Рішення № 15928042, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/16423.05.11 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ НОКС"

про відшкодування шкоди 1 223,40 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від прокуратури

Від позивачаВолік О.Л. –представник

Монолій Є.А. –представник, Бікус Ю.Ф. - представник

Відповідач не з’явилися У судовому засіданні 23.05.2011 за згодою присутніх представників сторонін (прокурора та позивачів) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТ НОКС"шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 1223,40 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2011 порушено провадження у справі № 44/164 розгляд справи призначено на 21.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011р. відкладено розгляд справи на 05.04.2011р.

05.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2011р. призначено розгляд справи на 23.05.2011р.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В результаті проведення перевірки законності розміщення та обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» (далі - відповідач) кафе «Родес», прокуратурою Шевченківського району міста Києва встановлено, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 0,01 га за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в на території парку «НИВКИ»для розміщення та експлуатації літнього майданчику.

20 березня1976 року рішенням виконкому Київської міської ради № 363 з метою збереження насаджень садово-паркового мистецтва штучного та природного походження, а також цінних колекцій та одиноких дерев екзотів, створено парк «Нивки» (західна частина), який є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення, підлягає комплексній охороні та використання територій якого здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб.

Згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд»парк «Нивки»відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду України, який охороняється як надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною, а згідно ст.ст. 43, 112, 150 Земельного кодексу України територія парку «Нивки»по пр-т. Перемоги, 82-84 в м. Києві відноситься до земель природно-заповідного фонду, є особливо цінною землею та відноситься до земель охоронної зони.

Факт використання відповідачем вище вказаної земельної ділянки підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1510/24 від 05.08.2010р., виданим управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право на земельну ділянку є державний акт або договір оренди.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначено поняття «самовільне зайняття земельної ділянки»- будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Окрім того, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів" Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

Пунктом "а" ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель належать здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель та зазначено у якій саме частині, тобто визначений конкретний перелік питань, які належать до компетенції даних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Відповідно до 2.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963" шкода, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді.

Пункт 2.4. вказаного нормативного акту встановлює, що кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності у межах та за межами населених пунктів, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розподіляються відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України та Закону України про державний бюджет України на відповідний рік.

Позивач надав суду розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства. Відповідно до вказаного розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1223,40 грн.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави ,в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ НОКС" (03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-В, код ЄДРПОУ 25588559) в доход державного бюджету (р/р № 3311733170001 УДК в Шевченківському районі УГУДКУ у м. Києві, код платежу 240621000, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 1223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 40 коп. –шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ НОКС" (03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-В, код ЄДРПОУ 25588559) в доход державного бюджету 102 (сто дві) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 30.05.2011р.