Рішення № 15928278, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/268-37/14716.05.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Простягнення 115406,89 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. дов. № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.11 р.

ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_3 дов. № 155/1/23-26 від 11.01.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення 104882,59 грн. основного боргу, 5459,01 грн. пені, 4074,36 грн. інфляційної складової боргу та 990,73 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8752 від 24.04.03 р.

Ухвалою суду від 07.06.10 р. порушено провадження у справі № 52/268 та призначено її розгляд на 07.07.10 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.10 р. у справі № 52/268 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено повністю, стягнено із Товариства з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»104882,59 грн. основного боргу, 4074,36 грн. інфляційної складової боргу, 990,73 грн. 3% річних, 5459,01 грн. пені, 1154,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 р. у справі № 52/268 апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація»було залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. без змін, а матеріали справи № 52/268 було повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.11 р. у справі 52/268 було повернуто касаційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація», а матеріали справи № 52/268 було повернуто Господарському суду м. Києва.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. було видано наказ № 52/268 від 14.02.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.11 р. у справі № 52/268 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»було задоволено; рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 р. у справі № 52/268 скасовано, а матеріали справи № 52/268 було передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 52/268 передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 26.04.11 р. було прийнято справу № 52/268 суддею Гавриловською І.О. до свого провадження; присвоєно справі № 52/268-37/147; призначено розгляд справи № 52/268-37/147 на 11.05.11 р.; зобовязано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 14.04.11 р. № 52/268; зобовязано позивача надати довідку-витяг з ЄДРПОУ про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

10.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.05.11 р. представник позивача надав суду розрахунок заборгованості, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.05.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 11.05.11 р. до 16.05.11 р. о 11:55 год.; зобовязав: позивача надати суду довідку про надходження коштів; відповідача оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.05.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду розрахунок основного боргу, який було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.05.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору та оригінали документів, які були витребувані судом.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №153-8752 від 24.04.03 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 153-8752 від 24.04.03 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 153-8752 від 24.04.03 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця, подання звіту в РВТ № 1 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 153-8752 від 24.04.03 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 153-8752 від 24.04.03 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221-05-43, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 690334 від 01.11.05 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з січня 2008 р. до березня 2010 р., а також пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у звязку з чим станом на 01.05.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 104882,59 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення 104882,59 грн. основного боргу, 5459,01 грн. пені, 4074,36 грн. інфляційної складової боргу та 990,73 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8752 від 24.04.03 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.10 р. у справі № 52/268 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено повністю, стягнено із Товариства з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»104882,59 грн. основного боргу, 4074,36 грн. інфляційної складової боргу, 990,73 грн. 3% річних, 5459,01 грн. пені, 1154,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 р. у справі № 52/268 апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація»було залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. без змін, а матеріали справи № 52/268 було повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.11 р. у справі 52/268 було повернуто касаційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація», а матеріали справи № 52/268 було повернуто Господарському суду м. Києва.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. було видано наказ № 52/268 від 14.02.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.11 р. у справі № 52/268 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»було задоволено; рішення Господарського суду м. Києва № 52/268 від 08.09.10 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 р. у справі № 52/268 скасовано, а матеріали справи № 52/268 було передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Враховуючи вказівки, наведені в постанові Вищого господарського суду України від 14.04.11 р. у справі № 52/268-37/147, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не в повному обсязі.

Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 та № 1663 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., №№ 127, 128 від 05.02.09 р.

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р. (а.с.99-100), про що було вказано в постанові Вищого господарського суду України від 14.04.11 р. у справі № 52/268.

За таких обставин представник позивача у судовому засіданні 11.05.11 р. надав суду розрахунок заборгованості КП «Київжитлоспецексплуатація»за спожиту згідно з договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього теплову енергію, у відповідності до якої станом на 01.05.10 р. основний борг відповідача становить 70679,35 грн., інфляційна складова боргу 2068,98 грн., три проценти річних 542,72 грн., пеня 4588,72 грн.

Відповідач 10.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надав суду письмові пояснення, згідно з якими визнав заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за спірний період.

У судовому засіданні 16.05.11 р. представник позивача надав суду розрахунок основного боргу за теплову енергію за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього станом на 01.02.11 р., з якої вбачається, що КП «Київжитлоспецексплуатація»сплатило 07.10.10 р. 18000,00 грн. та 25.10.10 р. 15000,00 грн. заборгованості за теплову енергію за даним договором.

Оскільки, частина основного боргу в розмірі 33000,00 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 37679,35 грн. основного боргу, а відповідач визнав заборгованість за договором 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за період з 01.11.09 р. до 01.05.10 р., то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього у розмірі 37679,35 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2068,98 грн. інфляційної складової боргу та 542,72 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за період з 01.12.09 р. до 01.05.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за період з 01.12.09 р. до 01.05.10 р. станом на 01.05.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 2068,98 грн. інфляційної складової боргу та 542,72 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4588,72 грн. пені за порушення грошового зобовязання за договором № 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за період з 01.02.10 р. до 01.05.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 7. додатку № 4 до договору 153-8752 від 24.04.03 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня неналежне виконання грошового зобовязання за договором 153-8752 від 24.04.03 р. та додатками до нього за період з 01.02.10 р. до 01.05.10 р. становить 4588,72 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 37 679 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят девять) грн. 35 коп. основного боргу, 4 588 (чотири тисячі пятсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. пені, 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 542 (пятсот сорок дві) грн. 72 коп. трьох річних процентів, 1 154 (одна тисяча сто пятдесят чотири) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 33000,00 грн. основного боргу припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяГавриловська І.О.

Повний текст складено 20.05.11 р.