Ухвала суду № 15927871, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10.05.11№ 05-5- 12 / 5433

Суддя , розглянувши

позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Взлет" в особі генерального директора Парфьонова В.М.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Взлет-Прем"єр" ,

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини з підстав викладених нижче.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (далі —ГПК) встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 р. (далі —Національний стандарт), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Проте, додані до позовної заяви вих. б/н від 05.05.2011 р. копії доказів, не відповідають зазначеним вище вимогам.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку.

Відповідно до п. 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" із змінами та доповненнями визначено, що державне мито сплачується за місцем розгляду документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, тобто згідно листа ДПА у м. Києві № 46/9/17-107 від 26.04.2002 р., державне мито зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства АР Крим, областях, міста Києві та Севастополі за місцем знаходження господарських судів.

У зв’язку із знаходженням господарського суду міста Києва у Шевченківському районі м. Києва державне мито з позовних заяв у справах, що розглядаються цим судом, повинно зараховуватись до Державного бюджету України на рахунок, відкритий відділенню Державного казначейства України у Шевченківському районі р-ні м. Києва.

Листом від 09.02.2007 р. № 61-08/1189 на адресу господарського суду м. Києва Головне Управління Державного казначейства України у м. Києві повідомило реквізити рахунку для зарахування державного мита, що справляється з позовних заяв, що подаються до вищевказаного суду:

- одержувач : УДК у Шевченківському районі м. Києва;

- код ЗКПО - 26077968;

- банк одержувача : ГУ Державного казначейства України у м. Києві, МФО 820019;

- рахунок № 31110095700011;

- код платежу за бюджетною класифікацією - 22090200, символ звітності - 095.

Проте в платіжному дорученні № 965 від 29.04.2011 р., доданому до позовної заяви вих. б/н від 05.05.2011 р. зазначені інші реквізити.

Керуючись п. 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення допущених порушень, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.

Суддя                                                                                           Л.В. Прокопенко