Постанова № 15929719, 25.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

25.05.11 Справа № 5015/660/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІОР ", м. Львів, без номера від 18.04.11р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2011р.

у справі № 5015/660/11, суддя Пазичев В.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АНТІОР ", м. Львів

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Дрогобич

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників

від Позивача: не зявились;

від Відповідача: не зявились.

Розпорядженням в.о.голови суду від 24.05.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., які перебувають у відпустці, введено суддів Гнатюк Г.М. та Якімець Г.Г.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2011р. у справі № 5015/660/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю " АНТІОР " задоволено частково. Визнано недійсним договір № 1/5 оренди нерухомого майна від 05.03.2008 року, укладений між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “АНТІОР” на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_2, І/к НОМЕР_1, свідоцтво № НОМЕР_2 від 24.11.2003 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТІОР”(79000, м. Львів, вул. Листопадна, 16, ЄДРПОУ 22379170 р/р 26009053875062 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”м. Львів МФО 325321) 85 (вісімдесят пять ) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТІОР” (79000, м. Львів, вул. Листопадна, 16, ЄДРПОУ 22379170 р/р 26009053875062 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”м. Львів МФО 325321) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. недоплаченого державного мита за вимогу немайнового характеру.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, мотивоване тим, зокрема, що відповідачем не доведено того, що він, відповідно до ст. 761 ЦК України, є власником або уповноваженою особою на укладання договору оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, вимога позивача про визнання недійсним правочину є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення. Разом з тим, позивач не подав належних та допустимих доказів того, що він належним чином, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України, повідомив відповідача про необхідність здійснення ремонту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. Тому, з врахуванням п. 8.1.4. та п.9.5. Договору оренди та на підставі ч.1 і ч.5 ст.778 ЦК України, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат, понесених на поточний ремонт покрівлі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ “АНТІОР” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить 5015/660/11 скасувати в частині відмови в застосуванні наслідків недійсності правочину щодо відшкодування витрат, понесених позивачем за проведення ремонту покрівлі обєкта оренди і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що відповідно до п.п.5.1.3., 5.1.4., 5.1.5. Договору, до обов'язків Орендодавця входить забезпечення Орендареві можливості терміново, власними силами, усувати наслідки аварій та пошкодження, якщо вони виникли не з вини Орендаря, своєчасно здійснювати поточний ремонт Об'єкта оренди, а, згідно п.п.8.1., 7.2. Договору, передбачено обов'язок Орендаря не допускати псування або пошкодження Об'єкта оренди, з цією метою, вживаючи необхідні заходи для забезпечення схоронності Обєкта оренди. Таким чином, як зазначає скаржник, розпочавши використання Обєкта оренди, він виявив недоліки, що потребували усунення, а тому провів поточний ремонт покрівлі.

На думку скаржника, питання ремонту речі, переданої у найм прямо регулюється ст.776 ЦК України, згідно якої поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, а капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. При цьому, на думку скаржника, отримання Орендарем в Орендодавця будь-якого дозволу на проведення ремонтних робіт або погодження кошторису ремонтних робіт ні законом, ні умовами договору не передбачено.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони участі представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 06.05.2011 року участь уповноважених представників сторін в судовому засіданні була визначена на власний розсуд, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 05.03.2008 року між сторонами у справі було укладено договір №1/5 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

5 березня 2008 року між сторонами підписано Акт прийому-передачі об'єкта оренди, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Дрогобич, вул. Б.Хмельницького, 39.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу вимог ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Оскільки передача майна у найм є проявом повноваження з розпорядження ним, то необхідною передумовою укладення договору найму є наявність у наймодавця права розпорядження таким майном.

Згідно зі ст.ст. 658, 203 ЦК України, правом розпорядження, в тому числі й відчуження права користування, належить власникові.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Комунального підприємства "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 3560 від 19.11.2010 року, об'єкт оренди по договору №1/5 не належить орендодавцю, а право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький Тарний комбінат", Спільним підприємством "Дрогобицький Тарний комбінат", Товариством з обмеженою відповідальністю "Металоімпекс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Дані про реєстрацію права власності в Єдиному реєстрі прав власності нерухомого майна за вказаною адресою за ОСОБА_1 відсутні.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, як правомірно встановлено судом першої інстанції, вимога позивача про визнання недійсним правочину, є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення, оскільки відповідачем у встановленому законом порядку не доведено того, що він, відповідно до ст. 761 ЦК України, є власником або уповноваженою особою на укладення договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо тверджень позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні решти позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 2.3. Договору оренди в Акті передачі приймання приміщення вказується технічний стан обєкта оренди на момент передачі його в оренду.

Згідно п. 3.14. Договору оренди сторони домовилися, що переобладнання, реконструкція, технічне переоснащення, а також інші покращення обєкта оренди проведені орендарем відшкодовуються йому за рахунок орендної плати.

Згідно п. 8.1.4. Договору оренди орендар має право здійснювати переобладнання, реконструкцію, технічне переозброєння, а також інші покращення обєкта оренди для ведення нормальної господарської діяльності у відповідності з вимогами ДБН України, з дозволу орендодавця та при наявності погодження органів місцевої влади.

Згідно п. 9.4. Договору оренди, якщо поліпшення речі зроблено за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування обєктом оренди.

Згідно п. 9.5. Договору оренди, якщо орендар без згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для обєкта оренди, він не має права на відшкодування їх вартості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач за власний рахунок здійснив ремонт даху будинку по АДРЕСА_1 на загальну суму 63 575, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи договором підряду від 11.03.2008 року та Актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року. Оплата за вказаним договором підтверджується виписками з банку про перевід коштів на рахунок підрядника.

В той час, позивач не подав належних та допустимих доказів того, що він відповідно до умов договору повідомив відповідача про необхідність здійснення ремонту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Згідно ч.5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АНТІОР»в частині відшкодування відповідачем витрат, понесених на поточний ремонт покрівлі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі та спростовували висновки суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2011р. у справі № 5015/660/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Якімець Г.Г.