Рішення № 15927922, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/15323.05.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково-виробнича фірма "Славутич"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюрекон"

про 1 242 785,25 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаСолодаренко М. А. - представник

Від відповідача В’язовська Ю.М. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково-виробнича фірма "Славутич" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюрекон" заборгованості у розмірі 1 242 785,25 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2011 порушено провадження у справі № 44/153 розгляд справи призначено на 21.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011р. відкладено розгляд справи на 05.04.2011р.

05.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2011р. розгляд справи призначено на 23.05.2011р.

Представник позивач у судовому засіданні надав пояснення по суті справи та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з частковим розрахунком відповідача.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, подав відзив на позовну заяву та визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          09 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково-виробнича фірма "Славутич" - постачальник (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюрекон" –покупець (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 14/4 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач –прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 3.4. договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку, виставленого позивачем. Повний розрахунок за поставлений товар відбувається на підставі рахунку в обумовлені сторонами строки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № СВ-0000267 від 07.04.2008р.; № СВ-0000350 від 01.05.2008р. на загальну суму 2956235,89 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 1753450,64 грн. Частина боргу у розмірі 53001,36 грн. зарахована між позивачем та відповідачем шляхом укладення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 1149783,89 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обв’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1149783,89 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач визнав існуючу заборгованість, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 12428,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюрекон" (04070, м. Київ, вул. Хорива, 33, кв. 2, код ЄДРПОУ 35442256) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева науково-виробнича фірма "Славутич" (04071, м. Київ, пров. Електриків, 19, код ЄДРПОУ 16474317) 1149783 (один мільйон сто сорок дев’ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 89 коп. –основного боргу, 12428 (дванадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 89 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк