Постанова № 15907486, 11.05.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р. Справа № 2a-1870/1678/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Солонар О.В.,

представника відповідача - Марченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/1678/11

за позовом Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Суми, в якому просить визнати протиправними та недійсними податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302306/0/18665 від 11 березня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року в розмірі 49897,00 грн., зобовязання позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні санкції у розмірі 11305,57 грн;

- № 0000322306/0/18661 про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 2770,00 грн. та штрафними санкціями 693,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року, про що складено акт перевірки. 17 березня 2011 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2011 року № 0000302306/0/18665 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень липень 2010 року в розмірі 49897 грн., зобов'язано позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 11305,57 грн.; та № 0000322306/0/18661 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за основним платежем на 2770 грн. та штрафними санкціями (штрафами) на 693 грн. Основним доводом, який викладено в акті перевірки, є те, що «за результатами перевірки встановлено нікчемний (недійсний) правочин» - договір купівлі - продажу титана диоксиду пігментного № 29-04/2010 від 29.04.2010 року на загальну суму 316000,02 грн., укладений між TOB «Оклавіка» та СДНДІ МІНДІП. Наведені доводи спростовуються хронологією реального переміщення товару, передбаченого укладеним договором та яка підтверджена первинними документами, переміщення товару повністю підтверджується первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Отримані підприємством СДНДІ Мінеральних добрив та пігментів податкові накладні від TOB "Оклавіка" не дають права на податковий кредит. Даний висновок підтверджується нормами п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими передбачено, що «Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)», в зв'язку з тим що поставка товару по даним договорам жодного разу не відбувалась, податкові накладні виписані не можуть бути підставою для збільшення податкового кредиту.

Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку (в тому числі видаткові накладні, податкові накладні, які були підписані з боку TOB "Оклавіка" були виписані лише про людське око без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично товар за даними первинними документами не поставлявся, а документи були складені з єдиною метою - надати СДНДІ Мінеральних добрив та пігментів податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит по ПДВ, що в свою чергу призвело до виникнення бюджетного відшкодування ПДВ. Це суперечить ст. 67 Конституції України, згідно якої «кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».

Враховуючи вищевикладене, податкова накладна на поставку титана діоксид пігментної марки Sum TITAN R-203 № 84 від 16.06.10р. на суму 177000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29500,00 гри.), № 85 від 18.06.10р. на суму 57200,00 (в т.ч. ПДВ 9533,33грн.), № 86 від 23.06.10р. на суму 81800,00 грн (в тч. ПДВ 13633,33 грн.) виписані TOB "Оклавіка" - складена з порушенням вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". №168/97-ВР від 03.04.1997 року, відповідно до якого „...податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту..." та не повинні включатися СДНДІ Мінеральних добрив та пігментів до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року „... податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку... " та до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, згідно якого «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)». Тобто, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ в м. Суми була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності Сумського державного науково-дослідного Інституту мінеральних добрив і пігментів (СДНДІ МІНДІП) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року, за результатами якої складено акт №772/23-620/14005076, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 16412 грн., та за липень 2010 року на суму 33489 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.27 декларації) за липень 2010 року на суму 2770 грн.; завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ за червень на суму 36255 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2011 року № 0000302306/0/18665 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень липень 2010 року в розмірі 49897 грн. , зобов'язано позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 11305,57 грн.; та № 0000322306/0/18661 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за основним платежем на 2770 грн. та штрафними санкціями (штрафами) на 693 грн.

Підставою для встановлення податковим органом перелічених вище порушень став висновок, який викладено в акті перевірки про нікчемність правочину - договіру купівлі - продажу № 29-04/2010 від 29.04.2010 року, укладеного між TOB «Оклавіка» та позивачем.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Оклавіка» та позивачем був укладений договір купівлі - продажу титана диоксиду пігментного марки SumTitan R-202,203 № 29-04/2010 від 29.04.2010 року на загальну суму 316000,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 52666,66 грн. (а.с. 7-10)

Відповідно до умов договору, дати відвантажень, обєми та фасовка товару сторони узгоджують додатково згідно письмової заявки Покупця на відвантаження. (п.1.2. договору). Товар поставляється автомобільним транспортом покупця на умовах Ex-Works м. Суми (ВАТ «Сумихімпром») (п.2 договору). Датою поставки товару вважається дата штампа складу готової продукції в наказі накладної на відпуск товару. (п.2.2. договору). Право власності на товар переходить від поставщика до покупця з моменту поставки на Ex-Works м. Суми (ВАТ «Сумихімпром») (п. 2.3. договору).

Для транспортування товару між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2010 року (а.с. 13-15), на підставі якого було оформлено заявку на перевезення вантажу двуокису титану 23.06.2010 року, адреса завантаження м. Суми. вул. Харківська, 12. (а.с 16).

Фактичне отриманні позивачем товару підтверджується листом ТОВ «Оклавіка» на адресу позивача (а.с 22), видатковою накладною (а.с 11), актом здачі приймання товару (а.с.12), пропуском та наказом-накладною (а.с 18). Транспортування товару підтверджується актом виконаних робіт (а.с 17), товарно-транспортною накладною (а.с 19) та СМR (а.с. 20-21).

Також, в підтвердження факту поставки товару, у відповідності з вимогами пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Оклавіка» було надано позивачу податкові накладні (а.с 77-80), на підставі яких позивач відніс зазначені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, ТОВ «Оклавіка» включила податок на додану вартість по зазначеними вище операціям до складу податкових зобовязань (а.с 73-74).

Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі продажу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій купівлі продажу диоксиду титану між позивачем та ТОВ «Оклавіка» мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений позивачем та ТОВ «Оклавіка» відповідає вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.

По Договорам поставки також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності позивача та платіжними дорученнями), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено диоксиду титану та підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договір між позивачем та ТОВ "Оклавіка" є дійсним.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди на території ВАТ «Сумихімпром» (факт укладання ТОВ «Оклавіка» договору зберігання диоксиду титану з ВАТ «Сумихімпром», відповідачем навіть не перевірявся, так як зустрічна перевірка ТОВ «Оклавіка» та ВАТ «Сумихімпром» щодо спірних операцій на проводилась) факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою був в подальшому реалізований нерезиденту, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договору між позивачем та ТОВ "Оклавіка" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки та прийнятих на підставі акту податкових повідомлень рішень.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені, зокрема, в судовому порядку.

Згідно статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача суб'єкта владних повноважень, статтею 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності про скасування і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

В свою чергу, згідно ч. 1,5 статті 56.18 Податкового кодексу України Платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000302306/0/18665 від 11 березня 2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартістьза червень-липень 2010 р. в розмірі 49897 грн., зобовязання позивача сплатити суму податку у розмірі 45222,26 грн. та штрафні санкції в розмірі 11305,57 грн.

Визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000322360/0/18661 від 11 березня 2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на 2770 грн. та штрафними санкціями на 693 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек

Повний текст постанови складено 16.05.2011 р.