковий касовий ордер від 30.09.2010 року за №3, в якому наявне зазначення про прийняття коштів у Відповідача, не може бути належним і допустимим доказом здійснення саме Відповідачем витрат на оплату послуг адвоката. Одночасно судом встановлено, вказаний прибутковий касовий ордер від 30.09.2010 року за №3 не відповідає умовам п.4.2. Договору від 30.09.2010 року за №47/2010, яким передбачено, що оплата послуг адвоката може здійснюватись виключно шляхом перерахування Відповідачем коштів на розрахунковий рахунок адвоката. Також, суд приходить до висновку, що вартість послуг адвоката, який взяв участь лише в декількох судових засіданнях, у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) є неспіврозмірно завищеною в порівнянні з затратами часу адвоката і обсягом виконаної останнім роботи. У звязку з цим суд приходить до висновку, що вартість послуг адвоката Відповідача є не співрозмірною з обсягом та складністю виконаної останнім роботи та Відповідачем не доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів оплати послуг адвоката у відповідності з вимогами п.4.2. Договору від 30.09.2010 року за №47/2010.

Відповідно до вимог п.п.6.6., 10, 12, Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року за N 02-5/78, приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські витрати, від сплати яких позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати господарських витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання зупинити самочинне будівництво з послідуючою зупинкою експлуатації споруди, відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.