Постанова № 15909470, 16.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 2-а-4169/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Югстралтранс»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

В серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Югстралтранс» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, уточненим заявою від 22.12.2010р., в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі – ДПІ, відповідач) №0001752301/3 від 28.04.2010р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007р. на 10000 грн., за червень 2008 р. на 53500 грн., за липень 2008р. на 21875 грн., за серпень 2008р. на 5568 грн., за вересень 2008р. на 13443 грн., а всього на загальну суму 104386 грн., а також донараховані зобов’язання з ПДВ на суму 5099 грн. – за основним платежем та 2549,50 грн. – за штрафними санкціями.

Дане рішення винесено на підставі акту від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2007 р., червень, липень, серпень, вересень 2008 року.

За висновками акту перевірки позивачем в порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень на 10000 грн., за червень 2008 р. на 53500 грн., за липень 2008р. на 21875 грн., за серпень 2008р. на 5568 грн., за вересень 2008р. на 13443 грн.. Висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування в акті перевірки ДПІ обґрунтовує тим, що за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача не вдалося підтвердити сплату ПДВ до бюджету на загальну суму 104386 грн. такими підприємствами, як ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані», які були постачальниками в першому та другому ланцюгах поставок товарів позивачу, у зв’язку з чим ДПІ вважає, що у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування в розмірі 104386 грн..

          Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням і стверджує, що формування ним податкового кредиту та бюджетного відшкодування у вказаних періодах здійснено ним з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що всі задекларовані ним суми податкового кредиту підтверджені необхідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, а заявлені до відшкодування суми ПДВ були повністю сплачені ним у складі ціни товарів та послуг у попередніх податкових періодах. Посилання ДПІ на неможливість підтвердження сплати ПДВ до бюджету по постачальникам позивач вважає безпідставними з тих підстав, що для віднесення ПДВ, сплаченого у складі ціни товару або послуги, до податкового кредиту не передбачено умов про сплату цього ПДВ до бюджету постачальниками цих товарів (робіт, послуг).

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальникам позивача в першому та другому ланцюгах такими підприємствами, як ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані», а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником. Також ДПІ посилається на невідповідність вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» податкової накладної ТОВ «Агроконтракт» від 19.12.2006р. №12 на суму 60000 грн., у т.ч. ПДВ 10000 грн., в якій відсутні такі обов’язкові реквізити, а саме: опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (об’єм, обсяг). ДПІ вказує і на ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт переміщення товару від постачальників.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Позивач, як платник податку на додану вартість, за результатами своєї господарської діяльності заявляв до відшкодування з державного бюджету ПДВ на рахунок у банку за січень 2007 року в сумі 17391 грн., за червень 2008 року в сумі 81067 грн., за липень 2008 року в сумі 52726 грн., за серпень 2008р. в сумі 6262 грн., за вересень 2008р. в сумі 13443 грн.. Декларування вказаних сум бюджетного відшкодування підтверджено позивачем податковими деклараціями з ПДВ.

Спірним податковим повідомленням-рішенням задеклароване позивачем бюджетне відшкодування за січень 2007 року, червень, липень, серпень 2008 року зменшено частково, а за вересень 2008 року повністю. Часткове зменшення відповідачем бюджетного відшкодування свідчить про те, що відповідачем не заперечується право позивача, як платника ПДВ, отримати бюджетне відшкодування за вказані періоди, а спірним є підтвердження певних сум цього відшкодування.

Висновки податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007р., червень-вересень 2008 року детально викладені у пунктах 3, 3.1, 3.2. 3.3 та 3.4 акту перевірки від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629, і обґрунтовані неможливістю підтвердження сплати ПДВ до бюджету іншими суб’єктами господарювання - ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані». В акті також наведені посилання ДПІ відсутність в податковій накладній ТОВ «Агроконтракт» від 19.12.2006р. №12 опису реалізованого за цією накладною товару, що є порушенням абз «е» пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та виключає віднесення суми ПДВ за цією накладною до податкового кредиту. Також ДПІ вказує на ненадання позивачем за запитом ДПІ від 03.04.09р. №6047/10/23-206 видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних на товар від ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані», що за висновком ДПІ свідчить про непідтвердження позивачем факту переміщення товару від цих постачальників.

Вказані підприємства згідно акту перевірки були постачальниками позивачу товарів в першому та другому ланцюгах, а саме: ТОВ «Агроконтракт» у грудні 2008 року поставило позивачу транспортер стрічковий, погрузочну техніку, апарат сушильний на загальну суму 60000 грн. у т.ч. ПДВ 10000 грн.; ПП «Вертикаль-Юг поставило позивачу дошку обрізну у травні 2008 р. на суму 321000 грн. у т.ч. ПДВ 53500 грн., у червні 2008р. на суму 131250 грн. у т.ч. ПДВ – 21875 грн., у липні 2008р. на суму 55000 грн. у т.ч. ПДВ – 9166,67 грн., у серпні 2008р. на суму 5000 грн. у т.ч. ПДВ – 833.33 грн.; ТОВ «УН-Восток» поставило позивачу у липні 2008р. паливно-мастильні матеріали на суму 6969,89 грн. у т.ч. ПДВ – 1161,65 грн.; ПП «Асоціація Голден Компані» у серпні 2008р. поставило позивачу пиломатеріал обрізний на суму 630000 грн. у т.ч. ПДВ- 10500 грн.; ПП «Техногруп-2000» було постачальником товару ПП «Вертикаль-Юг», а ТОВ «Пекун-Плюс» було постачальником ТОВ «УН-Восток».

З акту від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629 вбачається, що перевірка відповідачем сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача проведена у відповідності до «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №350 від 18.08.2005р., шляхом направлення запитів до податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться вказані контрагенти.

На підставі отриманих від інших податкових органів відповідей, ДПІ стверджує про неможливість встановлення факту сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача з наступних причин:

- по ТОВ «Агроконтракт» - неотримання від цього підприємства відповіді на запит ДПІ, неможливість проведення зустрічної перевірки, наявність в базі даних АІС «Реєстр платників податків» відомостей про відсутність підприємства за місцезнаходження;

- по ПП «Вертикаль-Юг» - згідно бази даних АІС РПП відносно цього підприємства порушено провадження у справі про банкрутство;

- по ПП «Техногруп-2000» (прямий постачальник ПП «Вертикаль-Юг») – чисельність працюючих на цьому підприємстві 1 особа, власні основні засоби, складські та офісні приміщення, виробничі потужності відсутні;

- по ТОВ «Пекун-Плюс» (прямий постачальник ТОВ «УН-Восток») - підприємство не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих на підприємстві – 1 особа;

- по ПП «Асоціація Голден Компані» - підприємство не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих - 1 особа, власні основні засоби, складські та офісні приміщення, виробничі потужності відсутні;

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування в січені 2007р., червені-вересні 2008р. ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані», а також на невідповідності податкової накладної ТОВ «Агроконтракт» від 19.12.2006р. №12 вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та на ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів на запит ДПІ від 03.04.09р. №6047/10/23-206.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Враховуючи, що позивач є експортером пиломатеріалу за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій та копіями вантажно-митних декларацій, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача щомісячно права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача, оскільки операції з експорту товарів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ в акті перевірки посилається на невідповідність вимогам законодавства лише одної податкової накладної ТОВ «Агроконтракт» від 19.12.2006р. №12, за якими позивач відніс до податкового кредиту грудня 2006 року 10000 грн., і не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Дослідивши в судовому засіданні вказану податкову накладну ТОВ «Агроконтракт», а також інші документи по поставці товару за цією накладною – договір купівлі-продажу №34 від 01.02.06р., додаткову угоду до цього договору від 19.07.06р., накладну від 19.12.2006р. №19/12, суд встановив, що предметом цієї поставки було обладнання з навантаження пиломатеріалу, що складається з трьох складових елементів: апарат сушильний, транспортер ленточний, комплект навантажувальної техніки. Саме ці три складових елемента придбаного позивачем обладнання були відображені у спірній податковій накладній, з визначенням вартості кожного елемента з урахуванням ПДВ. ДПІ не заперечує проти факту отримання позивачем цього обладнання, його повної оплати та використання позивачем цього обладнання в своїй господарській діяльності. Докази того, що понесені позивачем витрати на придбання цього обладнання не були визнані ДПІ за результатами проведених перевірок позивача з питань правомірності формування валових витрат, відсутні.

