Постанова № 15927313, 05.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/312/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

позивача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

28.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Теплицький молокозавод»звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 року позов задоволено. Визнано дії Гайсинської МДПІ протиправними. Скасовано податкові повідомлення рішення №№0000242301/0, 0000252301/0 від 21.12.2010 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням Гайсинська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 10.03.2011 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача, судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не в повній мірі встановлено обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд не взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи № 2195 від 25.11.2009 року, яким встановлено що підписи які стоять на первинних документах ТОВ «Окрент»не належать посадовим особам даного підприємства, а виконані внаслідок їх підроблення. Крім того, відповідачем надано суду пояснення посадових осіб ТОВ «Окрент», які вказують що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мали, а підприємство було зареєстроване на їх імя за винагороду. Також у сторін за угодами відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання, перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи та документи на зберігання товару, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. Окрім того, відповідач вважає такими що не відповідають дійсності висновки суду про наявність ветеринарних свідоцтв. Також невірним вважає висновки що лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів є підставою для не включення до складу валових витрат та податкового кредиту.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її вимоги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки у судове засідання. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 196 КАС України, а також те, що участь представника позивача у судовому засіданні не визнавалась судом обовязковою, а неявка останнього не перешкоджає провадженню у справі суд ухвалив здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 10.03.2011 підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом І інстанції, ТОВ “Теплицький молокозавод”, зареєстроване як юридична особа Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 07.08.2003 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 146713. Товариство перебуває на обліку як платник податків у Теплицькому районному відділенні Гайсинської МДПІ (а.с.68).

Гайсинською МДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ “Теплицький молокозавод” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Окрент»та ТОВ «Лорна» за період з 01.10.2007 р. 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт №891/2301/32545979 від 15.12.2010 року (а.с.20-63).

Перевіркою встановлені наступні порушення ТОВ «Теплицький молокозавод»:

- п.п.5.3.9 п.5.3, 5.9 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1734994 грн., в тому числі : за 4-ий квартал 2007 року на 433308 грн.; за 1-ий квартал 2008 року на 421875 грн.; за 2-ий квартал 2008 року на 92904 грн.; за 3-ий квартал 2008 року на 594989 грн.; за 4-ий квартал 2008 року на 191918 грн., в результаті чого завищене відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 91 105 грн., у тому числі за 4-ий квартал 2008 року в сумі 91105 грн.;

- п.п.7.2.4 п.7.2 , п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що виразились у заниженні суми, що підлягає сплаті до бюджету, на 1406218 грн. за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року.

На підставі даного акту перевірки, Гайсинською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення :

№ 0000242301/0 від 21.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 3469988 грн., з яких основний платіж 1734994 грн., штрафні санкції 1734994 грн.;

№ 0000252301/0 від 21.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2109327 грн., з яких основний платіж 1406218 грн., штрафні санкції 703109 грн.

Відповідно до акту перевірки, порушення полягають у віднесенні до складу валових витрат 7031088 грн. за період починаючи з 4 кварталу 2007 року 3 квартал 2008 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у вказаному періоді на суму 1734994 грн., а також безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 14062218 грн., за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року. Податковий орган дійшов висновку, що підстав для цього у позивача не було, оскільки як витрати так і податковий кредит не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки судом встановлено наступні обставини:

- 28.09.2007 року між ТОВ «Окрент»та позивачем укладено господарський договір поставки №9-17 (а.с.73-74). Згідно з п.1.1. якого, постачальник зобовязується поставити у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із п.2.1 та п.2.2 договору, місце поставки склад покупця: Вінницька область, смт. Теплик, вул. І.Франка, 28. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною;

- 28.09.2007 року між позивачем та ТОВ «Окрент»укладено договір №30/09-05, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець зобовязується прийняти до сплати вартість молочної продукції, ціна, асортимент, кількість товару визначається в накладній, що виписується на кожну партію товару. Згідно із п.6.2 договору, товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по факту прийому товару уповноваженим представником покупця на складі продавця за підписанням видаткових накладних (а.с.71-72).

