Ухвала суду № 159137, 08.08.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №7362 Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко В.В.

Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА Іменем України

8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Іванові В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 8 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Петровського районного суду міста Донецька від 8 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відповідач відшкодовує спричинення моральної шкоди, якщо факт спричинення такої шкоди підтверджений висновком МСЕК. Але надані позивачем медичні документи не підтверджують факту спричинення йому моральної шкоди. Відділення Фонду призначило і виплатило позивачу одноразову допомогу і щомісячні платежі; оплачує медикаментозне і санаторно-курортне лікування позивача. Тому відповідач вважає, що повністю відшкодував позивачу шкоду, спричинену професійними захворюваннями. Суд не обґрунтував розмір суми, яку стягнув на користь позивача у відшкодування моральної шкоди і не навів розрахунку цієї суми. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди, але суд не врахував це при ухваленні рішення. Позивач не надав, передбачених ст..57 ЦПК України належних доказів (а.с.41-42).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 8 червня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 23 тисячі гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості і при виконанні трудових обов'язків придбав професійні захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології та вібраційну хворобу, які були виявлені 2 вересня 2002 року. МСЕК 18 вересня 2002 року вперше встановила позивачу у зв'язку з вказаними професійними захворюваннями стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40%, а 29 жовтня 2003 року - 50% безстроково і 3 групу інвалідності. У зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійних захворювань позивачу спричинена моральна шкода, яка обумовлена моральними і фізичними стражданнями позивача з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи суму у відшкодування позивачу моральної шкоди, суд прийняв до уваги, що з 1 січня 2006 року мінімальний розмір заробітної плати складає 350 грн.; врахував глибину моральних і фізичних страждань позивача, ступінь втрати позивачем професійної працездатності, принципи розумності і справедливості (а.с.39-40).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійними захворюваннями: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології та вібраційна хвороба позивачу вперше МСЕК була встановлена 18 вересня 2002 року у розмірах відповідно 30% та 10%, за сукупністю - 40%; а повторно - 29 жовтня 2003 року у розмірі відповідно 35% і 15%, за сукупністю - 50% безстроково і третю групу інвалідності (а.с.19-24). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі: вперше за сукупністю двох професійних захворювань - 40%, а повторно - 50% безстроково. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі с будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, га інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих. позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.8-18), акти розслідування професійних захворювань від 2 вересня 2002 року (а.с. 19, 20), довідки МСЕК від 18 вересня 2002 року (а.с.21, 22) та від 29 жовтня 2003 року (а.с.23-24), виписки із історії хвороби позивача (а.с.25-32), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійними захворюваннями, у зв'язку з якими 18 вересня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності за сукупністю двох професійних захворювань, а 29 жовтня 2003 року - 50% безстроково і третю групу інвалідності.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат, оплати медикаментозного і санаторно-курортного лікування позивача не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат, оплата медикаментозного і санаторно-куротного лікування позивача і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 18 вересня 2002 року.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував вимоги законодавства, глибину моральних і фізичних страждань позивача з приводу ушкодження здоров'я, ступень втрати позивачем професійної працездатності, а також принципи розумності і справедливості. Сукупність цих обставин, а також звільнення позивача з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України через стан здоров'я, працездатний вік позивача дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 23 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України. апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 8 червня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРПОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.