Виходячи з досліджених документів, суд не може погодитися з твердженням ДПІ про невідповідність податкової накладної ТОВ «Агроконтракт» від 19.12.2006р. №12 вимогам Закону № 168/97, і вважає правомірним включення позивачем ПДВ за вказаною податковою накладною до складу податкового кредиту.

Суд також не приймає до уваги посилання ДПІ на ненадання позивачем за запитом ДПІ від 03.04.09р. №6047/10/23-206 видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних на товар від ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані», оскільки з листа позивача в адрес ДПІ від 16.04.09р. №48/09 вбачається, що позивач надав ДПІ усі наявні в нього документи по операціям з цими підприємствами: договори, податкові та видаткові накладні. Досліджені судом первинні документи по операціям позивача з ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані» та платіжні документи по оплаті позивачем товарів цим підприємствам свідчать про правомірність віднесення позивачем ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на поставлений цими підприємствами товар (пиломатеріал) не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту. Слід взяти до уваги, що за умовами укладених позивачем договорів з ПП «Вертикаль-Юг» та ПП «Асоціація Голден Компані» обов’язок по доставці товару на склад позивача у м.Гола Пристань покладений саме на продавців, а тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Крім того, за умовами вказаних договорів позивач здійснював 100 % передплату товару, що відповідно до пп.7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 давало позивачу всі підстави для віднесення до податкового кредиту ПДВ по цим операціям за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, платіжних доручень, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по постачальникам ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ТОВ «УН-Восток» та ПП «Асоціація Голден Компані, та правомірність формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням ПДВ по операціям з цими контрагентами за періоди, які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та суб’єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (послуги).

Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу: у ПП «Агроконтракт» в грудні 2008 р. на суму 60000 грн., у ПП «Вертикаль-Юг в травні 2008 р. на 321000 грн., в червні 2008р. на 131250 грн., в липні 2008р. на 55000 грн., в серпні 2008р. на 5000 грн., у ТОВ «УН-Восток» в липні 2008р. на 6969,89 грн., у ПП «Асоціація Голден Компані» в серпні 2008р. на 630000 грн.

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів позивача в першому та другому ланцюгах поставок позивачу товарів, то зміст цих обставин не дає суду підстав для висновку, що діяльність цих контрагентів має ознаки фіктивності, які визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України, і ці контрагенти не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

В будь-якому випадку вплив дефектів статусу контрагентів позивача на його право на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про дефекти статуту своїх постачальників в першому та другому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у першому та другому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Факт того, що податковий кредит у спірних періодах формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані суб’єктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач підтвердив той факт, що за спірні періоди до відшкодування з бюджету заявлена сума ПДВ, яка не перевищує суму цього податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп.7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі №168/97

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та визначенні бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2007р., червень, липень, серпень та вересень 2008р. свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за січень 2007р., червень, липень, серпень та вересень 2008р..

Відповідачем не надано суду доказів наявності таких обставин, які б виключали право позивача на податковий кредит.

Слід також зазначити, що зміст акту перевірки від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629 не дає суду можливість у повній мірі дослідити обґрунтованість та логічність визначення сум бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами цієї перевірки.

Так, вказуючи на неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2008р. в сумі 13443 грн., і на цю ж суму зменшуючи позивачу спірним рішенням бюджетне відшкодування за цей період, ДПІ в акті перевірки посилається на непідтвердження сплати ПДВ постачальниками ПП «Вертикаль-Юг» та ПП «Асоціація Голден Компані» на загальну суму ПДВ 11333,33 грн., тобто менше ніж було зменшено спірним рішенням. Аналогічні неузгодженості прослідковуються і між викладеними в акті перевірки обставинами і сумами зменшеного відшкодування за серпень 2008 року. В ході розгляду справи представники ДПІ не надали суду обґрунтування вказаних неузгодженостей.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001752301/3 від 28.04.2010р..

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Югстралтранс» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні №0001752301/3 від 28.04.2010р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Югстралтранс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 травня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1