За результатами виконання зазначених договорів було оформлено податкові та видаткові накладні, які є первинними документами, і надані позивачем суду в якості доказів у справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так суд І інстанції надаючи оцінку податковим та видатковим накладним позивача встановив, що вони мають всі необхідні реквізити для прийняття ТОВ «Теплицький молокозавод»товарів і здійснення оплати за ці товари, і відповідно для віднесення витрат по таким операціям до валових витрат та є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд І інстанції дійшов висновку про реальність поставки товарів за зазначеними угодами, що підтверджується первинними документами - видатковими та податковими накладними, що знаходяться у матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками погодитись не може, з огляду на таке.

Позивач оскаржуючи податкові повідомлення рішення податкового органу надає копії пакету документів на підтвердження факту договірних відносин з ТОВ «Окрент», зокрема: договору № 30/09/5 від 28.09.2007 року; договору поставки № 9-17 від 28.09.2007 року, доповнення до даного договору; акт взаємозвірки заборгованості по даним договорам; накладні № 8-293 від 29.08.2009 року, № 8-61 від 06.08.2008 року, № 7-165 від 16.07.2008 року, №7-23 від 02.07.2008 року , № 6-25 від 02.06.2008 року, № 5-21 від 02.05.2008 року, № 4-21 від 01.04.2008 року, № 3-32 від 03.03.2008 року, № 2-48 від 04.02.2008 року, податкові накладні № 8-293 від 29.08.2008 року, № 8-61 від 06.08.2008 року, № 7-165 від 16.07.2008 року, №7-23 від 02.07.2008 року, № 6-25 від 02.06.2008 року, № 5-21 від 02.05.2008 року, № 4-21 від 01.04.2008 року, № 3-32 від 03.03.2008 року, № 2-48 від 04.02.2008 року, рахунок-фактуру № 8-293 від 29.08.2008 року, акт звірки взаємної заборгованості по договору № 9-17 від 28.09.2008 року, видаткові накладні тощо.

Оригінали цих документів в рамках кримінальної справи №10420033 були вилучені, а згодом надані на проведення судово-почеркознавчої експертизи.

За результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок № 2195 від 26.11.2009 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 в накладній № 8-293 від 29.08.2009 року , що розташований в графі «Відвантажив», в податковій накладній № 8-293 від 29.08.2008 року, що розташований в графі «підпис особи, яка склала податкову накладну», в рахунку фактурі № 8-293 від 29.08.2008 року, що розташований в графі «Постачальник», в доповненні до договору № 9-17 від 28.09.2008 року, в акті звірки взаємної заборгованості по договору № 9-17 від 28.09.2008 року, в накладних № 8-61 від 06.08.2008 року, № 7-165 від 16.07.2008 року, №7-23 від 02.07.2008 року , № 6-25 від 02.06.2008 року, № 5-21 від 02.05.2008 року, № 4-21 від 01.04.2008 року, № 3-32 від 03.03.2008 року, № 2-48 від 04.02.2008 року що розташовані в графі «Директор»та «Відпустив», в податкових накладних № 8-61 від 06.08.2008 року, № 7-165 від 16.07.2008 року, №7-23 від 02.07.2008 року, № 6-25 від 02.06.2008 року, № 5-21 від 02.05.2008 року, № 4-21 від 01.04.2008 року, № 3-32 від 03.03.2008 року, № 2-48 від 04.02.2008 року, що розташований в графі «підпис особи, яка склала податкову накладну», в доповненні до договору № 9-17 від 28.09.2007 року та договору № 30/09-5 від 28.09.2007 року , в акті звірки взаємних розрахунків від 30.06.2008 року, виконано не самою ОСОБА_4, а іншою особою.

