Рішення № 15927661, 31.05.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р.

Справа № 5004/843/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро", с. Велике Сокальського району Львівської області

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Ковельмолоко", м. Ковель

про стягнення 114075 грн. 41 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Муха В.П. –директор

від відповідача: не з’явились

В судовому засіданні 30.05.2011р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з необхідністю підготовки позивачем та подання суду для розгляду розрахунків суми основної заборгованості та збільшених сум збитків від інфляції і трьох процентів річних, а також здійснення стороною доплати суми державного мита було оголошено перерву до 30.05.2011р. до 14 год. 00 хв.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Галичхутро" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Ковельмолоко" 113309,54 грн., в тому числі 89031,88 грн. заборгованості по оплаті відпущених на виконання умов укладених між сторонами договорів купівлі-продажу від 01.06.2009р. у період з червня по грудень місяць 2009 року товарно-матеріальних цінностей (молока), 7550,85 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (за період прострочки платежів з 01.11.2009р. по 29.04.2010р.), 13023,88 грн. суми збитків від інфляції за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р., а також 3702,93 грн. трьох процентів річних за період з 01.11.2009р. по 19.04.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалою від 16.04.2011р. у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду та заявленим ВАТ "Ковельмолоко" клопотанням розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 30.05.2011р. представником позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України було заявлене клопотання про збільшення пред’явлених до відповідача позовних вимог. Надавши при цьому суду витребувані документи, уточнені розрахунки суми основної заборгованості, пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних, а також платіжні документи в підтвердження доплати державного мита, позивачем було заявлене клопотання про стягнення з відповідача 114075,41 грн., в тому числі 89031,88 грн. основної заборгованості, 7550,85 грн. пені, а також збільшених сум інфляційних 13599,48 грн. (за період з 16.11.2009р. по 30.04.2011р.) та 3893,20 грн. трьох процентів річних за період з 15.11.2009р. по 30.05.2011р.

Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв’язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 114075,41 грн.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 16.05.2011р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання ВАТ "Ковельмолоко" не направило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 30.05.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Разом з цим у зданій 27 травня 2011 року в канцелярію суду заяві від 24.05.2011р. №270 (а.с. 40-41) ВАТ "Ковельмолоко" заявило клопотання щодо розстрочення судом суми заборгованості в розмірі 89031,88 грн. терміном на один рік починаючи з червня місяця 2011 року рівними частинами шляхом сплати щомісячно до 30 числа кожного місяця, а також клопотання відносно відмови позивачу у позові в частині стягнення з ВАТ "Ковельмолоко" 7550,85 грн. пені, 13023,88 грн. суми інфляційних нарахувань а також 3702,93 грн. трьох процентів річних.

В обґрунтування клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду відповідачем здійснюється посилання на ті обставини, що ВАТ "Ковельмолоко" є молокопереробним підприємством, яке у зв’язку з нестабільною ситуацією на ринку молокопереробного комплексу є збитковим, останнім часом товариство не в змозі задовольнити потреби своїх працівників, які на сьогоднішній день отримують мінімальну заробітну плату. Товариство змушене шукати різні шляхи і можливості, щоб залишити спеціалістів, які працюють уже не один рік. Збільшення процентів по банківських кредитах, оплата податків та різного виду збори до бюджету, тощо, не дають можливості стабільно працювати, товариство має намір добровільно здійснювати погашення суми боргу, проте несприятлива фінансова ситуація, що пов’язана тимчасовими збитками у господарській діяльності, ускладнює таке виконання. Без розстрочення суми заборгованості, з накладенням в подальшому арешту на рахунки або майно підприємства, заблокує господарську діяльність ВАТ "Ковельмолоко", що може призвести до повного невиконання зобов’язань перед кредиторами і в подальшому до банкрутства товариства.

Заява ВАТ "Ковельмолоко" щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог останнього щодо стягнення сум пені, інфляційних та процентів річних відповідачем не була обґрунтована жодним доказом та посиланнями на ті чи інші обставини.

Присутній в судовому засіданні директор ТзОВ "Галичхутро" з приводу клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Галичхутро", с. Велике Сокальського району Львівської області (товаровиробник) та відкритим акціонерним товариством "Ковельмолоко", м. Ковель (покупець) було укладено договори купівлі-продажу (з додатковою угодою №1 від 01.06.2009р. та протоколами від 01.07.2009р., від 01.08.2009р., від 01.09.2009р., від 01.10.2009р., від 01.11.2009р. та від 16.11.2009р.) – а.с. 10-22, у відповідності до умов котрих товариство "Галичхутро" зобов’язувалось передати у власність товариству "Ковельмолоко" товарно-матеріальні цінності (молоко коров’яче) у визначених між сторонами об’ємах, а останнє – прийняти зазначені товарно-матеріальні цінності та оплатити їх на умовах зазначених договорів.

Пунктами 5.1 договорів купівлі-продажу від 01.06.2009р. сторонами було визначено, що покупець проводить розрахунки з товаровиробником шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника або видачі готівки з каси покупця протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, оплата проводиться в українській національній валюті – гривні.

