Рішення № 15928121, 27.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/18827.05.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс",

м. Київ

доВідкритого акціонерного товариство "Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА", м. Київ

провідшкодування збитків 3 972,06 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_2. пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про страхове відшкодування та стягнення 3 972,06 грн. збитків в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.05.2011р.

В судовому засіданні 26.05.2011р. було оголошено перерву до 27.05.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення в обґрунтування заявлених вимог , зокрема , щодо стягнення пені.

Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому визнав позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування та заперечив проти вимог щодо стягнення пені.

В судовому засіданні 27.05.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2008 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3 як страхувальником, був укладений Договір страхування транспортних засобів у формі Полісу 106 К№ 24792 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).

20 листопада 2009 року в м. Києві на бул. Т.Шевченка мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Громадянка Борис Наталія Геннадіївна, керуючи автомобілем "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом здійснила зіткнення з застрахованим автомобілем.

Відповідно до Довідки ДАІ ГУМВС України в м. Києві від 20.11.2009р. застрахований автомобіль отримав такі механічні пошкодження: вм'ятини та подряпини лівого заднього крила, подряпини лівої частини заднього бампера.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року (справа № 3-15091/09) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вищевказаної ДТП, склала 4196,40 грн., що підтверджується нарядом замовленням № Шо-К-0014 від 12.01.2010р., фіскальним чеком № 0139 від 13.01.2010р.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, яке страховик виплатив у результаті пошкодження застрахованого автомобіля відповідно до умов Договору страхування складається з: 4 196,40 - 0,00 (безумовна франшиза не вираховується (п.16.5. Полісу 106 К№ 24792 від 10.12.2008р.) та дорівнює зазначену суму .

На підставі заяви страхувальника про подію з застрахованим автомобілем, заяви на виплату страхового відшкодування, сформованого страхових актів № 3645/09/50/ТР25/00/2 від 22.12.2009р., № 3645/09/50/ТР25/00/3 від 29.01.2010р., страховик на виконання умов Договору виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 4196, 40 грн., що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_3., видатковим касовим ордером № 364 від 08.02.2010р.

Згідно звіту № 133/09 від 01.12.2009р., матеріальний збиток, завданий страхувальнику в результаті вказаної вище ДТП, склав 4188,11 грн.

Винна особа у вчиненні вищевказаної ДТП застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5920195.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.12.1. ст. 12 закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ВС/5920195 передбачено ліміт відповідальності відповідача у розмірі 25 500 грн., при цьому розмір франшизи становить 510 грн.

Таким чином, страхове відшкодування, що має бути сплачено відповідачем на користь позивача обліковується наведеними доказами т а посвідчується розрахунком до позову і складає - 4 188,11-510 = 3 678,11 грн.

Позивач 08.06.2010 року звернувся до відповідача з претензією № 2801 про добровільне відшкодування шкоди, проте відшкодування збитків здійснено не було.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 293,95 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди сторін щодо права на застосування неустойки, яка могла бути укладеною між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Окрім того, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені відсутні і в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач оспорив наведений розрахунок та по суті частково визнав позовні вимоги, а саме, у розмірі 3 678,11 грн.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7 В, код ЄДРПОУ 19411125), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 3678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 11 коп., 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 31 травня 2011 року.