Постанова № 15908913, 27.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 квітня 2011 р. № 2-а- 1100/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників: позивача Гоготова В.В., відповідача Буряківський О.В., Докуніна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова №0003181520/0 від 31.12.2010 року на суму 101301,99 грн. та №0003171520/0 від 31.12.2010 року на суму 29123,07 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновок акту перевірки про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкові зобовязання, визначені деклараціями з ПДВ за листопад, грудень 2009, січень 2010 року сплачені підприємством частково : за декларацією за листопад 2009р. № 74518 сплачено 40000,00 грн. при визначеній сумі 47752,00 грн., за декларацією за грудень 2009р. № 83088 сплачено 31292,00 грн. при визначеній сумі 50756,00 грн., за декларацією за січень 2010р. № 3828 сплачено 37396,00 грн. при визначеній сумі 40309,00 грн. Податкові зобовязання, визначені деклараціями з ПДВ за лютий травень 2010 року сплачені підприємством повністю. Податкові зобовязання за уточненими розрахунками позивачем не було сплачено. Інших платежів за вказаними деклараціями позивач не здійснював. На думку позивача, податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежів та зараховувати сплачені платежі в рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Відповідач проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки та письмові заперечення на позов, відповідно до яких, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону України №2181, платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. Активи позивача знаходяться у податковій заставі ще до прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення, таким чином, за наявності у платника податкового боргу не передбачає можливість спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав викладених у запереченні на позов та акті перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 31.12.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт за № 3490/15-02-36.

За висновками акту перевірки встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість за деклараціями листопад 2009р. № 74518, грудень 2009р. № 83088, січень 2010р. № 3828, лютий 2010р. № 6051, березень 2010р. № 15315, квітень 2010р. №22694, травень 2010р. № 25348, уточнюючого розрахунку по ПДВ за червень 2009р. № 40, листопад 2009р. № 42, жовтень 2009р. № 43, березень 2008р. № 3847, листопад 2008р. № 33330, грудень 2009р. № 33322, квітень 2009р. № 33323 на строк, що не перевищує та перевищує 90 календарних днів.

На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0003181520/0 від 31.12.2010 року та №0003171520/0 від 31.12.2010 року, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі на суму 101301,99 грн. та 29123,07грн. відповідно.

Згідно пояснень представників сторін встановлено, що на час сплати податкових зобовязань за поданими позивачем деклараціями та уточнюючими розрахунками підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності у минулих податкових періодах. В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Згідно з п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) ті інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.5 ст.139 Господарського кодексу України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно з п.1 ст.134 Господарського кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійною погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом № 2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що підприємство частково сплатило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями за листопад, грудень 2009, січень 2010 року, сплатило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями за лютий травень 2010 року, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. З довідки ТОВ «Сатп-2001» б/н від 26.04.2011 року вбачається, що позивач не здійснював інших платежів за вказаними деклараціями та уточненими розрахунками. Досліджені в судовому засіданні банківські виписки, на які посилається в акті перевірки відповідач, як підставу для погашення узгодженого податкового зобовязання містять інше призначення платежів, тобто періоди за які проводиться сплата податкового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому висновок відповідача в акті перевірки та прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях про порушення позивачем граничних строків сплати зазначеного податку не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання представника відповідача на положення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд зазначає наступне. Згідно положень п.п. 8.6.2 п.8.6 ст.8 вказаного Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0003181520/0 від 31.12.2010 року, №0003171520/0 від 31.12.2010 року такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 0003181520/0 від 31.12.2010 року на суму 101301,99 грн. та № 0003171520/0 від 31.12.2010 року на суму 29123,07грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська б. 30, код 31013004) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2011 року

Суддя Волошин Д.А.