Постанова № 15906278, 04.04.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 6878/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Нагул В.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Діоніс»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Діоніс»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року.

03.09.2010 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог за своїм адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та Головного управління державного казначейства України в Одеській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року та стягнути за рахунок кошт Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області на користь приватного підприємства «Діоніс»(код ЄДРПОУ 30810494) на поточний рахунок 26008207 в АО «Ерсте Банк»МФО 380009 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 530011 грн. 00 коп. по деклараціям за жовтень 2009 року на суму 388800, 00 грн. та за листопад 2009 року на суму 141211,00 грн., а також просив стягнути судовий збір у розмірі 1704 грн. 00 коп. (т.1, а.с.44-49).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі - Закон України №168/97-ВР, Закон) який діяв на час виникнення спірних правовідносин), подав до ДПІ декларації за жовтень та листопад 2009 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. ДПІ провело перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по цим деклараціям та склало довідки, в яких жодного порушення з боку ПП „Діоніс” не зазначено. Проте 18.05.2010 року ДПІ знов провело перевірку за цими ж питаннями та склало акт від 20.05.2010 року №43/23-310/30810494 «Про результати проведення невиїзної документальної перевірки ПП „Діоніс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень, листопад 2009 року», на підставі якого прийняте оскаржуване позивачемподаткове повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що жодної передбаченої законодавством підстави для проведення вдруге перевірки декларацій та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень, листопад 2009 року у відповідача ДПІ не існувало. Крім того, як зазначає позивач, в довідках та в акті перевірки зазначено про відсутність порушень нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ з боку ПП „Діоніс”. У підприємства наявна вся документація щодо здійснення господарських операцій, яка відповідає вимогам чинного законодавства, при цьому наявність і достовірність цих документів ДПІ не спростована в акті перевірки. Позивач зазначає, що ним дотримані всі вимоги Закону України №168/97-ВР щодо формування податкового кредиту, та він як покупець, не може нести відповідальність за порушення цього законодавства продавцем, а також можливу недостовірність відомостей, на що посилається ДПІ в акті перевірки.Таким чином, позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року протиправним, оскільки воно прийнято на підставі висновків перевірки, які не ґрунтуються на нормах права, та просить суд скасувати вказанеподаткове повідомлення-рішення.

Враховуючи, що згідно Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №209/72 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду, позивач просить винести рішення про стягнення за рахунок кошт державного бюджету України через ГУДКУ на його користь на поточний рахунок бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року на суму 388800,00 грн., за листопад 2009 року на 141211,00 грн.

Відповідач - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутністьпідстав для задоволення позову, оскільки з урахуванням відомостей отриманих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по ланцюгу постачальників ПП «Діоніс», встановлено неможливість відстеження фактичної сплати ПДВ до бюджету, тому позивачем в порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2009 року на суму 388800,00 грн., за листопад 2009 року на 141211,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та у змінах до позовної заяви.

Представник відповідача ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Представник відповідача ГУДКУ в судовому засіданні також позов не визнала та пояснила, що стягнення сум з податку на додану вартість за рахунок коштів державного бюджету України через ГУДКУ на користь позивача в даному випадку можливо лише за умовою наявності висновку податкових органів, оформленого згідно Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №209/72 від 02.07.1997 року, який оформлюється після закінчення процедури узгодження податкових зобовязань.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство „Діоніс” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.03.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №268152 серії А00 (т.1, а.с.21).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 092785, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво виноградних вин 15.93.0; вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів 01.13.0; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин 51.21.0; оптова торгівля паливом 51.51.0; оптова торгівля будівельними матеріалами -51.53.2; інші види оптової торгівлі 51.90.0 (т.1, а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з 13.06.2000 року за № 135, та зареєстрований платником ПДВ з 23.06.2000 року № свідоцтва 22299481 (т.1, а.с.14).

Судом встановлено, що позивач, за результатами своєї господарської діяльності, 18.11.2009 року надав до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в електронному вигляді декларацію за жовтень 2009 року (реєстраційний номер звіту: 9001914384) (т.1, а.с.84), довідку щодо залишку відємного значення попереднього періоду (реєстраційний номер звіту: 9001913311) (т.1, а.с.87); розшифровки в розрізі контрагентів (реєстраційний номер звіту: 9001913289) (т.1, а.с.98), розрахунок суми бюджетного відшкодування (реєстраційний номер звіту: 9001913203) (т.1, а.с.95) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка визначена у податковій декларації за жовтень 2009 року (реєстраційний номер звіту: 9001913381) (т.1, а.с.92). Також, позивачем 17.12.2009 року було надано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси декларацію за листопад 2009 року (реєстраційний номер звіту: 9002227971) (т.1, а.с.107), довідку щодо залишку відємного значення попереднього періоду (реєстраційний номер звіту: 9002228264) (т.1, а.с.110); розшифровки в розрізі контрагентів (реєстраційний номер звіту: 9002229006) (т.1, а.с.119), розрахунок суми бюджетного відшкодування (реєстраційний номер звіту: 9002228681) (т.1, а.с.113) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка визначена у податковій декларації за жовтень 2009 року (реєстраційний номер звіту: 9002228461) (т.1, а.с.116). Також, підприємством всі вищезазначені документи були подані в електронному вигляді до ДПА України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач 19.11.2011 року надав до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області декларацію за жовтень 2009 року разом із довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунком суми бюджетного відшкодування та розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.1, а.с.76-81), та надав до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області декларацію за листопад 2009 року разом із довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунком суми бюджетного відшкодування та розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.1, а.с.99-104), які були прийняті останнім 19.11.2009 року та 21.12.2009 року, що підтверджується відповідними штампами про прийняття.

Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У звязку з поданням вищевказаних декларацій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень та листопад 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ. За наслідками цих перевірок відповідачем ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були складені: довідка від 21.12.2009 року № 114/23-210/30810494 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Діоніс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в вересні 2009 року»(т.1, а.с.58-66) та довідка від 03.02.2010 року № 11/23-310/30810494 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Діоніс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в жовтні 2009 року»(т.1, а.с.67-75). Як зазначено у вказаних довідках,в результаті проведених виїзних перевірок порушень приватним підприємством „Діоніс” встановлено не було. Тобто, податковим органом фактично було підтверджено правомірність заявленого ПП «Діоніс»бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, 20.05.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена додаткова невиїзна документальна перевірка ПП «Діоніс»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в вересні 2009 року; по деклараціям за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в жовтні 2009 року.

За результатами цієї перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси був складений акт від 20.05.2010 року № 43/23-310/30810494 (т.1, а.с. 12-17), на підставі якого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292350/0 від 01.06.2010 року, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПП «Діоніс»за жовтень 2009 року по декларації від 18.11.2009 року у розмірі 388800 грн. 00 коп. та за листопад 2009 року по декларації від 17.12.2009 року у розмірі 141211 грн. 00 коп., всього у сумі 530011 грн. 00 коп. (а.с.7).

Суд вважає необґрунтованими висновки, викладені у акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.05.2010 року № 43/23-310/30810494, а отже необґрунтованим і безпідставним, та таким, що підлягає скасуванню прийняте ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000292350/0 від 01.06.2010 року з наступних підстав.

Як вже встановлено судом, видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: виробництво виноградних вин.

Також, судом встановлено, що 18.05.2009 року між ПП «Діоніс»(«Покупець») та ПП «Українська продовольча компанія ББК»(«Продавець») укладено договір купівлі-продажу № ВГ-7 (т.1, а.с.120-121). Згідно п.1.1 вказаного договору, Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити виноград урожаю 2009 року європейських сортів в асортименті. Згідно п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється автотранспортом покупця.

За наслідками виконання зазначеного договору, ПП «Українська продовольча компанія ББК»видала на імя ПП «Діоніс»податкові накладні (т.1, а.с. 122, 138, 140, 143, 146, 148, 150, 152, 155, 157, 159-161 ) та між сторонами відбулись розрахунки відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.123-131, 137, 139, 141-142, 144-145, 147, 149, 151, 153-154, 156, 158). Фактичне отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 132-136), а також наданими до суду товарно-транспортними накладними (т.1, 221-249; т.2, а.с. 1-29, 31-144).

З матеріалів справи вбачається, що всі вищеперелічені податкові накладні були внесені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних у вересні-листопаді 2009 року (т.2, а.с.145-156, 227-230).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач та його контрагент на момент здійснення зазначених господарських операцій, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8? цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку, у випадках зазначених цим Законом.

Як вбачається з акту перевірки від 20.05.2010 року № 43/23-310/30810494, у ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень 2009 року (вх. від 18.11.2009 № 9001914384), листопад 2009 року (вх. від 17.12.2009 № 9002227971) по ПП «Діоніс»були спрямовані запити на проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання за жовтень, листопад 2009 року.

Так, відповідачем ДПІ у Малиновському районі м. Одеси до ДПІ у Приморському районі м. Одеси направлено запити від 24.11.2009 року № 47912/23-211/78, 08.12.2009 року № 50315/23-211/60 та від 22.01.2010 року № 1629/23-311/60 на проведення зустрічної перевірки постачальника позивача ПП «Українська продовольча компанія ББК»щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету (т.1, а.с.168-170).