Суд І інстанції з посиланням на те, що вказаний висновок експертизи не призначений в рамках адміністративної справи, не відніс цей доказ до предмету доказування та взагалі не прийняв його до уваги.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок судово-почеркознавчої експертизи має пряме відношення до предмету доказування, оскільки досліджувались первинні документи, на предмет їх дійсності. Вказані документи були використані позивачем для визначення податкових зобовязань.

Крім того, судово-почеркознавча експертиза призначена та проведена в рамках кримінальної справи, як це визначають норми Кримінально-процесуального кодексу України, а тому вказаний доказ здобутий у порядку визначеному законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Таким чином цей доказ безпідставно не був прийнятий до уваги судом І інстанції.

Це саме стосується протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 08.04.2008 року, яка давала покази про те, що не має жодного відношення до господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Окрент». При цьому свідок ОСОБА_4 була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, перед дачею цих доказів.

Не приймаючи до уваги вказані докази суд І інстанції зазначив, що ці докази будуть оцінені судом під час прийняття рішення у кримінальній справі №10420033, порушеній відносно посадових осіб ТОВ «Теплицький молокозавод»за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, яка на момент розгляду цієї справи не передана до суду, відповідно у ній відсутнє рішення, що набрало б законної сили, і яке б беззаперечно встановило наведені позивачем факти, зокрема, факти щодо підроблення підписів контрагента на первинних документах.

Такий висновок суду І інстанції є хибним, оскільки як висновок експертизи так і протокол допиту свідка є належними та допустимими доказами у даній справі, вони підлягають врахуванню та оцінці на рівні з іншими доказами у справі.

Крім того, судом І інстанції безпідставно не взято до уваги інформаційну довідку № 2945/07/23-1008 від 05.03.2010 року. ДПІ у Соломянському районі м. Києва на запит відповідача. Так, відповідно до вищезазначеної довідки ТОВ «Окрент»відсутній за місцезнаходженням; на момент видачі довідки підприємство перебувало на обліку у ДПІ у Соломянському районі м. Києва; директором підприємства являється ОСОБА_4; головним бухгалтером ОСОБА_5

Натомість суд І інстанції прийнято до уваги, лист директора ТОВ «Окрент»ОСОБА_4, адресований директору ТОВ «Теплицький молокозавод»Сокур В.П., як доказ, що спростовує твердження відповідача та свідчить про протилежне, зокрема, про те, що договори між підприємствами укладалися, звітність до податкових органів подавалася, а ведення господарської діяльності здійснювалося нею самостійно, право розпоряджання круглою печаткою підприємства жодній особі не передавалося. Разом із тим, ОСОБА_4 зазначила, що не приймала участі у почеркознавчих експертизах, які стосуються діяльності підприємства. А тому, суд І інстанції критично оцінив доводи відповідача та не взяв їх до уваги.

Оцінюючи лист ТОВ «Окрент», який знаходиться в матеріалах справи на аркуші 70, суд апеляційної інстанції встановив, що даний лист не містить вихідного номера, дати та підписаний від імені директора ТОВ «Окрент»ОСОБА_4, однак достовірність її підпису встановити неможливо. Зазначене не дає можливості встановити належність та допустимість даного доказу та інформації що міститься в ньому, а тому у відповідності до ст. 70 КАС України цей доказ не приймається судом апеляційної інстанції до уваги.

Також хибними є висновки суду І інстанції щодо наявності у позивача належним чином оформлених накладних.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять особистого підпису особи, яка в них вказана, а тому не можуть бути взяті до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Суд І інстанції надав оцінку податковим та видатковим накладним позивача та встановив, що вони мають всі необхідні реквізити для прийняття ТОВ «Теплицький молокозавод»товарів і здійснення оплати за ці товари, і відповідно для віднесення витрат по таким операціям до валових витрат, що вказує на реальність поставки товару.

