Постанова № 15909637, 18.04.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2270/3997/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМихайлова О.О.

при секретаріМельничук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартнік" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222301 та № 0000232301 від 09.03.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бартнік» (далі ТОВ «Бартнік») звернулось до суду із адміністративним позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ізяславська МДПІ), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000222301 та № 0000232301 від 09.03.2011 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 09.03.2011 року на підставі акту перевірки №70/2301/23829801 від 22.02.2011р. Ізяславською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0000222301 та № 0000232301, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80136 грн., в т.ч. штрафних санкцій у розмірі 20034 грн., та податку на додану вартість у розмірі 60230 грн., в т.ч. штрафних санкцій 15058 грн.

Позивач вважає, що приймаючи повідомлення-рішення №0000222301, відповідач хибно дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано включено до складу валових витрат виробництва кошти, які було сплачено контрагентам за передпродажні та рекламні (маркетингові та мерчандайзингові) послуги по просуванню своєї продукції на ринку.

В акті перевірки зроблено посилання на те, що представлені документальній перевірці документи щодо передпродажних, маркетингових та мерчандайзингових послуг не підтверджують факту отримання вказаних послуг ТОВ «Бартнік» та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю.

Проте, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, що включають будь-які заходи рекламного характеру направлені на просування товару на ринок, до яких, зокрема, відносять, маркетингові та мерчандайзингові послуги, що надаються супермаркетами та роздрібними мережами.

Мерчандайзингові послуги це різновид маркетингу, який направлений на просування продукції в роздрібних торгових мережах, та включає в себе комплекс заходів по правильному розміщенню товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу. Мерчандайзингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, оскільки спрямовані на збільшення обсягів продажів товару.

Таким чином, позивач вважає, що вартість сплачених ним коштів на мерчандайзингові послуги підлягає включенню до складу валових витрат.

Щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість в частині отриманих від контрагентів маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг, то позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з придбавання маркетингових послуг, послуг по організації просування товарів, послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультативних послуг, послуг по стимулюванню попиту, послуг підтримки документообігу, послуг по оформленню асортиментного переліку товарів, що фактично здійснювались в межах господарської діяльності підприємства без порушення вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представники позивача підтвердили зазначені у позовній заяві обставини, підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснили, що висновки акту податкового органу грунтуються на вимогах законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних причин.

Працівниками податкового органу проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Бартнік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №70/2301/23829801 від 22.02.2011р. За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000222301 та № 0000232301, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80136 грн., в т.ч. штрафних санкцій у розмірі 20034 грн., та податку на додану вартість у розмірі 60230 грн., в т.ч. штрафних санкцій 15058 грн.

ТОВ «Бартнік» являється суб'єктом господарювання, основним предметом систематичної діяльності якого є торгівля медом.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктом 7.4.1 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (станом на момент виникнення спірних відносин), передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5 ст.5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Твердження відповідача, що понесені ТОВ «Бартнік» витрати на передпродажні, маркетингові та мерчандайзингові послуги не належать до складу валових витрат оскільки не пов'язані із господарською діяльністю позивача, суд вважає необґрунтованим та безпідставним. Як встановлено судом основною діяльністю ТОВ «Бартнік» є оптова торгівля медом, мета якого полягає в тому, щоб кінцевий покупець споживав саме його продукцію, а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції; викликати інтерес споживача до неї шляхом бездоганного зовнішнього вигляду, високої якості та смаку зазначеної продукції; підтримувати зацікавленість та прихильність споживача до неї.

Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу. Оскільки, позивач не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що його контрагенти - ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», ТОВ «Болден», ТОВ «Вестер Україна», ТОВ «Експансія», ТОВ «Караван Чернівці», ТОВ «Караван Житомир», ТОВ «Караван» в особі Дніпропетровської філії №1, ТОВ «Кайлас-2006», ЗАТ «КСейдінг», ТОВ «Локомотив 2005», ТОВ «Холдінг-Лінде», ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта», ТОВ «Сайприс», ТОВ «Сільпо-55», ВАТ «Будинок Торгівлі «Південний буг», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Ріал-Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Фоззі-Порт», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Форвард-2007», ДП «Ф.Формула», ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ДП «Мережа-Трейд», ПП «Реарді», ТОВ «Алоіс Карго» мають матеріальну базу та фактичні можливості у допомозі ТОВ «Бартнік» досягти поставленої мети шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції на своїх торгівельних площах, позивачем були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг.

Зазначеними договорами обумовлено надання покупцями позивача послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, послуг по додатковому розміщенню продукції ТОВ «Бартнік» в торговельних площах контрагентів.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Вказане свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є оптова та роздрібна торгівля медом. Таким чином придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, яким здійснюється поставка продукції товарів ТОВ «Бартнік», безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Суд також вважає невірною позицію відповідача щодо підтвердження передпродажних, маркетингових та мерчандайзингових послуг неналежно оформленими первинними документами.

Абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу, інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги.

Позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт, що містять всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг ТОВ «Бартнік». У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих ТОВ «Бартнік» послуг із його господарською діяльністю.

Таким чином, підписані акти приймання-передачі послуг, є достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, господарська діяльність здійснюється на основі вільного вибору і на свій власний ризик, і лише має на меті отримання прибутку, а відповідно господарська діяльність не завжди призводить до позитивного результату та до отримання прибутку.

Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» не містять жодних посилань на залежність права платника податку на податковий кредит від позитивного результату використання отриманих послуг платником у власній господарській діяльності.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень, послуги, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат ТОВ «Бартнік», відсутні. Крім того, п.5.11 ст.5 цього Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначенні в Законі.

У відповідності до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, законодавство не пов'язує право підприємства з віднесення витрат до складу валових від наявності права власності на товар у такого підприємства на момент проведення передпродажних та рекламних заходів відносно відповідних товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бартнік» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартнік" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції №0000222301 та № 0000232301 від 09.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року

СуддяО.О. Михайлов