У відповідь на зазначені запити, ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом від 13.04.2010 року № 21085/23-513 надано довідку від 12.04.2010 року № 5123/23-513/573 про результати перевірки ПП «Українська продовольча компанія ББК»з питань взаємовідносин з ПП «Діоніс»за період з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року (т.1, а.с.171-180). Як зазначається у висновку вказаної довідки, перевіркою ПП «Українська продовольча компанія ББК»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ПП «Діоніс», яка мала правові відносини з платником податків, а також, зазначено, що перевіркою ПП «Українська продовольча компанія ББК»встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «Діоніс», яка мала правові відносини з платником податків (а.с.180). Водночас, у вказаній довідці зазначено, що ПП «Українська продовольча компанія ББК»є посередником, а постачальниками реалізованої продукції є: ПП «Про-Бізнессервіс Р», ПП «Торгова група Юккотрейд», ПП «Аватара Плюс», ПП «Аграрна Група «Аркадія», ПП «ТПК Агросвіт-Південь», у звязку з чим 19.04.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надано запити до ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств, та отримано відповіді від ДПІ у Приморському районі м. Одеси з яких вбачається, що станом на 21.04.2010 року провести зустрічну перевірку ПП «Торгова група Юккотрейд»неможливо, оскільки не встановлено місцезнаходження останнього; провести зустрічну перевірку ПП «Аграрна Група «Аркадія» неможливо, оскільки надано запит на встановлення їх місцезнаходження; провести зустрічну перевірку ПП «ТПК Агросвіт-Південь»неможливо, оскільки фактична адреса не встановлена; провести перевірку ПП «Про-Бізнессервіс Р»неможливо, так як останнє визнано банкрутом (т.1, а.с.181-188).

В акті перевірки від 20.05.2010 року № 43/23-310/30810494 зазначається, що з урахуванням наслідків проведення зустрічних перевірок по ПП «Діоніс»встановлено неможливість відстеження сплати ПДВ до бюджету вищевказаними підприємствами, тому ПП «Діоніс» в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищено бюджетне відшкодування по декларації за жовтень 2009 року на суму 388800 грн.00 коп., за листопад 2009 року на суму 141211 грн. 00 коп. (т.1, а.с.16).

Судом встановлено, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про те, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача суд не приймає до уваги.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не було надано суду доказів визнання нечинним або недійсним зазначеного договору № ВГ-7 від 18.05.2009 року між ПП «Діоніс»та його контрагентом ПП «Українська продовольча компанія ББК», а також того, що на момент здійснення зазначених операцій, вищезазначені підприємства ПП «Про-Бізнессервіс Р», ПП «Торгова група Юккотрейд», ПП «Аватара Плюс», ПП «Аграрна Група «Аркадія», ПП «ТПК Агросвіт-Південь»не були платниками ПДВ. Не містить таких доказів і акт перевірки від 20.05.2010 року.

Водночас, дійсність зазначеного договору № ВГ-7 від 18.05.2009 року та його виконання сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, як в довідках, так і акті перевірки від 20.05.2010 року відсутнє встановлення будь-яких порушень у веденні бухгалтерського обліку та не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Посилання у висновку акту на порушення позивачем пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР є неспроможним, оскільки зазначена норма регулює питання бюджетного відшкодування при наявності відємного значення ПДВ. Тобто, фактично підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень, листопад 2009 року на загальну суму 530011 грн. 00 коп. стала інформація, отримана від ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно вищезазначених підприємств.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм законодавства позивач правомірно відніс до свого податкового кредиту ПДВ по господарським операціям з ПП «Українська продовольча компанія ББК», в тому числі за рахунок якого у позивача виникло відємне значення ПДВ за зазначений період.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню врегульований положеннями ст.7 Закону № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 7 Закону № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), для отримання права на одержання бюджетного відшкодування необхідні наступні обставини: факт сплати суми ПДВ отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; подання податковому органу декларації, заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, як вбачається з викладеного, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

При цьому, жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Водночас, як встановлено судом та не заперечувалось ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, при перевірці контрагента позивача - ПП «Українська продовольча компанія ББК»встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «Діоніс», яка мала правові відносини з платником податків та не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Діоніс».

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними посилання ДПІ в акті перевірки на неможливість перевірки обсягів оплати ПДВ до бюджету зазначеними контрагентами позивача, як на підставу зменшення ПП бюджетного відшкодування. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту за заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. При цьому, у судовому засіданні та в своїх запереченнях податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем були виконані усі вимоги ст.7 Закону № 168/98-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), тобто, усі дії необхідні для одержання бюджетного відшкодування, а тому підстави для відмови в отриманні бюджетного відшкодування відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року прийнято податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси з порушенням вимог чинного законодавства.

З урахуванням висновків суду про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування, суд вважає необхідним також задовольнити вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на користь ПП «Діоніс»бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 530011 грн. 00 коп., з яких по деклараціям за жовтень 2009 року на суму 388800 грн. 00 коп. та за листопад 2009 року на суму 141211 грн. 00 коп., оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ПП «Діоніс»має право на таке відшкодування, і воно йому було необґрунтовано зменшено.

Встановлений підпунктами 7.7.4-7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетного відшкодування (заборгованості).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача не довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. Натомість позивачем до суду надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази, які у своїй сукупності свідчать про реальність операцій та в ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Діоніс» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року та стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № 0000292350/0 від 01 червня 2010 року .

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь приватного підприємства «Діоніс»(код ЄДРПОУ 30810494) на поточний рахунок 26008207 в АО «Ерсте Банк», МФО 380009 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 530011 грн. 00 коп., з яких: по деклараціям за жовтень 2009 року на суму 388800 грн. 00 коп. та за листопад 2009 року на суму 141211 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Діоніс»(код ЄДРПОУ 30810494) судовий збір у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04 квітня 2011 року.

Суддя О.М. Соколенко