З таким висновком не можливо погодитись, оскільки наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, формування валових витрат, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків суми бюджетного відшкодування, є обовязковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, зважаючи також на наявність інших доказів, які свідчать про те, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Окрім того, на безтоварність господарської операцій також вказує те, що відсутні докази транспортування, зберігання товару, що був предметом вищевказаних договорів, який до того складав значні обсяги та потребував спеціальних умов зберігання.

Слід також звернути увагу на те, що позивач вказує на укладення з ТОВ "Окрент" договору поставки № 9-17 від 28.09.2007 року. У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. З аналізу норм цивільного законодавства що регулює правовідносини які виникають з договорів поставки, видно, що особливістю даного договору є те, що право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання даного товару від постачальника (перевізника). Зазначене положення міститься також і в п.п. 2.2 договору поставки № 9-17 від 28.09.2007 року який передбачає, що право власності у ТОВ "Теплицький молокозавод" на поставлений товар переходить до нього в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною.

Таким чином вказаний договір є реальним, тобто передбачає обов'язкову передачу речі - без передачі речі угода жодного зобов'язання не породжує і юридичного значення не має.

Позивач на підтвердження факту отримання товару за даним договором надає накладні, податкові накладні, які відповідно до висновку експертизи, не містять підпису директора ТОВ "Окрент" ОСОБА_4 Будь-яких інших доказів на підтвердження факту отримання товару позивачем не надано.

Окрім того, відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568) перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Судом І інстанції не надано належно оцінки доводам податкового органу про безтоварність операцій, на що вказує відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших доказів.

Проте, це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності доказів отримання як позивачем так і його контрагентом ветеринарних свідоцтв.

Відповідно до листа першого заступника голови начальника УПМ ДПА у Вінницькій області Дремлюги В.М. № 4238/7/26-3103 від 24.02.2010 року управління ветеринарної медицини Вінницької області не надавало ветеринарних документів (свідоцтва форми № 2) на сухе знежирене молоко нібито отримане ТОВ «Теплицький молокозавод»від ТОВ «Окрент» (а.с.195).

Вказані обставини підтверджуються також актом відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів ГУ МВС України у Вінницькій області № 000002 від 17.02.2010 року та поясненнями лікаря ветеринарної медицини Теплицької районної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_6 від 17.02.2010 року, 22.02.2010 року (а.с.191, 192, 194 ).

Відповідно до листа Головного управління ветеринарної медицини у м. Києві № 124 від 23.02.2010 року ТОВ «Окрент»не знаходиться на обліку в Обєднанні ветеринарної медицини в м. Києві, державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на них не здійснюється , ветеринарні свідоцтва на продукцію не видавались (а.с.190).

Таким чином вказані докази підтверджують відсутність як у ТОВ «Окрент»так і в ТОВ «Теплицький молокозавод»ветеринарних свідоцтв на продукцію вказану в договорах № 30/09/5 від 28.09.2007 року, № 9-17 від 28.09.2007 року.

Таким чином, сукупність вищевказаних доказів, а саме, висновку почеркознавчої експертизи № 2195 від 26.11.2009 року, протоколів допитів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, відсутність ветеринарних свідоцтв, товарно-транспортних накладних та будь яких інших документів що вказували б на фактичне виконання договорів, зокрема транспортування, зберігання, з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного, відсутність транспортних засобів для перевезення товару, а також документів, що відображали б витрати на перевезення, матеріально-відповідальних осіб за зберігання та транспортування даного товару, який до того вказаний у великих партіях, свідчать про безтоварність цих операцій, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, у позивача відсутні правові підстави для віднесення до складу валових витрат 7031088 грн. за період з 4 кварталу 2007 року -3 квартал 2008 року.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини позивач не мав правових підстав для віднесення до податкового кредиту суми 1406218 грн. за період з жовтня 2007 року серпень 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом І інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, в звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 000242301/0, 0000252301/0 від 21.12.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "10" травня 2011 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.