На виконання умов укладених між сторонами угод ТзОВ "Галичхутро" у період з 01.06.2009р. по 31.12.2009р. згідно приймальних квитанцій (а.с. 23-29) від 30.06.2009р. №1338, від 31.07.2009р. №1724, від 31.08.2009р. №1986, від 30.09.2009р. №2298, від 31.10.2009р. №2622, від 30.11.2009р. №3012, від 31.12.2009р. №3338 передало, а ВАТ "Ковельмолоко" отримало, що підтверджується підписами відповідальних осіб товариства та відтисками печаток ВАТ "Ковельмолоко" на квитанціях, товарно-матеріальних цінностей – молока коров’ячого на загальну суму 275014,55 грн.

Судом встановлено, що враховуючи положення укладених між сторонами договорів купівлі-продажу від 01.06.2009р., наявний факт відпуску товариством "Галичхутро" молока товариству "Ковельмолоко", останнє було зобов’язане впродовж 15 банківських днів з моменту отримання товару здійснити його оплату.

Проте відкрите акціонерне товариство "Ковельмолоко" взяті на себе згідно договорів від 01.06.2009р. зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодами) не виконало, вартість останнього не оплатило у зв’язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувало товариству "Галичхутро" 89031,88 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущеного молока 275014,55 грн. за мінусом проведених оплат в розмірі 185982,67 грн. (докази оплати – банківські виписки про рух коштів на рахунку – а.с. 43-57)

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори купівлі-продажу предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, відпуск позивачем на виконання їх умов відповідачу товарів, отримання молока відкритим акціонерним товариством "Ковельмолоко" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 89031,88 грн.

Сума заборгованості 89031,88 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому судом було взято до уваги й те, що у кожній приймальній квитанції про передачу молока позивачем відповідачу, котрі належним чином скріплювались підписами відповідальних осіб та відтисками печатки ВАТ "Ковельмолоко", зазначались розміри попередніх поставок молока (за попередній місяць), проведені розрахунки за молоко та наявна заборгованість відповідача за попередній період.

Одночасно з цим пунктами 6.3 договорів від 01.06.2009р. сторонами було визначено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 6.3 договорів від 01.06.2009р. встановили, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Договори від 01.06.2009р. недійсними чи зміненими, зокрема, в частині пунктів 6.3, не визнавались. Відповідач зобов’язання щодо повернення здійсненої попередньої оплати не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.

Разом з цим розглянувши позовну вимогу ТзОВ "Галичхутро" щодо стягнення з ВАТ "Ковельмолоко" пені в розмірі 7550,85 грн. нарахованої за період прострочки платежів з листопада місяця 2009 року по квітень місяць 2010 року, суд вважає, що остання не підлягає задоволення, зокрема, з підстав пропуску позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом в цій частині вимог скорочених строків позовної давності.

При цьому судом було взято до уваги й те, що у заяві ВАТ "Ковельмолоко" від 24.05.2011р. №270 відповідачем було заявлене відповідне клопотання щодо відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення суми пені.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду уточненими розрахунками та прийнятим судом клопотання про збільшення пред’явлених позовних вимог (а.с. 58-61) позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 13599,48 грн. суми збитків від інфляції за період прострочки платежів з 16.11.2009р. по 30.04.2011р., а також 3893,20 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 15.11.2009р. по 30.05.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення збільшених сум інфляційних збитків та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що понесло ТзОВ "Галичхутро", слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок відкритого акціонерного товариства "Ковельмолоко" пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду рівними частинами строком на один рік, а також заперечення представника позивача з цього приводу, суд вважає, що останнє не підлягає до відповідного задоволення. Викладене пов’язане з тими обставинами, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про розстрочку виконання рішення зобов’язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, такі як збитковість діяльності товариства у зв’язку з нестабільною ситуацією на ринку молокопереробного комплексу, збільшення процентів по банківських кредитах, оплата податків та різного виду збори до бюджету, несприятлива фінансова ситуація ВАТ "Ковельмолоко", що пов’язана тимчасовими збитками у господарській діяльності останнього не є виключними та мають вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб’єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість та невиконання ним своїх договірних зобов’язань має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Скрутне фінансове становище, збитковість діяльності у зв’язку з нестабільною ситуацією на ринку молокопереробного комплексу, збільшення процентів по кредитах та інші засвідчені відповідачем обставини не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому суд виходив також і з тих обставин, що заявляючи відповідне клопотання відповідачем до заяви не було додано жодного доказу в обґрунтування та підтвердження тих чи інших обставин.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 258, 267, 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ковельмолоко" (м. Ковель, вул. Ватутіна, 114, код ЄДРПОУ 00444636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галичхутро" (с. Велике Сокальського району Львівської області, код ЄДРПОУ 30124284) 89031,88 грн. заборгованості, 13599,48 грн. збитків від інфляції та 3893,20 грн. трьох процентів річних, а всього 106524,56 грн., 1065,24 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 220,38 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

31.05.11