Постанова № 15904927, 13.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р. № 2а-2054/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_2., згідно довіреності,

представника відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) Сокальському районі Львівської області до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

ДПІ в Сокальському районі Львівської області звернулася до суду з позовом до Сокальського МКП водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 174030,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Оскільки відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, позивач змушений звернутись до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у запереченні від 15.03.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства створене Сокальською міської радою, а власником майна є територіальна громада міста. Продаж активів майна відповідача, як платника податків, в рахунок погашення боргу можливий у випадку, якщо такі не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. Все майно відповідача входить до складу цілісного майнового комплексу. Вважає, що законодавством не передбачено примусового стягнення активів комунального підприємства, які входять до цілісного майнового комплексу платника податків, що не підлягає приватизації та знаходиться поза процедурою банкрутства. Крім того зазначає, що відповідачем було сплачено податкове зобовязання за спірний період, але податковим органом ці кошти зараховано з власної ініціативи в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості. Наголошує, що податковий орган не наділений повноваженнями із зміни призначення платежу зарахованих коштів. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстроване 21.03.206 року Сокальською районною державної адміністрацією Львівської області, ідентифікаційний код 20845840.

Як встановлено в судовому засіданні, предметом спору є стягнення активів платника податків в рахунок податкового боргу.

Сокальське МКП водопровідно-каналізаційне господарства деклараціями за серпень 2010 року № НОМЕР_1 від 20.09.2010 року на суму 52230,00 грн., за вересень 2010 року № НОМЕР_2 від 20.10.2010 року на суму 65173,00 грн., за жовтень 2010 року № НОМЕР_3 від 19.07.2010 року на суму 56627,00 грн. самостійно визначило податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 174030,00 грн.

В рахунок боргу кошти не надходили, що стверджується довідкою позивача від 12.04.2011 року № 5204/10/24-0 та долученим до матеріалів справи зворотнім боком облікової картки платника.

Активи Сокальського МКП водопровідно-каналізаційного господарства, згідно акту опису активів від 13.04.2010 року № 9, перебувають в податковій заставі, що стверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.06.2010 року.

26.04.2006 року ДПІ в Сокальському районі було прийнято рішення № 55 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

В матеріалах справи наявні також копії судових наказів (виконавчих листів від 18.11.2009 року у справі № 13/164 А, виданих Господарським судом Львівської області), згідно яких зобовязано Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства та Сокальську міську раду надати ДПІ в Сокальському районі документальне підтвердження факту виділення та узгодження переліку майна, кошти від реалізації якого підуть на погашення податкового боргу.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії листів позивача (від 12.11.2010 року № 16862/9/240 та 21.12.2010 року № 18910/9/240), що свідчать про неодноразове звернення ДПІ в Сокальському районі Львівської області до Сокальської міської ради з заявами про виділення майна для його реалізації в рахунок погашення податкового боргу, однак, доказів прийняття відповідного рішення Сокальською міською радою, як доказу реагування на вказані звернення, немає.

Однак, майно для його реалізації в рахунок погашення податкового боргу власником не виділялось.

Згідно норм Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № ІІІ-2181 (надалі закон № 2181), податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачений у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму податкового зобовязання.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з підпунктом 5.4 статті 5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобовязання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до преамбули Закону № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 вищевказаного Закону, контролюючий орган державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) та погашенням податкових зобовязань чи податкового боргу. Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обовязкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Пунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Отже, обовязковими чинниками для набуття податковим зобовязанням статусу податкового боргу є його узгодження у визначеному законом порядку та несплата у встановлений законом строк. У разі виникнення податкового боргу законодавець передбачив, що борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що застосування податковим органом заходів, передбачених ст.ст. 8, 11 Закону № 2181, тобто застосування податкової застави та продажу активів, що перебувають у податковій заставі, не позбавляє позивача права на звернення до суду в порядку, визначеному п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181.

Усупереч наведеним нормам чинного законодавства, відповідач не вжив жодних заходів для погашення податкового зобовязання.

На даний час вказані сума податкового зобов'язання в розмірі 174030,00 грн. є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у термін), а, відтак, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судом не береться до уваги твердження представника відповідача про те, що ДПІ в Сокальському районі Львівської області не мала права самостійно змінювати призначення платежу та зараховувати сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості по ПДВ за серпень-жовтень 2010 року на погашення боргу за попередні періоди з урахуванням наступного. Як вже було встановлено вище, предметом даного спору є стягнення коштів з відповідача в рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Судом під час судового розгляду справи встановлено наявність боргу у відповідача. А спір щодо зарахування даних коштів за певні періоди може бути предметом окремого позовного провадження.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі ст.ст. 1, 3, 5, 6, 8, 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21 грудня 2000 року, із змінами і доповненнями, та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, код ЄДРПОУ 20845840, що зареєстроване за адресою: 80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 23, до бюджету податковий борг в сумі 174030 (сто сімдесят чотири тисячі тридцять) гривень рівно.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 18.04.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.